Идет загрузка документа (16 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины (относительно гуманизации законодательства о предварительном заключении и обеспечении конституционных прав и свобод лиц, взятых под стражу)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 23.09.2011 № 9216
Дата рассмотрения: 23.09.2011 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо гуманізації законодавства про попереднє ув'язнення та забезпечення конституційних прав і свобод осіб, взятих під варту)

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Принциповою основою зовнішньої політики України є стратегія повноцінної і повномасштабної інтеграції до Європейського Союзу, яка неможлива без послідовного, належного та неухильного дотримання взятих на себе Україною міжнародних зобов'язань.

Норми чинного законодавства України, що регулюють умови тримання засуджених та осіб, взятих під варту, не повною мірою відповідають вимогам ратифікованих Україною міжнародних договорів у цій сфері, а саме Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Мінімальним стандартним правилам поводження з ув'язненими та Європейським в'язничним правилам.

Про це неодноразово відзначали Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, представники Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, експерти Ради Європи, громадські правозахисні організації.

Так, в період між 1996 і 2003 роками експерти Ради Європи, які представляли Данію, Німеччину, Велику Британію, Польщу і Швецію, провели ґрунтовні дослідження галузі ув'язнення і представили дві змістовні доповіді Ради Європи (Assessment of the Ukrainian Prison System, Report on Council of Europe Expert Missions to Ukraine in June and August 1996 - UKR V.B. (97)1-, Reassessment on the Needs of the Ukrainian Prison System, Report on Council of Europe Expert Missions to Ukraine in April 2003 - SG/Ukraine (2003) 1 REV-), у яких зазначено, що система попереднього ув'язнення потребує суттєвого реформування.

Законопроект підготовлено у зв'язку з необхідністю забезпечення дотримання та виконання Україною взятих на себе зобов'язань перед Радою Європи та імплементації положень зазначених міжнародних договорів, які регламентують та вимагають, щоб тримання засуджених та підозрюваних осіб здійснювалося в таких умовах, котрі забезпечують людяність, дотримання прав особи, гідності людини, її честі та повагу до особистості.

Дуже обмеженими вважаються на сьогодні можливості контактів осіб, які знаходяться у попередньому ув'язненні, із зовнішнім світом шляхом листування, передачі пакетів та зустрічей. Це при тому, що презумпція невинуватості в даному випадку ще повинна діяти в повному обсязі. Натомість, відвідування і листи хоча і дозволяються, але вимагають дозволу з боку особи, яка проводить розслідування, і такі дозволи, щонайменше на початковій стадії ув'язнення, переважно надаються достатньо рідко. У зв'язку з цим існує схильність до обмеження або іноді взагалі до припинення необхідних соціальних контактів особи під вартою, в тому числі, і з її дітьми, подружжям та іншими особами.

Багато нарікань з боку європейських експертів викликає і наявна процедура відвідання осіб, які знаходяться у попередньому ув'язненні. Серед низки виявлених порушень найбільш проблематичним вдається перш за все те, що надання побачень поставлено в залежність від рішення особи, яка веде дізнання або слідство. Отже не можна сказати, що побачення та інші контакти є гарантованими для осіб, які тримаються в установах для попереднього ув'язнення. Така регламентація інституту побачень для затриманих осіб дає підґрунтя для зловживань з боку посадових осіб, що ведуть слідство, та ставить ув'язненого в невизначений стан щодо можливості побачити рідних, близьких та інших осіб, що є прямим порушенням вимог зазначених вище міжнародно-правових актів.

Що ж стосується надання взятим під варту змоги отримувати інформацію про події у суспільстві, державі та світі, то така можливість взагалі не передбачена чинним законодавством, що є обмеженням особи на отримання суспільно-важливої інформації.

Існує чимало проблем і з забезпеченням охорони здоров'я в установах для попереднього ув'язнення. При цьому, саме держава, взявши на себе функцію покарання осіб та обмеживши їх свободу і можливість пересування шляхом поміщення у спеціалізовані установи, зобов'язана надавати таким особам необхідне медичне лікування та огляди. Із звітів Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню вбачається, що основними недоліками медичного забезпечення та охорони здоров'я установах для попереднього ув'язнення в Україні є: неналежні умови для утримання людей, що призводить до створення сприятливих умов для поширення хвороб, зокрема, туберкульозу; відсутність необхідних ліків; неукомплектованість штату медичних працівників, їх недостатність для тієї кількості осіб, яка тримається в зазначених установах і як результат нерегулярні огляди ув'язнених, виявлення, діагностування та профілактика захворювань.

Мінімальні стандарти поводження із ув'язненими вимагають, щоб кожна особа, яка утримується, зокрема в установах для попереднього ув'язнення, мала можливість звертатися із проханням або подавати скарги у конфіденційному порядку до центральної в'язничної адміністрації, судового органу або інших відповідних органів. Під час проведення інспектувань установ для попереднього ув'язнення України значна увага приділялась можливості ув'язнених подавати скарги, оскільки ефективний порядок оскарження та перевірки за скаргами є основною гарантією проти жорстокого чи незаконного поводження у місцях позбавлення волі. Як виявилось, закріплений в нинішньому законодавстві механізм подачі скарг є далеким від досконального.

