Идет загрузка документа (12 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовно-исполнительный кодекс Украины (относительно усиления государственного и общественного контроля за соблюдением прав осужденных лиц в учреждениях исполнения наказаний)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 13.01.2012 № 9708
Дата рассмотрения: 13.01.2012 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо посилення державного та громадського контролю за дотриманням прав засуджених осіб в установах виконання покарань)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

У 1987 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання, 16.01.98 також Європейську Конвенцію про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижують гідність, поводженню чи покаранню, ставши стороною цих договорів. Крім того, Верховна Рада України ратифікувала Факультативний протокол до вищезгаданої Конвенції ООН, а 22.06.2006 Президент України підписав закон про ратифікацію Факультативного протоколу ООН проти катувань.

Ратифікація зазначеного протоколу передбачає для держави імплементацію положень Протоколу в національне законодавство, тим більше, що проблема застосування катувань і нелюдського поводження, в особливості, в місцях позбавлення волі, як була, так і залишається гострою для України. Система виконання покарань є закритою для суспільства, а випадки катувань засуджених і підслідних в установах, підпорядкованих Пенітенціарній службі, мають неконтрольований латентний характер. Про це свідчить невідповідність державної політики України викликам в сфері забезпечення і дотримання прав людини, особливо свободи від катувань, заборони жорстокого і такого, що принижує людську гідність, видів поводження і покарання.

Відповідно до Протоколу країни, які ратифікували його, зобов'язані: а) створити систему і механізми національного контролю, який здійснюється незалежними національними і міжнародними органами, за місцями відвідування; б) створити глобальну систему регулярних відвідувань, які здійснюються незалежними міжнародними і національними органами, місць, де перебувають позбавлені волі особи, з метою запобігання катувань. Для цього в системі ООН створено Підкомітет із запобігання катувань, який виступає координуючим органом.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Карпачова Н. І. ще в 2006 році відмовилася від роботи в цьому напрямі, що зафіксовано стенограмою круглого столу, який проводився 22.12.2006 в приміщенні парламенту.

На сьогодні в Україні не імплементовано ефективного превентивного механізму попередження катувань засуджених, що передбачав би реальне залучення службовців та громадськості до здійснення відвідувань місць позбавлення волі.

Неефективність існуючої системи захисту прав засуджених викликає небезпідставні побоювання за останніх з огляду на невтішні тенденції в роботі Державної кримінально-виконавчої служби.

Протягом I-го півріччя 2011 року в установах кримінально-виконавчої системи померла 601 особа, тоді як за весь 2010 рік - 808 осіб. Це означає, що смертність зросла за півроку на 45 %. Очевидна тенденція до росту і суїцидів - за півроку їх сталося 28 (44 за весь минулий рік), тобто ріст складає 22 %.

Від засуджених до Державної пенітенціарної служби за півроку надійшло 187 скарг. З них задоволено лише 3, ще стільки ж частково знайшли своє підтвердження.

При цьому, згідно чинного законодавства, громадський контроль за дотриманням прав засуджених можуть здійснювати тільки спостережні комісії, які утворюються органами місцевої влади і діють відповідно до Положення про спостережні комісії. Здебільшого ці комісії працюють формально і виконують невластиві для дієвого громадського контролю функції, наприклад, погодження подання від адміністрацій виправних закладів до суду стосовно умовно дострокового звільнення від відбування покарання засуджених. Водночас вони майже не мають впливу на застосування адміністративних стягнень відносно засуджених, або переведення їх на більш жорсткі умови утримання.

При цьому навіть такі формальні функції спостережних комісій не розповсюджуються на осіб, що утримуються в СІЗО. Варто зазначити, що на сьогодні важко пригадати, коли до публічної сфери потрапляла інформація про порушення прав і свобод ув'язнених за сприянням чи за ініціативою представників таких комісій, за винятком комісії в Чернігівської області.

