Идет загрузка документа (28 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О запрещении ликвидации учебных заведений с обучением на русском и других языках национальных меньшинств Украины

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 14.03.2011 № 8222
Дата рассмотрения: 14.03.2011 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про заборону ліквідації навчальних закладів з навчанням російською та іншими мовами національних меншин України"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

В останні роки на території нашої держави спостерігається стрімка тенденція до закриття загальноосвітніх навчальних закладів, навчання в яких здійснюється російською та іншими мовами національних меншин України, або ж їх реорганізації в загальноосвітні навчальні заклади з українською мовою навчання.

За інформацією Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Україні проживало 10,9 млн. осіб (або 22,2 % від загальної чисельності населення) - представників понад 130 національностей. При цьому для 15 млн. громадян України рідною мовою є недержавна, що в цілому становить понад 30 % населення країни.

Разом з тим, за останніх 20 років в Україні закрито більше ніж 3 тисячі шкіл, викладання в яких здійснювалося мовами національних меншин (і, перш за все, російською), що становить більше 60 % від їх загальної кількості на 1992 рік; при цьому кількість учнів, які навчаються цими мовами, скоротилася майже в 7 разів: з більш ніж 3 мільйонів до 480 тисяч. Для прикладу, зараз у Києві з 519 шкіл тільки 7 російськомовних, а навчатися рідною російською мовою можуть лише 3 % школярів. За термінологією ЮНЕСКО такі дії підпадають під визначення "етноцид" - політика знищення етнічної чи національної ідентичності, насильницького переміщення осіб з однієї мовної групи до іншої.

Ситуація щодо підтримання розвитку та функціонування лише загальноосвітніх навчальних закладів з державною мовою навчання, а саме - українською, свідчить про дискримінаційні процеси стосовно громадян, які використовують свою національну мову або будь-яку іншу і є рівними у правах з україномовними громадянами України.

Закриття дошкільних, позашкільних, середніх та професійно-технічних навчальних закладів з російською та іншими мовами навчання національних меншин України є обмеженням права громадян, які належать до національних меншин, на отримання освіти рідною мовою.

Конституція України в статті 10-й визначає, що державною мовою в Україні є українська мова. Проте, водночас, у частині 2 статті 10 Основоположний закон нашої держави проголошує, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Тобто на сьогодні в Україні закріплено збалансований розвиток, використання і захист не лише державної мови, а й російської, інших мов національних меншин.

Стаття 11 Конституції України закріплює, що Держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Частина 2 статті 53 Конституції України визначає, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. При цьому, жодних обмежень щодо доступності освіти в навчальних закладів не на державній мові, тобто мові національної меншини, не встановлено. На противагу цьому, частина 4 статті 53 Конституції України закріплює, що громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

14 грудня 1999 року Конституційним Судом України здійснено офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України у рішенні N 10-рп/99 по справі N 1-6/99 щодо застосування української мови.

У даному рішенні Конституційний Суд України наголосив на тому, що у державних і комунальних навчальних закладах поряд із державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п'ятої статті 53, та Законів України в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин.

Статтею 3 Закону України "Про мови в Україні" визначено, що Україна створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей в республіці. Стаття 5 передбачає, що громадянам гарантується право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою. Крім того, згідно зі статтею 8 Закону будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою та мовна дискримінація неприпустимі.

Згідно зі статтею 25 Закону "Про мови в Україні" вільний вибір мови навчання є невід'ємним правом громадян. Україна гарантує кожній дитині право на виховання і одержання освіти національною мовою. Це право забезпечується створенням мережі дошкільних установ та шкіл з вихованням і навчанням українською, російською та іншими національними мовами.

Стаття 3 Закону України "Про освіту" визначає, що громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про освіту" одними з основних принципів освіти в Україні є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою, та рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку.

Окрім цього право громадян України, які належать до національних меншин, на здобуття освіти в загальноосвітніх навчальних закладах гарантовано нормами міжнародного законодавства.

Стаття 26 Загальної декларації прав людини визначає, що кожна людина має право на освіту. У той же час стаття 2 даної Декларації гарантує, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цим міжнародним документом, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Принцип 7 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XI) Генеральної Асамблеї ООН) визначено, що дитина має право на одержання освіти, що повинна бути безкоштовною й обов'язковою, принаймні, на початкових стадіях. Їй повинна надаватися освіта, що сприяла б її загальному культурному розвитку й завдяки якому вона могла б, на основі рівності можливостей, розвивати свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, й стати корисним членом суспільства.

