Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно обеспечения единства судебной практики

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 05.03.2014 № 2203-1
Дата рассмотрения: 05.03.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення з мін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення єдності судової практики"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

З прийняттям Основного Закону України на конституційному рівні було закріплено статус Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції.

У ході проведення судової реформи повноваження Верховного Суду України піддавалися корегуванню, зміні, наповненню новим змістом. Водночас його роль у судовій системі залишалася фундаментальною, а рішення та правові позиції - визначальними для розвитку судочинства в країні.

Глибинне реформування судової системи є однією з важливих складових європейської інтеграції України. Водночас, процес реформування потребує системності й послідовності у забезпеченні його реалізації. Пріоритетом реформування судової системи України є утвердження європейської моделі судочинства, адже забезпечення принципу верховенства права є одним із головних постулатів у будь-якій демократичній державі. При цьому належне визначення ролі та повноважень Верховного Суду України є важливим кроком у цій сфері.

У країнах континентальної системи права (Франції, Італії, Німеччині, Литві, Латвії, Угорщині, Словенії та Польщі) найвищий судовий орган держави здійснює, насамперед, функцію забезпечення єдності судової практики.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Тудор проти Румунії" від 24 березня 2009 року також зробив висновок про те, що розбіжності у судовій практиці є невід'ємним наслідком будь-якої судової системи; разом з тим роль найвищої судової інстанції полягає в тому, щоб вирішувати такі суперечності. Це відзначила і Європейська комісія "За демократію через право" (Венеціанська Комісія) у Висновку від 18 жовтня 2010 року щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Зокрема, у пункті 31 цього Висновку підкреслюється, що ідея верховного суду полягає в тому, що такий суд надає прецедентне тлумачення закону і таким чином забезпечує однакове тлумачення закону всіма судами.

Натомість, практика засвідчила, що лише у процесуальний спосіб - шляхом ухвалення Верховним Судом України рішень, які містять правові висновки, що мають обов'язковий характер, забезпечити однакове і правильне застосування судами законодавства неможливо. Адже кількість судових рішень, ухвалених Верховним Судом України, на сьогодні складає лише 0,01 % від кількості судових рішень, ухвалених судами першої інстанції.

З огляду на це існує нагальна потреба у вдосконаленні повноважень Верховного Суду України, які б відповідали його статусу та давали можливість забезпечувати єдність судової практики, доступ громадян до найвищої судової інстанції, гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя. У зв'язку з цим, у законопроекті передбачається наступне.

1. Пропонується визначити статус Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, який у визначені законом порядку та спосіб забезпечує однакове застосування норм законодавства України всіма судами загальної юрисдикції, а також здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами України.

2. Передбачається надати громадянам можливість безпосередньо звертатися до Верховного Суду України з заявою про перегляд судового рішення.

На сьогодні склалася ситуація, коли суспільство неоднозначно сприймає той факт, що суд касаційної інстанції, який виносив рішення, сам визначає, чи передавати своє рішення на перевірку до Верховного Суду України. Тобто особа має звертатися за захистом своїх прав до Верховного Суду України тільки через відповідний вищий спеціалізований суд, який допустив неоднакове правозастосування. Цей факт породжує сумніви в об'єктивності.

Тому пропонується ліквідувати інститут допуску справи до провадження Верховного Суду України, надавши громадянам можливість безпосереднього звернутися до Верховного Суду України, реалізувавши своє конституційне право на доступ до правосуддя.

3. Запроваджується механізм забезпечення обов'язковості судових рішень Верховного Суду України. На сьогодні рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Водночас, у процесуальному законодавстві не передбачено такої підстави для оскарження судових рішень як невідповідність висновку Верховного Суду України, викладеному у його рішенні. Таким чином, обов'язковість висновків Верховного Суду України значною мірою має декларативний характер, оскільки не забезпечена механізмами їх дотримання.

У зв'язку з цим доцільним є запровадження такої підстави для перегляду судових рішень у апеляційному, касаційному порядках та до Верховного Суду України - невідповідність судових рішень висновку, викладеному в постанові (ухвалі) Верховного Суду України. Така підстава оскарження закладається і за нововиявленими обставинами.

4. У процесуальних кодексах передбачено право Верховного Суду України ухвалити нове судове рішення. Водночас, у зв'язку з відсутністю повноваження скасовувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд України фактично позбавлений можливості ухвалити нове судове рішення.

Таким чином, на сьогодні Верховний Суд України змушений формально направляти справу на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції, що перетворює його на "проміжну ланку" судової системи та призводить до збільшення строків розгляду справ. Це суперечить завданням Верховного Суду України, якими є захист прав, свобод та інтересів осіб шляхом розгляду і вирішення справ, що передбачає прийняття рішень по суті справи.

З огляду на обов'язковість рішень, Верховний Суд України повинен мати право ухвалювати нові судові рішення у разі відсутності потреби в з'ясуванні фактичних обставин справи, оцінці чи переоцінці доказів у справі. Тому пропонується передбачити повноваження Верховного Суду України, зокрема скасовувати судові рішення судів нижчих інстанцій, залишати в силі помилково скасовані судові рішення. Висновки Верховного Суду України, які мають обов'язковий характер, повинні міститися в остаточних судових рішеннях у справі.