Разом з тим Пенітенціарна служба вкотре ініціювала створення Громадських рад при Пенітенціарній службі та її регіональних департаментах, які, за твердженням керівництва відомства, мають утворювати атмосферу громадського контролю в галузі системи виконання покарань. Проте зазначені ради не мають жодних законних повноважень на безперешкодне відвідування установ системи виконання покарань, реальних важелів впливу на Пенітенціарну службу, їх функції є скоріше дорадчими, ніж ухвальними, висновки членів громадських рад не мають жодних обов'язкових наслідків для виконання з боку Пенітенціарної служби.

Даний законопроект покликаний частково вирішити проблему неефективності діючої системи захисту засуджених від катувань, жорстокого поводження, трудової експлуатації та інших протиправних посягань з боку адміністрації установ виконання покарань шляхом деталізації повноважень осіб, що мають право відвідувати такі установи без спеціальних дозволів, та розширення переліку осіб, наділених таким правом.

2. Цілі й завдання прийняття законопроекту

Законопроект розроблено з метою усунення наявних в окремих нормах Кримінально-виконавчого кодексу України прогалин у регулюванні відносин державного та громадського контролю за діяльністю посадових та службових осіб установ виконання покарань, зведення до можливого мінімуму систематичних порушень прав засуджених, мінімізації перманентної загрози посягання їх на життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, унеможливлення випадків приховування від громадськості проявів асоціальної поведінки в установах виконання покарань, забезпечення дієвого державного та громадського контролю за діяльністю посадових і службових осіб установ виконання покарань.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується викласти в новій редакції статтю 24 та внести зміни в ст. 25 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Законопроектом передбачається суттєво розширити перелік осіб, яким надано право без спеціального дозволу (акредитації) відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю за дотриманням прав засуджених (із зазначенням максимальної кількості таких осіб, що можуть одночасно перебувати в одній установі виконання покарань).

Зокрема, до такого переліку пропонується додатково включити спеціально уповноважених представників Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністра юстиції України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських голів, помічників народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, членів громадської ради при центральному органі виконавчої влади з питань виконання покарань, і таким чином звільнити останніх від необхідності отримувати дозвіл на відвідання установи.

Особам, яким надано право без спеціального дозволу (акредитації) відвідувати установи виконання покарань, гарантується право самостійно або в супроводі до трьох медичних працівників та до двох представників засобів масової інформації відвідувати установи виконання покарань, не потребуючи на це будь-яких дозволів, у будь-який час (включаючи нічний), без необхідності попереджати установи виконання покарань про такий візит.

Законопроект деталізує обсяг прав осіб, наділених правом бездозвільного відвідування установ виконання покарань. Серед іншого, їм надається можливість пересуватися територією установ виконання покарань, здійснювати аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію, ознайомлюватися з документацією, подавати усні або письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установ виконання покарань, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб, спілкуватися з будь-якими працівниками установ виконання покарань та засудженими (в тому числі на умовах анонімності).

Законопроектом закріплюється пріоритет реалізації контролю за дотриманням прав засуджених над режимом в установах виконання покарань.

Із прийняттям законопроекту для держави та громадянського суспільства буде істотно розширено можливості здійснювати контроль за дотриманням прав засуджених та присікання проявів жорстокого поводження з ними з боку працівників пенітенціарних установ.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Даний законопроект у випадку його прийняття стане складовою частиною Кримінально-виконавчого кодексу України.

Прийняття проекту Закону не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребує збільшення бюджетних видатків.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття запропонованого проекту Закону сприятиме утвердженню в Україні демократії та верховенства права, забезпеченню дотримання законних прав засуджених та їх захисту систематичного порушення, розширенню можливостей та підвищенню ефективності державного та громадського контролю за діяльністю посадових та службових осіб установ виконання покарань, заохоченню до захисту прав засуджених громадськістю та засобами масової інформації, мінімізації випадків насильства та знущань над засудженими, послабленню соціального напруження в пенітенціарній системі, якісному прориву в досягненні виправлення та ресоціалізації засуджених, підвищенню рівня довіри громадян до влади.

 

Народний депутат України

А. С. Гриценко 

Опрос