В свою чергу, відповідно до Принципу 1 Декларації дитині повинні належати всі зазначені в даному міжнародному документі права. Ці права повинні визнаватися за всіма дітьми без будь-яких виключень або дискримінації, в тому числі за ознаками мови, національного походження. Принцип 2 Декларації передбачає, що дитині законом й іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості й сприятливі умови, які дозволяли б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно й у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом й в умовах свободи та гідності. Під час прийняття із цією метою законів головним міркуванням повинне бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Спеціальний міжнародний акт в сфері захисту прав національних меншин, а саме: Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року, ратифікована Україною 9 грудня 1997 року, зобов'язує держави створити у себе необхідні умови для того, щоб особи, які належать до національних меншин, мали можливість розвивати свою мову (пункт 1 статті 5 Конвенції).

Крім того, ще 1 листопада 1991 року Верховною Радою України була прийнята Декларація прав національностей (Постанова N 1771-XII), у якій зазначається, що Українська держава забезпечує своїм громадянам право вільного використання російської мови, а в регіонах компактного проживання певної національності - функціонування цієї мови нарівні з державною (ст. 3). У регіонах, де компактно проживає кілька національних груп, нарівні з державною українською мовою може функціонувати мова, прийнятна для всього населення даної місцевості (ст. 3).

В рамках Організації Об'єднаних Націй було прийнято Конвенцію про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти, відповідно до положень якої термін "дискримінація" охоплює будь-яке розрізнення, виключення, обмеження або перевагу за ознакою раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, економічного становища або народження, яке спрямоване або має наслідком знищення або порушення рівності відносин в галузі освіти.

Згідно з положеннями статті 3 Конвенції про боротьбу з дискримінацією з метою ліквідації або попередження дискримінації, що підпадає під визначення, надане в цій Конвенції, держави, що є сторонами останньої, зобов'язуються:

а) скасувати всі законодавчі постанови, адміністративні розпорядження й припинити адміністративну практику дискримінаційного характеру в галузі освіти;

b) вжити, якщо потрібно, у законодавчому порядку заходи, необхідні для того, щоб усунути будь-яку дискримінацію під час зарахування учнів до навчальних закладів.

Відповідно до статті 5 вище вказаної Конвенції держави, які є сторонами цієї Конвенції, вважають, що за особами, що належать до національних меншин, варто визнавати право вести власну просвітню роботу, включаючи керівництво школами, і, відповідно до політики в галузі освіти кожної держави, використовувати або викладати свою власну мову.

15 травня 2003 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин (Закон України від 15.05.2003 N 802-IV). У самій преамбулі Хартії наголошено на тому, що "право на використання регіональної мови або мови меншини у приватному та суспільному житті є невід'ємним правом відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права, та відповідно до духу Конвенції Ради Європи про захист прав і основних свобод людини".

В межах території, на якій регіональні мови використовуються, відповідно до стану розвитку кожної з таких мов і без шкоди для викладання офіційної мови держави, Україна зобов'язалася застосовувати один із заходів з кожного пункту, вказаного нижче:

1. для дітей з тих сімей, які цього бажають і кількість яких вважається для цього достатньою передбачити можливість надання дошкільної освіти відповідними регіональними мовами чи мовами меншин або передбачити можливість надання суттєвої частини дошкільної освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин;

2. передбачити можливість надання початкової освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин, або передбачити можливість надання суттєвої частини початкової освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин, або передбачити в рамках системи початкової освіти викладання відповідних регіональних мов або мов меншин як складову частину учбової програми;

3. передбачити можливість надання середньої освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин, або передбачити можливість надання суттєвої частини середньої освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин, або передбачити в рамках системи середньої освіти викладання відповідних регіональних мов або мов меншин як складову частину учбової програми;

4. для тих учнів, які самі, або у відповідних випадках сім'ї яких, цього бажають і кількість яких вважається для цього достатньою передбачити можливість надання професійно-технічної освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин, або передбачити можливість надання суттєвої частини професійно-технічної освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин, або передбачити в рамках системи професійно-технічної освіти викладання відповідних регіональних мов або мов меншин як складову частину учбової програми.

5. якщо у зв'язку із роллю держави щодо вищих учбових закладів, неможливо передбачити надання університетської та іншої вищої освіти регіональними мовами або мовами меншин або ж забезпечити вивчення цих мов як окремих дисциплін університетської або іншої вищої освіти, держава зобов'язується заохочувати і/або дозволяти надання університетської або інших форм вищої освіти регіональними мовами або мовами меншин чи створення можливостей для вивчення цих мов як окремих дисциплін університетської або іншої вищої освіти.

6. сприяти викладанню регіональних мов як окремих дисциплін у рамках навчання дорослих і безперервного навчання та/або заохочувати таке викладання;

7. вжити заходів для забезпечення викладання історії та культури, засобом відображення яких є відповідна регіональна мова або мова меншини;

8. забезпечити базову професійну підготовку та удосконалення вчителів з метою виконання тих з пунктів, які прийняті країною.

Щодо тих територій, на яких регіональні мови або мови меншин традиційно не використовуються, Україна зобов'язалася дозволяти, заохочувати або забезпечувати викладання регіональною мовою або мовою меншини чи вивчення такої мови на всіх відповідних рівнях освіти, якщо чисельність осіб, що вживають регіональну мову або мову меншин, це виправдовує.

