Идет загрузка документа (16 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты относительно обеспечения единства судебной практики

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 06.02.2013 № 2203
Дата рассмотрения: 24.02.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення єдності судової практики"

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону України

Судова реформа 07.07.2010 року суттєво змінила судову систему України. Однією із ключових змін було значне послаблення повноважень Верховного Суду України та посилення ролі Вищих спеціалізованих судів.

Внаслідок проведеної реформи Верховний Суд України, який відповідно до Конституції України є найвищим органом судової влади, втратив повноваження суду касаційної інстанції, був позбавлений права видання узагальнень судової практики та процесуально обмежений переглядом рішень судів касаційної інстанції з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права, а також переглядом судових рішень на виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Крім того, на даний момент порушення судами касаційної інстанції норм процесуального права взагалі не можуть бути оскаржені, що призводить до вільного ставлення Вищих спеціалізованих судів до процесуального законодавства. На даний момент навіть явно незаконну або помилкову процесуальну ухвалу касаційного суду оскаржити неможливо. Найсерйозніші проблеми виникають у сфері розмежування юрисдикцій судів, оскільки кожен суд касаційної інстанції може мати власне бачення стосовно меж своєї компетенції.

Ще однією проблемою стало запровадження процедури допуску Вищими спеціалізованими судами справи до провадження Верховного Суду України. Найвищий судовий орган у державі, фактично, був позбавлений права самостійно приймати рішення про прийняття до провадження заяв учасників процесу. Так само проблемним є питання того, що нижчестоящий суд вирішує питання діяльності вищестоящого суду та має можливість безпосереднього впливу на його процесуальну діяльність. Система "допуску справ до провадження" не відповідає міжнародній практиці та послаблює незалежність судової системи України.

Позбавлення Верховного Суду України повноважень приймати постанови Пленуму щодо узагальнення судової практики та передача цих функції Вищим спеціалізованим судам послабила судову систему в цілому. Слід відмітити, що кількість та якість таких роз'яснень, підготовлених судами касаційної інстанції, на порядок нижча, ніж була у Верховного Суду України. Узагальнення судової практики у державі має здійснювати найвищий судовий орган, позиція якого є обов'язковою для всіх нижчестоящих судів.

Заявлена декларативна мета - забезпечення єдності судової практики завдяки наданню рішенням Верховного Суду України прецедентного значення не може бути досягнута у зв'язку із відсутністю процесуальних механізмів належного винесення на розгляд Верховного Суду проблемних питань судової практики.

В адміністративному судочинстві виникла проблема неможливості оскарження рішень Вищого адміністративного суду України, винесені ним як судом першої інстанції. В наслідок цього порушуються права позивачів по таких справах на апеляційне оскарження, помилкові та незаконні судові рішення залишаються без належної оцінки.

2. Цілі та завдання прийняття законопроекту

Законопроект направлений на відновлення функцій Верховного Суду України, як найвищого судового органу України та запровадження реального механізму формування єдності судової практики. Логіка ролі Верховного Суду України, визначена Конституцією України, залишається - він не виконуватиме функції повторної касації. Основним завданням Верховного Суду визначається забезпечення єдності рішень судової системи, проте суду повертається його самостійність у прийнятті рішень та процесуальні повноваження щодо їх ухвалення.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроектом вносяться зміни до процесуальних кодексів України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Основною зміною процесуального законодавства є нові редакції глав, у яких визначається порядок перегляду Верховним Судом України рішень судів відповідної юрисдикції.

Підставами для перегляду рішень судів касаційної інстанції пропонується встановити неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції норм процесуального права, що могло призвести до постановлення неправомірного рішення або невідповідність рішення суду касаційної інстанції правовій позиції Верховного суду України. Другою підставою залишається наявність порушення Україною своїх міжнародних зобов'язань. Крім того, запроваджується третя підстава для перегляду рішень судів касаційних інстанцій - порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права, що перешкодило касаційному провадженню.

Законопроектом ліквідовується процедура допуску справи до провадження. Заяви про перегляд рішень судів касаційної інстанції подаються безпосередньо до Верховного Суду України. Суддя-доповідач розглядає заяву та має право повернути її заявнику у випадку, коли вона не відповідає вимогам процесуального законодавства (у тому числі подана не з встановлених законом підстав). Належним чином оформлена заява розглядається колегією із п'яти суддів Верховного Суду України, які приймають рішення про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі без витребування матеріалів справи.

З метою економії процесуального часу до повноважень колегії пропонується віднести не лише прийняття рішення про відкриття або відмову у відкритті провадження, але й скасування рішення суду касаційної інстанції з чітко визначених мотивів:

1) якщо суд касаційної інстанції не застосував правову позицію, що міститься в Постанові Верховного Суду України винесеній по справі із подібними правовідносинами (крім випадків, коли суд касаційної інстанції у своєму рішенні послався на таку правову позицію та зазначив підстави для її незастосування, а також випадків, коли існують суперечності у рішеннях судів касаційних інстанцій різних юрисдикцій);

2) якщо у період меж винесенням рішення суду касаційної інстанції та днем розгляду питання про відкриття провадження по заяві про його перегляд Верховним Судом України винесена Постанова, що визначає правильне застосування норм матеріального або процесуального права у справі з аналогічними обставинами;

3) ухвала суду касаційної інстанції, що перешкоджає касаційному розгляду справи, винесена із порушенням норм процесуального права;

4) суд касаційної інстанції неправомірно відмовив у відкритті касаційного провадження з мотивів явної необґрунтованості касаційної скарги.

