Идет загрузка документа (24 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины (относительно правового регулирования обращения корпоративных прав)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 21.11.2013 № 3667
Дата рассмотрения: 21.11.2013 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо правового регулювання обігу корпоративних прав)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо правового регулювання обігу корпоративних прав)" (далі - проект Закону) розроблений для всеохоплюючого розв'язання питання набуття корпоративних прав малолітніми та неповнолітніми з похідних підстав та здійснення цих прав.

Дискусійним залишається питання заснування особами, які не набули повної цивільної дієздатності, корпоративних товариств, виникнення в них на цій підставі корпоративних прав та їх здійснення.

Зокрема, у Цивільному кодексі України фізичні особи, які не досягли повноліття, поділяються на дві групи за віковим критерієм: 1) фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітні особи); 2) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи). Ці дві групи наділяються відповідними обсягами дієздатності: малолітні - частковою цивільною дієздатністю, а неповнолітні - неповною.

Цивільний кодекс України у ст. 31 надає право малолітній особі самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Тобто, про право малолітніх осіб самостійно виступати засновником юридичної особи, набувати корпоративних прав за цивільно-правовими договорами чи самостійно їх здійснювати в Цивільному кодексі України взагалі не йдеться. Більше того, співставлення положень ст. ст. 31 та 32 Цивільного кодексу України дозволяє зробити припущення, що малолітні особи взагалі не можуть бути учасниками юридичних осіб, однак це не відповідає дійсності, оскільки малолітня особа може бути суб'єктом корпоративних прав.

Так, Цивільним кодексом України передбачено, що законними представниками малолітніх осіб є їх батьки (усиновлювачі) або опікуни (ст. 242 ЦК України). Відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Згідно зі ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Аналіз даних положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що від імені та в інтересах малолітніх дітей батьки можуть вчинити такі правочини щодо набуття корпоративних прав: 1) створити або взяти участь у створенні корпоративного товариства; 2) вступити в корпоративне товариство; 3) придбати частку (акцію) у корпоративного товариства, попередньо придбану ним у свого учасника; 4) придбати частку (акцію) в інших учасників корпоративного товариства.

Законодавцем обмежено можливість малолітніх ставати учасниками повного та повними учасниками командитного товариств, оскільки така участь передбачає здійснення підприємницької діяльності від імені товариства (ст. 119 ЦК України). А з положень ст. 35 Цивільного кодексу України випливає, що підприємницькою діяльністю можна займатися за відповідних умов лише із досягненням шістнадцяти років.

Значні особливості виявляються при набутті малолітніми особами корпоративних прав в порядку спадкування, зокрема, на підставі спадкового договору.

Так, Цивільним кодексом України передбачено, що малолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадку, коли батьки (усиновлювачі), опікун відмовилися від її прийняття з дозволу органу опіки та піклування (ст. 1268 ЦК України). Тобто, у випадку успадкування малолітньою особою частки в статутному капіталі (акції), вона набуває корпоративних прав навіть без вчинення активних дій (правочинів) її батьками.

Зокрема, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства (ст. 147 ЦК України). Даному положенню дещо суперечить ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", в якій зазначено, що спадкоємець учасника має лише переважне право вступу до товариства.

Отже, малолітні особи можуть набувати корпоративних прав щодо таких юридичних осіб: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю. Підставами набуття ними корпоративних прав можуть бути правочини, зокрема, договори, вчинені від їх імені та в їх інтересах батьками (усиновлювачами) чи опікунами, або спадкування частки в статутному капіталі (акції).

З приводу здійснення корпоративних прав малолітніх осіб прослідковується чітка позиція, згідно з якою малолітні особи не можуть самостійно здійснювати корпоративні права, які за них здійснюють їх законні представники (батьки, опікуни, усиновлювачі).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.

Звідси можна зробити висновок, що особи, наділені неповною дієздатністю, самостійно набувають корпоративні права як з первісних, так і з похідних підстав та самостійно їх здійснюють, якщо це не заборонено актами цивільного законодавства або установчими документами юридичної особи корпоративного типу.

З огляду на вищенаведене, слід привести ці норми у відповідність до положень Цивільного кодексу України.

Корпоративні права виникають у результаті створення юридичної особи, містять в собі абсолютні та відносні елементи, у своїй сукупності визначають можливість бути учасником юридичної особи, формою закріплення яких може бути акція або частка у статутному капіталі.

