Идет загрузка документа (16 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О приватизации объектов права государственной собственности

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 09.12.2011 № 9520-1
Дата рассмотрения: 08.12.2011 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України про приватизацію об'єктів права державної власності

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Практика застосування законодавства з питань приватизації засвідчила, що у нинішньому вигляді базові закони, які регулюють реформування відносин власності, безнадійно застаріли. Прийняті на початку 90-х років минулого століття і викладені у новій редакції у 1996 - 1997 рр. закони України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" були розроблені в основному під етап масової приватизації, який супроводжувався продажем щомісячно від 400 до 600 об'єктів практично без жодних умов і вимог до покупця. Як і ухвалені усередині 2000 року закони України "Про Державну програму приватизації" та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", вони вже не відповідають нинішньому стану цього процесу, коли почалася індивідуальна приватизація особливо привабливих об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави і складають основу національної безпеки України.

Відсутність належного правового регулювання призвела до того, що приватизація, яка за умови її виваженої організації повинна була б забезпечити швидку структурну перебудову і оновлення національної економіки, значний приток внутрішніх і зовнішніх інвестицій, впровадження інновацій та створення нових робочих місць, перетворилась у довготриваючий і малоефективний процес переводу об'єктів права державної власності у приватні руки, супроводжуваний занепадом окремих підприємств і навіть цілих галузей національної економіки.

Законодавством не були визначені критерії, які б дозволяли приймати рішення про приватизацію відносно насамперед тих підприємств, що є збитковими, погіршують основні виробничо-фінансові показники і потребують зовнішніх фінансових ресурсів. Це дозволяло органам виконавчої влади без будь-яких обґрунтувань і обмежень переводити у приватну власність у першу чергу рентабельні суб'єкти підприємництва, залишаючи у державній власності в основному неефективно працюючі хронічно збиткові структури і погіршуючи з року в рік структуру державного сектора економіки. Частка збиткових серед підприємств державного сектора протягом багатьох років перевищує 60 %, у той час як в середньому по економіці вона складала 32 - 36 %. Дивіденди, нараховуванні у 2006 - 2010 роках на усі державні корпоративні права, є у 1,5 - 2 рази меншими, ніж виплачуються окремими приватизованими підприємствами.

Чималих нарікань заслуговують визначені нині діючим законодавством принципи формування переліку підприємств, які не підлягають приватизації. До нього мали можливість потрапити суб'єкти підприємництва, які жодним чином не впливають на економіку і безпеку держави (у ньому є навіть малі, колективні та орендні підприємства), натомість інші - дійсно стратегічно важливі для України - не підпадали під встановлені критерії, що дискредитувало зазначений перелік. Й досі практично кожний орган державної влади без особливих зусиль може організувати приватизацію будь-якого об'єкта з числа заборонених до приватизації, попередньо реорганізувавши його в інший суб'єкт, не зазначений в переліку заборонених до приватизації.

Невідповідність законодавства у сфері корпоративного управління і законів, що регулюють відносини у сфері приватизації, призводить до того, що й донині у державній власності закріплюються пакети акцій, які далеко не завжди дозволяють мати вплив на діяльність відповідного акціонерного товариства, а ті пакети, який б гарантували вирішальне слово держави в управлінні відповідний суб'єктом підприємництва, за законом не можуть закріплюватись у державній власності.

Регулювання більшості приватизаційних норм внутрішніми актами Фонду державного майна України або документами обмеженого терміну дії (річними державними програмами приватизації, а також останньої трирічної, строк дії якої сплив ще 10 років тому) дозволяло постійно змінювати "правила гри", що викликало справедливі нарікання добропорядних вітчизняних та іноземних інвесторів.

Діючі законодавчі акти не визначають вичерпний перелік способів відчуження державної власності та правила їх застосування, критерії і вимоги до потенційних покупців для забезпечення додержання інтересів держави під час приватизації підприємства та у післяприватизаційний період, що в попередні роки дозволяло у ручному режимі підбирати найбільш зручний механізм під конкретного покупця, який створював режим найбільшого сприяння приватній структурі, а не державі.

Відсутність визначення у законах мінімальних часових графіків для здійснення приватизації тим чи іншим способом призводило до суб'єктивного та занадто "індивідуалізованого" підходу до окремих об'єктів і не дозволяло здійснювати їх роздержавлення обґрунтовано, зважено і осмислено.

Встановлення надзвичайно низької фінансової відповідальності за невиконання умов приватизації та відповідних договорів купівлі-продажу спричиняє зухвале їх ігнорування. На багатьох приватизованих підприємствах показники економічної ефективності погіршилися, впав науково-технічний рівень і якість продукції, залишаються низькими інвестиції в модернізацію та розвиток виробництва, не поліпшується соціальне становище працівників. У післяприватизаційний період підприємства зменшують платежі до бюджетів різних рівнів та відрахування до державних фондів. Але санкції по відношенню до власників цих підприємств за такі результати роботи продовжують залишатися неадекватними збиткам, що зазнають держава і суспільство.