Найпершим проблемним моментом подачі звернень є те, що особам, взятим під варту, не надають допомогу при складанні звернень, заяв та скарг. В більшості випадків звернення, заяви та скарги ув'язнених складаються таким чином, що з їх змісту не можна дійти однозначного висновку про те, що саме бажає ув'язнений і, відповідно, не завжди така особа може бути обізнана про те, кому необхідно адресувати таке звернення, заяву або скаргу. Все це може привести до того, що звернення ув'язненого або не буде розглянуто, або не надійде до потрібного адресата. Саме тому необхідно на законодавчому рівні для запобігання дискримінації ув'язнених осіб та забезпечення принципу рівності перед законом та принципу презумпції невинуватості, передбачити обов'язок посадових осіб установ для попереднього ув'язнення надавати ув'язненим кваліфіковану допомогу при складанні звернень, заяв та скарг.

Однією із суттєвих ознак реалізації права на подання звернень, заяв та скарг ув'язненими, міжнародні стандарти визначають ознаку конфіденційності подання вказаних документів. Але чинне українське законодавство всупереч міжнародним нормам та власній Конституції (в якій міститься заборона будь-якої цензури) вводить таке поняття як "перегляд" кореспонденції утримуваних під вартою. Таким чином, кореспонденція осіб, які тримаються під вартою, фактично підлягає цензурі, яка, зрозуміло, не передбачає ніяких можливостей для конфіденційності листування ув'язнених, що прямо суперечить статті 31 Конституції України.

Як свідчать результати системного моніторингу пенітенціарної системи України, для забезпечення її прозорості та з метою недопущення порушень прав та свобод засуджених і взятих під варту осіб необхідно також надати можливість органам державної влади та органам місцевого самоврядування і їх представникам здійснювати контроль за установами для попереднього ув'язнення та взятими під варту особами, які в них перебувають, а також здійснювати контроль за засудженими в установах виконання покарань.

З огляду на наведені висновки і рекомендації можна зробити загальний висновок, що чинне кримінально-виконавче законодавство України не відповідає базовим міжнародним стандартам і ця невідповідність полягає, перш за все, у відсутності системності, узгодженості та дієвих механізмів реалізації існуючих положень.

Законодавство про попереднє ув'язнення потребує негайних і якісних змін, які дозволять Україні неухильно дотримуватись курсу на інтеграцію до Європейського Союзу, який забезпечує гарантії верховенства права, плюралістичної демократії, дотримання прав людини та розвиток в Україні громадянського суспільства.

2. Цілі й завдання прийняття законопроекту

Основним завданням законопроекту є поліпшення процедури та умов утримання під вартою, забезпечення неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими.

Законопроект спрямований на гуманізацію положень Закону України "Про попереднє ув'язнення" в частині покращення правового становища осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, розширення прав осіб, взятих під варту, лібералізації режиму у місцях попереднього ув'язнення, оптимізації порядку надання побачень особам, взятим під варту, а також положень Кримінально-виконавчого кодексу України в частині забезпечення здійснення контролю за ув'язненими.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Проектом пропонується внести наступні зміни до Закону України "Про попереднє ув'язнення":

- надати особам, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, можливості користуватися всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України та ратифікованими Україною міжнародно-правовими актами;

- встановити, що режим у місцях попереднього ув'язнення має зводити до мінімуму різницю між умовами перебування в них і проживання на свободі;

- забезпечити, що хворі на туберкульоз чи інші небезпечні інфекційні захворювання розміщуються окремо, ізольовано від інших осіб, які перебувають під вартою;

- розширити обсяг прав осіб, взятих під варту, а саме закріпити за ними право на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, на отримання медичної допомоги і лікування, подачі пропозицій, заяв і скарг, одержання інформації і роз'яснень правил тримання під вартою;

- подовжити тривалість щоденних прогулянок в межах від однієї до трьох годин;

- забезпечити особам, взятим під варту, допомогу з боку адміністрації місця попереднього ув'язнення у належному оформленні та складанні звернень, заяв та скарг;

- скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, перегляду не підлягають;

- зняти обмеження на одержання передач, посилок та грошові переказів;

- визначити, що побачення особам, взятим під варту, надаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення з одночасним письмовим повідомленням слідчого, органу дізнання або суду, в провадженні яких знаходиться справа;

- надати особам, взятим під варту, до чотирьох побачень на тиждень з родичами або іншими особами, а також можливість відмовитись від запропонованого побачення та на власний розсуд визначати черговість зустрічей;

- забезпечити особам, взятим під варту, об'єктивне, повне і своєчасне інформування про найважливіші соціально-політичні події в Україні та за її межами;

- надати можливість органам державної влади та органам місцевого самоврядування і їх представникам здійснювати контроль за установами для попереднього ув'язнення та взятими під варту особами, які в них перебувають, а також здійснювати контроль за засудженими в установах виконання покарань;

- контроль за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення здійснювати у порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовою базою у цій сфері правового регулювання є Конституція України, Кримінально-виконавчий кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України та Закон України "Про попереднє ув'язнення".

Чинне законодавство України, яке регулює порядок та умови попереднього ув'язнення, зокрема, Закон України "Про попереднє ув'язнення", є недосконалим та не забезпечує відповідності умов життя затриманих вимогам людської гідності та нормам, прийнятим у суспільстві, не передбачає мінімізації негативних наслідків ув'язнення та не сприяє встановленню нормальних зв'язків ув'язнених з родичами та зовнішнім світом.

Реалізація положень цього законопроекту після його прийняття не потребуватиме внесення змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребує збільшення бюджетних видатків.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

Результатом прийняття цього проекту стане мінімізація негативних наслідків ув'язнення і різниці між життям у в'язниці та на свободі, яка послаблює почуття особистої гідності та відповідальності в'язнів, усунення недоліків пенітенціарної системи України, забезпечення її прозорості та приведення у відповідність до європейських стандартів, а також зміцненню міжнародному авторитету України.

 

Народні депутати України 

А. Яценюк

Р. Князевич 

Опрос