Таким чином, можна прийти до висновку, що акція в акціонерному товаристві та частка в статутному капіталі інших господарських товариств, мають однакову правову природу і становлять собою права особливого роду - корпоративні права.

Корпоративні права можна визначити як суб'єктивні права особливого роду, які визначають можливість правоволодільця брати участь в організації діяльності юридичної особи корпоративного типу.

Зміст корпоративних прав становлять правомочності учасника. Наповнення цього змісту залежить від організаційно-правової форми юридичної особи - так, в товаристві з обмеженою відповідальністю учасник має право на вихід з товариства, натомість, таке право відсутнє у акціонера акціонерного товариства.

Формою закріплення корпоративних прав в залежності від організаційно-правової форми юридичної особи корпоративного типу може бути акція або частка у статутному капіталі. Корпоративні права є оборотоздатними, можуть бути об'єктом цивільно-правових договорів.

У зв'язку з цим, пропонуємо внести відповідні зміни у Цивільний кодекс України.

Варто зазначити, що у випадку, коли акціонер приватного акціонерного товариства продав належні йому акції третій особі з порушенням переважного права інших акціонерів, кожен із них має право на звернення до господарського суду (дана категорія спорів знаходиться в юрисдикції господарських судів) із позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Для звернення до суду за захистом в законі встановлений тримісячний строк з моменту, коли особа дізналася про порушення свого переважного права. Згідно з ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тобто, можлива ситуація, коли на момент ухвалення рішення господарського суду за позовом одного з акціонерів інші акціонери, чиє переважне право порушене, ще навіть не звернуться до суду з позовом. В такому випадку відсутній механізм визначення кількості акцій, щодо якої господарський суд має перевести права та обов'язки покупця на позивача.

А враховуючи те, що максимальна кількість акціонерів приватного акціонерного товариства - 100 осіб, а також те, що кожен із них може в різний момент дізнатися про порушення свого переважного права і звернутися до суду із позовом, такий спосіб захисту, як переведення на позивача прав та обов'язків покупця, взагалі видається неспроможним.

На нашу думку, способом захисту переважного права на придбання акцій слід встановити визнання недійсним договору, яким таке право було порушене. Після застосування до сторін договору наслідків такого визнання - повернення їх у попередній стан, відчужувач повинен буде виконати вимоги ст. 7 ЗУ "Про акціонерні товариства", що дозволить забезпечити переважне право всіх акціонерів, пропорційно до кількості належних їм акцій.

На сьогоднішній день у переважній більшості випадків договір про відчуження частки (або її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю укладається у простій письмовій формі і не посвідчується нотаріально, а для державної реєстрації змін у статуті реєстратору подається також нотаріально посвідчена заява учасника про те, що він відчужив частку (її частину) на користь іншої особи. Попри невизначеність правової природи такої заяви її розглядають як "нотаріально засвідчену копію документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства", передбачену ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

В інших випадках сторони укладають простий письмовий договір про відчуження частки і його копію засвідчують у нотаріуса. Наголошуємо, що у такому випадку нотаріально лише засвідчується копія документу, що не може прирівнюватися до нотаріального посвідчення договору.

Попри те, що таким способом сторони договору про відчуження частки в статутному капіталі товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю уникають необхідності сплати державного мита за нотаріальне посвідчення такого договору, розмір якого, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", становить 1 % від вартості частки (її частини), що відчужується, створюється серйозна загроза зловживань та порушень прав як учасників товариств, які відчужують частки, так і осіб, які їх придбають.

Тому пропонуємо внести зміни до ч. 1 ст. 147 ЦК України та до ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Укладання договорів між торговцями, у тому числі на фондовій біржі за допомогою електронної торговельної системи, та між торговцем і клієнтом/ контрагентом у вигляді електронних документів здійснюється відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

За загальним правилом, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 218 ЦК України). Однак, складно уявити договір про відчуження акцій, укладений в усній формі і який може створити обумовлені ним правові наслідки.

У зв'язку із цим вважаємо за доцільне доповнити ч. 4 ст. 24 Закону України "Про акціонерні товариства".