Наведені та численні інші недоліки приватизації свідчать про нагальну необхідність вдосконалення правових засад цього процесу та суттєвого підвищення рівня захисту інтересів держави під час приватизації державного майна, в першу чергу - об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Метою запропонованого законопроекту є усунення негативних тенденцій і вад, викликаних недоліками діючого законодавства у сфері реформування відносин власності, попередження та усунення правопорушень у цій сфері, вдосконалення правового регулювання приватизації в напрямку посилення впливу держави на цей процес, забезпечення гармонічного поєднання інтересів держави, інвесторів, працівників підприємства, що приватизується, територіальних громад і суспільства в цілому, надання приватизаційним процесам більшої прозорості та законності.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акту

Законопроект "Про приватизацію об'єктів права державної власності" складається з 11 розділів і містить 108 статей.

Розділ I "Загальні положення" визначає поняття, мету, пріоритети, завдання та принципи приватизації; склад і структуру законодавства про приватизацію; принципи формування державної програми приватизації.

Розділ II "Об'єкти та суб'єкти приватизації" регулює питання віднесення об'єктів права державної власності до таких, що підлягають або не підлягають приватизації; групування об'єктів приватизації за економічними, виробничими, галузевими та іншими ознаками; визначення суб'єктів приватизації; функцій і повноважень державних органів приватизації, спеціальних контрольних комісій з приватизації; встановлює критерії та вимоги до покупців в процесі приватизації.

Розділ III "Прийняття рішення про приватизацію і підготовка об'єктів права державної власності до приватизації" визначає основні елементи передприватизаційної підготовки; порядок, процедуру і критерії для прийняття рішення про приватизацію; основні засади формування і діяльності комісії з приватизації, складання плану приватизації; заходи з передприватизаційної підготовки підприємств; принципи та порядок закріплення у державній власності пакетів акцій акціонерного товариства, проведення оцінки об'єктів приватизації.

Розділ IV "Порядок і способи приватизації" регулює загальні засади індивідуальної приватизації; порядок, механізми і особливості застосування кожного із способів приватизації та продажу кожної з груп об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації згідно з цим законом.

Розділ V "Укладання договорів в процесі приватизації та контроль за їх додержанням" визначає принципи оформлення угод приватизації; вимоги до змісту договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації; порядок здійснення контролю за виконанням угод приватизації; відповідальність і санкції, що застосовуються до покупців в разі порушення ними умов договорів купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Розділ VI "Фінансові питання приватизації" встановлює джерела коштів для придбання державного майна, що приватизується, а також напрями використання коштів, одержаних від приватизації.

Розділ VII "Соціальні питання приватизації" визначає пільги працівникам підприємства, що приватизується; зміст соціального пакета, який включається до договору купівлі-продажу об'єкта приватизації як зобов'язання покупця; соціальні гарантії працівникам підприємства в процесі приватизації і післяприватизаційний період.

Розділ VIII "Забезпечення захисту економічної конкуренції у процесі приватизації" регулює особливості процедури приватизації об'єктів, які займають монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному або регіональному товарних ринках.

Розділ IX "Реприватизація майна" визначає поняття, мету і принципи реприватизації; об'єкти, що можуть бути реприватизовані; процедуру прийняття рішення про реприватизацію; функції і повноваження органів державної влади в процесі реприватизації та загальний порядок її здійснення.

Розділ X "Відповідальність за порушення законодавства та розгляд спорів, пов'язаних з приватизацією" регулює питання відповідальності за порушення законодавства про приватизацію, підсудність та основні принципи розв'язання спорів, що виникають у процесі приватизації.

Заключний розділ XI "Прикінцеві положення" визначає порядок набуття чинності законом "Про приватизацію об'єктів права державної власності"; забезпечує скасування повністю або частково окремих Законів України, Декретів Кабінету Міністрів України, Постанов Верховної Ради України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

На даний час законодавство України з питань приватизації складається з Закону України "Про приватизацію державного майна", який є базовим законодавчим актом цієї сфери правового регулювання, Закону України "Про Державну програму приватизації", яка визначає цілі, пріоритети та умови приватизації на 2000 - 2002 роки, а також законів, які регулюють особливості приватизації окремих сфер та галузей економіки, зокрема, "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерств і інших центральних органів виконавчої влади.

Реалізація норм законопроекту не потребуватиме розробки нових нормативно-правових актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація зазначеного законопроекту не потребує додаткових фінансових витрат з бюджету.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття проекту Закону України "Про приватизацію об'єктів права державної власності" дозволить:

зміцнити правові гарантії захисту прав держави, інвесторів, працівників підприємства, що приватизується, територіальних громад і суспільства в цілому;

посилити роль і місце органів державної влади на всіх етапах реформування відносин власності;

підвищити відкритість і прозорість процесу приватизації в Україні та його рівень його керованості з боку держави;

забезпечити збереження об'єктів права державної власності від їх незаконного відчуження, розв'язання проблем приватизації попередніх років, та підвищення таким чином економічної безпеки держави;

вжити запобіжних заходів для недопущення правопорушень у сфері приватизації та усунути негативні тенденції і вади, викликані недоліками діючого законодавства.

 

Народний депутат України 

О. Бондар

Опрос