Идет загрузка документа (11 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Гражданский процессуальный кодекс Украины (относительно совершенствования рассмотрения дел, касающихся взыскания неустойки за просрочку уплаты алиментов)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 20.10.2011 № 9324
Дата рассмотрения: 20.10.2011 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України (щодо вдосконалення розгляду справ, які стосуються стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Конвенція ООН про права дитини від 20.11.89 року, ратифікована Верховною Радою УРСР 27.02.91 року, у статті 27 закріплює положення, згідно з яким на батьків покладається основна відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Своє закріплення права дитини знаходять у низці нормативно-правових актів України. Так, Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, у частині другій статті 51 Основного Закону зазначається, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Більш детально дане положення розкривається у Сімейному кодексі України (далі - СК України), як у спеціальному нормативно-правовому акті. Так, обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення останніми повноліття визначено статтею 180 СК України.

Ведучи мову про обов'язок батьків утримувати дітей, слід зауважити, що такого роду зобов'язання може здійснюватись як у добровільному, так і у примусовому порядку.

Згідно з положеннями СК України, у разі ухилення батьків від виконання обов'язку по утриманню дітей, з них у судовому порядку стягуються аліменти.

Чинний Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) в частині визначення місця розгляду цивільних справ (до яких відносяться і справи щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів) передбачає загальне правило відповідно до якого переважна більшість справ розглядаються за місцем знаходження відповідача (так звана загальна підсудність). Це видається достатньо обгрунтованим, адже це правило є гарантією від зловживання позивачем своїми процесуальними правами. У той же час, Кодексом встановлені й інші види підсудності, а саме: підсудність за вибором позивача (альтернативна), виключна, за пов'язаністю справ.

Частина перша статті 110 ЦПК України надає право позивачу пред'являти позов про стягнення аліментів як за загальною підсудністю (за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання/перебування відповідача), так і за власним зареєстрованим місцем проживання чи перебування.

Тобто, законодавством надані певні преференції для осіб, які претендують на отримання в судовому порядку коштів (аліментів) на утримання дитини, шляхом можливості пред'явлення відповідного позову за місцем їх проживання або місцем знаходження, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, а не тільки за місцем проживання/перебування відповідача (інший із батьків, який в добровільному порядку не надає матеріального забезпечення на утримання дитини). Крім того, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 81 ЦПК України позивачі за даною категорією справ звільняються при зверненні до суду від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Такі витрати покладаються на сторони після розгляду справи.

За своєю суттю, виплата аліментів є тим же зобов'язанням, а де є зобов'язання, там мають бути й негативні наслідки (санкції) за його невиконання чи неналежне виконання.

Розглядаючи відповідальність за несплату аліментів, слід зауважити, що в законодавстві передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов'язання із їх сплати. Так, статтею 196 СК України закріплено, що "при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення". Тобто, дана норма спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв'язку із затримкою їх сплати. Також даною нормою чітко визначено розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів: його встановлено у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У той же час, зважаючи на виключний перелік справ, визначених у статті 110 ЦПК України, які можуть розглядатись за вибором позивача, слід констатувати, що у цьому переліку відсутня категорія справ, пов'язана зі стягненням неустойки за несплаченими аліментами. Це саме стосується і положень частини третьої статті 81 ЦПК України.

Вбачається, що позбавлення позивача можливості розгляду спорів, що стосуються стягнення неустойки за несплаченими аліментами, за місцем його проживання/перебування, а також покладення на нього обов'язку зі сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при зверненні до суду, є недоцільним. На обґрунтування цієї позиції слід навести наступні аргументи: 1) справи щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів по своїй суті є пов'язаними та похідними від спорів щодо встановлення розміру та стягнення аліментів, а тому, вочевидь, питання територіальної підсудності та судових витрат по справам щодо стягнення вказаної неустойки (пені) слід вирішувати аналогічно вирішенню питання щодо стягнення аліментів; 2) витрати, пов'язані з розглядом спорів про стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів (насамперед, обумовлені можливою територіальною віддаленістю місця проживання/перебування позивача, що об'єктивно викликає потребу у витратах на поїздки, а також на оплату послуг юриста (адвоката) в іншому населеному пункті), можуть бути непосильними для значної кількості одержувачів аліментів, що позбавляє їх мотивації звертатись до суду із вимогою про вказане стягнення.

З огляду на це, частину першу статті 110 ЦПК України доцільно доповнити такою категорією справ, як стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Доцільно також доповнити відповідною категорією справ пункт 4 частини третьої статті 81 ЦПК України.

2. Цілі та завдання прийняття законопроекту

Законопроект розроблений з метою створення додаткових умов для стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти на утримання дитини.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Проектом Закону пропонується доповнити пункт 4 частини третьої статті 81 та частину першу статті 110 Цивільного процесуального кодексу України категорією справ про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Це дозволить звільнити позивачів за даною категорією справ від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при зверненні до суду, а також надати їм право пред'явлення відповідного позову за своїм місцем свого проживання або місцем свого знаходження.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відносини, що розглядаються, регулюються Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Цивільним процесуальним кодексом України, Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Прийняття даного законопроекту не потребуватиме внесення змін до інших нормативно-правових актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація цього законопроекту не потребуватиме додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття законопроекту

Прийняття даного законопроекту дозволить створити додаткові умови для стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти на утримання дитини, що, в свою чергу, сприятиме забезпеченню права дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного та соціального розвитку.

 

Народний депутат України 

Б. І. Тарасюк

Опрос