Подібна система процесуальної економії ефективно застосовується у Верховному Суді США, де використовується практика GVR (granted, vacated and remanded) - зобов'язання суду нижчестоящої інстанції повторно розглянути справу з урахуванням певного рішення Верховного Суду, а також summary reversal - скасування явно помилкових рішень нижчестоящих судів без проведення повноцінного розгляду справи. Хоча Українська правова система і має суттєві відмінності від системи США, але деякі корисні процесуальні елементи можуть бути застосовані незалежно від правової системи країни.

У випадку призначення справи до розгляду суд витребує необхідну справу та призначає її розгляд на засідання судової палати (судових палат). Оскільки рішення Верховного Суду України матиме прецедентне значення розгляд справи набуває особливої ваги. В багатьох країнах світу під час розгляду справи найвищими судовими органами свою думку щодо обставин справи мають право подати не лише сторони по справі, але й особи, що застосовуватимуть в подальшому рішення суду у своїй практиці. Одним із таких механізмів є подання пояснень amicus curiae ("друзями суду"), в яких вони роз'яснюють певні аспекти справи або (що найважливіше) вказують на далекосяжні наслідки судового рішення, які виходять за межі конкретної судової справи.

Пропонується встановити, що заяви, по яких Верховний Суд України збирається провести повний судовий розгляд, а також відзиви сторін, публікуються на офіційному сайті суду. Після публікації заяви органи державної влади, місцевого самоврядування, комітети Верховної Ради України, об'єднання громадян та особи, що мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю мають право подати до суду свої правові позиції. Суддя-доповідач має право відхиляти позиції, які не мають значення для справи або містять неналежні висловлювання. Належні правові позиції публікуються на сайті Верховного Суду України. Це дозволить Верховному Суду України винести дійсно обґрунтоване рішення, яке в подальшому буде використовуватися всіма судами держави.

За наслідками судового розгляду Верховний Суд України не виносить рішення по суті (крім випадків, коли ВСУ розглядає справу за наслідками рішення Європейського суду, а також виключного провадження у кримінальному процесі). Це є необхідним, оскільки Верховний Суд України має розглядати лише правові питання, а не питання фактичних обставин справи. Сторони можуть мати аргументи, які не розглядалися судом касаційної інстанції і які можуть бути самостійною підставою для остаточного рішення по справі. У зв'язку із чим за наслідками перегляду справи Верховний Суд України має виносити одно із наступних рішень:

1) про скасування рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до того ж суду;

2) про скасування рішення суду касаційної інстанції та залишення в силі помилково скасованого рішення суду апеляційної інстанції;

3) про скасування рішень судів апеляційної та касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

4) про скасування рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції;

5) про скасування судових рішень нижчестоящих судів та закриття провадження у справі (як правило в наслідок порушення правил підсудності).

Таким чином Верховний Суд зможе зосередитися лише на питанні правильного застосування певної норми права, не займаючись повним переглядом всіх обставин справи. По суті остаточне рішення буде виноситися лише у випадках відмови в задоволенні заяви або у випадку, коли суди першої та апеляційної інстанції винесли правильне рішення, а помилку допустив лише касаційний суд. В інших випадках суд касаційної інстанції має здійснити повторний розгляд касаційної скарги з урахуванням рішення Верховного Суду України. При цьому остаточне рішення може виявитися таким самим, як і первинне, оскільки досить часто касаційні скарги містять кілька альтернативних аргументів, більшість з яких у рішенні не враховуються через те, що касаційний суд вважає інші аргументи достатньо переконливими. Скасування рішень нижчестоящих судів необхідно у випадках порушення норм процесуального права, коли справа направляється для розгляду до того суду, який першим допустив порушення.

Закриття провадження у справі буде необхідне лише у випадку, коли суд встановив відсутність юрисдикції із розгляду певного питання.

В адміністративному судочинстві пропонується передбачити можливість апеляційного оскарження до Верховного Суду України рішень Вищого адміністративного суду України по справах, в яких він діє як суд першої інстанції. Цим буде забезпечено дотримання прав учасників процесу на апеляційне оскарження, а також можливість належної перевірки судових рішень Вищого адміністративного суду України.

В кримінальному процесі пропонується повернути механізм перегляду судових рішень у виключному провадженні. Верховний Суд України за поданням п'яти суддів цього суду отримує право переглянути будь-яке судове рішення винесене в рамках кримінального процесу. При цьому такий перегляд не може погіршувати становище засудженого.

Також законопроектом повертається право Пленуму Верховного Суду України приймати постанови про узагальнення судової практики, а також скасовувати постанови пленумів Вищих спеціалізованих судів з мотивів їх невідповідності законодавству.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання основними нормативно-правовими актами є Конституція України, Закон України "Про судоустрій та статус суддів", Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Цивільний процесуальний кодекс України.

Реалізація положень поданого законопроекту не потребує внесення змін до інших Законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація даного проекту Закону не потребує витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття запропонованого законопроекту сприятиме відновленню функцій Верховного Суду України, як найвищого судового органу України, забезпечить єдність судової практики в державі, а також підвищить рівень правового захисту громадян, забезпечить дотримання їх прав і свобод.

 

Народні депутати України 

Ю. Одарченко
О. Чорноволенко

Опрос