На відміну від акціонерних товариств щодо інших видів господарських товариств не встановлено можливості і порядку обов'язкового викупу корпоративних прав. Натомість, згідно з п. "в" ст. 10 ЗУ "Про господарські товариства" учасники товариств мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Однак, якраз існуючий порядок виходу учасника із товариства не забезпечує гарантій для учасника щодо задоволення своїх майнових інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 54 ЗУ "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Така конструкція норми створює величезне поле для зловживань збоку товариства, оскільки учасник в момент виходу вже позбувається своїх корпоративних прав і лише через 12 місяців після цього набуває право грошової вимоги до товариства. За цей час товариство вже може відчужити майно або навіть провести процедуру ліквідації. Ще одним ризиком для учасника є порядок визначення розміру його виплати. Такий розмір визначається на підставі фінансового звіту за рік, у якому вийшов учасник. У проміжку між виходом і до моменту затвердження фінансового звіту за рік можна вивести значну кількість активів товариства для заниження розміру виплати вартості частки.

На нашу думку, при вирішенні питання щодо можливості збереження права учасника товариства на вихід слід враховувати специфіку виду товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Господарськими товариствами - об'єднаннями майна є акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Товариствами - об'єднаннями осіб є повне та командитне товариства.

Хоча, виходячи зі змісту пункту в) ст. 10 ЗУ "Про господарські товариства", можна прийти до висновку, що правом на вихід наділені учасники усіх видів господарських товариств. Насправді, щодо акціонерного товариства механізм виходу не застосовується. Акціонер може припинити свою участь в товаристві і отримати вартість частки в статутному капіталі, засвідченої акціями, лише шляхом їх відчуження. На нашу думку, обов'язковий викуп акцій є самостійним інститутом акціонерного законодавства, а право вимагати такого викупу не слід ототожнювати із правом на вихід.

Ми вважаємо, що такий механізм припинення корпоративних правовідносин слід поширити на усі товариства - об'єднання майна (капіталу). Така позиція обумовлена тим, що в даних видах господарських товариств (особливо, в акціонерних товариствах) визначальну роль у взаємовідносинах між засновниками та товариством відіграють не особисті зв'язки, а майнова участь у формуванні статутного капіталу. Акціонери товариства можуть взагалі не бути знайомими один з одним. Тоді як у повному та командитному товариствах визначальними є особисті зв'язки між учасниками - вступити у товариство, за зобов'язаннями якого наступає солідарна відповідальність усім своїм майном, можна лише будучи беззаперечно впевненим у інших учасниках та перебуваючи з ними у тісних ділових відносинах.

Для реалізації такої пропозиції пропонуємо внести відповідні законодавчі зміни.

2. Цілі та завдання проекту Закону

Законопроект спрямований на вдосконалення законодавства у сфері правового регулювання обігу корпоративних прав.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується вдосконалити правове регулювання обігу корпоративних прав шляхом внесенням змін та доповнень до діючого законодавства України.

Вищезгадану мету передбачається реалізувати наступним чином:

- Установити процедуру, за якою фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право бути учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.

- Установити процедуру, за якою фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно засновувати юридичні особи, вступати до них та набувати корпоративних прав з інших підстав, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.

- Закріпити законодавчо, що корпоративні права є правами особливого роду, які визначають можливість їх володільця брати участь в організації діяльності господарських товариств. Корпоративні права можуть переходити до іншої особи на підставі цивільно-правових договорів в порядку спадкування та на інших підставах із дотриманням умов, визначених чинним законодавством.

- Закріпити законодавчо, що учасники повного та командитного товариств мають право вийти в установленому порядку з товариства. Учасники акціонерного товариства, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають право вимагати від товариства обов'язкового викупу частки (акції) у порядку, визначеному законодавством.

- Передбачити, що договір про відчуження частки (її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

- Врегулювати законодавчі колізії, що виникають при оплаті вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

- Уточнити, що договір про відчуження частки (її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють зазначене питання, є Цивільний кодекс України, Закон України "Про господарські товариства" та Закон України "Про акціонерні товариства".

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Очікувані правові та соціально-економічні наслідки прийняття проекту Закону

Прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо правового регулювання обігу корпоративних прав)" дозволить вибудувати системність у правовому регулюванні цих відносин та сприятиме розв'язанню наявних законодавчих колізій з цього питання.

 

Народні депутати України 

С. І. Кубів
І. В. Васюник
М. М. Хміль

Опрос