5. Чинне законодавство надає право звертатися до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень лише особам, які брали участь у справі (частина перша статті 11115 Господарського процесуального кодексу України, частина перша статті 354 Цивільного процесуального кодексу України, частина перша статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України). Разом з тим, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати лише апеляційну та касаційну скаргу.

У зв'язку з цим з метою забезпечення права осіб на доступ до правосуддя та уніфікації обсягу процесуальних прав сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, останнім теж пропонується надати право подавати заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

6. Пропонується відновити повноваження Верховного Суду України з надання судам роз'яснень рекомендаційного характеру щодо застосування норм законодавства України.

У пункті 71 Висновку N 11 (2008) щодо якості судових рішень Консультативної ради європейських суддів Комітету міністрів Ради Європи зазначено, що вищі судові органи можуть сприяти поліпшенню якості судових рішень, розробляючи рекомендації для судів нижчого рівня, привертаючи їхню увагу до принципів, що застосовуються згідно з існуючою практикою.

Роз'яснення положень законодавства, які раніше надавалися Верховним Судом України у листах та постановах Пленуму, значно підвищували ефективність здійснення правосуддя судами нижчого рівня, створювали підґрунтя для подальшого формування стабільної судової практики. В умовах, коли законодавство містить прогалини чи суперечливі положення, вони часто були єдиним орієнтиром не лише для судів, а і для усіх учасників правовідносин, які мають діяти за визначеними та передбачуваними нормами.

7. Пропонується розширити процесуальні повноваження Верховного Суду України шляхом надання йому повноважень щодо перегляду справ з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї самої норми не тільки матеріального, а й процесуального права.

Передусім це стосується вирішення питання про розмежування юрисдикцій судів, зокрема тих випадків, коли суди різних юрисдикцій розглядають аналогічні справи приймаючи іноді протилежні рішення. Це стосується насамперед земельних спорів.

У законопроекті містяться також положення, зокрема щодо здійснення ведення та аналізу судової статистики, узагальнення судової практики, вивчення практики застосування норм законодавства України судами нижчого рівня.

Крім того, законопроектом пропонується на законодавчому рівні впровадити в судовий процес новітні технології, які з 2013 року тестуються в судах усіх рівнів в рамках пілотного проекту "Електронний суд".

Ці зміни нададуть можливість учасникам судового процесу отримувати (за їх бажанням) судові повістки (повідомлення) у вигляді смс-повідомлення та процесуальні документи електронною поштою.

Ці нововведення пришвидшать та здешевлять організаційні дії, пов'язані з розглядом справи в суді, а також нададуть можливість учасникам судового процесу власноруч обирати зручний для них спосіб контактування із судом. Більше того, це сприятиме дотриманню положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків розгляду справи судом.

На вирішення вказаних вище питань і спрямовані положення проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення єдності судової практики", що засвідчує актуальність та необхідність прийняття цього законопроекту.

2. Цілі та завдання законопроекту

Запровадження положень законопроекту сприятиме забезпеченню єдності судової практики, більш ефективному використанню можливостей вітчизняної правової системи, дотриманню вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на національному рівні, а також встановленню додаткових гарантій захисту прав і свобод людини з метою виконання судовою владою її завдання щодо здійснення оперативного, якісного та доступного правосуддя.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних кодексів, зокрема надати Верховному Суду України такі повноваження:

- перегляд справ з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції одних і тих самих норм не тільки матеріального, а й процесуального права;

- ведення та аналіз судової статистики, узагальнення судової практики, вивчення у судах нижчого рівня практики застосування норм законодавства України;

- надання судам роз'яснень рекомендаційного характеру щодо застосування норм законодавства України;

- надання висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням судової системи України;

- запровадження механізму оскарження судових рішень у разі їх невідповідності висновку, викладеному в постанові (ухвалі) Верховного Суду України, а також перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави його невідповідності висновку, викладеному в постанові (ухвалі) Верховного Суду України, яка прийнята після набрання законної сили відповідним судовим рішенням;

- надання особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, права звернення до Верховного Суду України про перегляд судових рішень;

- розширення повноважень Верховного Суду України при задоволенні заяви про перегляд судового рішення;

- надання громадянам права безпосередньо звертатися до Верховного Суду України з заявою про перегляд судового рішення.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правову базу у даній сфері правового регулювання становлять Конституція України, Закон України "Про судоустрій і статус суддів", Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України та Господарський процесуальний кодекс України.

Прийняття цього Закону не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не потребує додаткових видатків із Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Наслідком прийняття законопроекту стане вдосконалення окремих положень законодавства України щодо діяльності Верховного Суду України, підвищення ефективності діяльності найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції, впровадження новітніх технологій в судовий процес, забезпечення єдності судової практики, що сприятиме реалізації одного з найважливіших прав людини - права на справедливий суд, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

Народні депутати України:

Р. В. Кошулинський

Р. С. Романюк

Р. Т. Чернега

Опрос