7-го липня 2010 року Комітет міністрів Ради Європи погодив першу періодичну Доповідь та Рекомендації про застосування в Україні положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

У Доповіді Комітет експертів Ради Європи вказав, що "Лінгвістичний ландшафт України є унікальним з точки зору Хартії, так як мова (російська мова), яка не є державною, використовується значною частиною населення, включаючи осіб, що належать до інших національних меншин". Разом з тим "…той рівень захисту, який передбачається для російської мови в ратифікаційній грамоті, не є відповідним" (п. 61); "Беручи до уваги число носіїв російської мови в Україні, стає ясно, що російській мові має бути надано особливе місце" (п. 79); "обрані Україною зобов'язання не відображають належним чином становище цих мов, у відношенні до яких слід було би обрати більш високі зобов'язання" (п. 155); "... політика сприяння державній мови не повинна чинити утиски регіональним мовам або мовам меншин.... Влада повинна збалансувати свою роботу з підтримкою державної мови та потребами й правами українських громадян, які говорять регіональною мовою або мовою меншини "(п.71); "...ще багато залишається зробити для забезпечення того, щоб законне прагнення сприяти використанню державної мови, як одному із засобів збереження національної єдності, реалізовувалося в той же час без створення перешкод для використання мов національних меншин, як цього вимагає Хартія" (п.72); "...Охорона державної мови та сприяння її використанню в усіх сферах суспільного життя не повинні здійснюватися на шкоду використання регіональних мов або мов меншин у приватному або публічному житті" (п. 73).

У частині навчання, що здійснюється регіональними мовами, "Комітет експертів відзначає, що обов'язок влади забезпечити навчальний клас чи школу з навчанням мовою меншини при наявності достатніх на те підстав, на даний час не визначається чіткими термінами і, напевно, не існує ефективного засобу правового захисту оскаржувати відмови з боку місцевої влади. У місцях компактного проживання слід забезпечити можливість отримувати освіту регіональними мовами або мовами меншин. Згідно з інформацією, отриманою Комітетом експертів під час візиту, в деяких випадках, навіть за достатньої кількість учнів та дотримання усіх умов, батьки стикаються з труднощами при вирішенні даного питання з місцевими органами влади, які не підтримують навчання мовами меншин. Наприклад, у деяких регіонах повідомляють, що місцеві органи влади відмовляються вводити двомовне навчання. У той час як, в деяких школах, де присутнє викладання мовами меншин відкриваються українські класи" (п. 152).

"Комітет експертів вважає, що взяте зобов'язання не відповідає реальним можливостям отримувати початкову освіту російською мовою" (п. 217).

Таким чином, в Доповіді та Рекомендаціях Ради Європи визнано присутні в Україні процеси дискримінації та витиснення регіональних мов або мов національних меншин. У зв'язку з чим Рада Європи вимагає від влади України вдатися до термінових дій щодо забезпечення широкого використання таких мов в тому числі в навчальному процесі на всіх рівнях.

25 лютого 2010 року Європейським парламентом було прийнято Резолюцію щодо ситуації в Україні. Пунктом 5 Резолюції окреслено, що оскільки Україна ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про захист національних меншин та Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, Європарламент закликав докласти значних зусиль для залучення співтовариств меншин в Україні шляхом їхньої інтеграції в політичне життя країни і шляхом забезпечення безумовного права на освіту мовою меншин.

Подібний факт підтверджує те, що Європа в черговий раз заявила про недопустимість порушення прав людини та дискримінації за мовною ознакою.

Важливо зауважити, що законодавство України передбачає відповідальність за порушення рівності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії. Так, ст. 67 Кримінального кодексу України до обставин, які обтяжують покарання віднесено вчинені на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату. А ст. 161 КК України "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії" встановлю конкретне покарання за такі дії.

Відповідно до новітніх досліджень учених навчання дитини на нерідній мові погіршує її інтелектуальний потенціал на 25 - 60%.

Необхідно наголосити на тому, що в Україні має всебічно підтримуватися використання та розвиток в навчальному процесі, як державної мови - української, так і мов національних меншин. І ніхто в демократичній правовій державі не може забороняти чи звужувати право людини на навчання рідною мовою. Лише здобуття освіти на першочерговому рівні саме рідною мовою дозволить особі повноцінно розкрити свої професійні здібності у майбутньому.

Положення запропонованого проекту закону не суперечать статті 10 Конституції України та в повній мірі узгоджуються з чинним законодавством, яке визначає статус державної, російської та інших мов.

2. Цілі і завдання законопроекту

Даний законопроект спрямований на гарантування громадянам України, які належать до національних меншин, права на здобуття освіти рідною мовою шляхом встановлення заборони на закриття та будь-які форми реорганізації загальноосвітніх навчальних закладів державної та комунальної форм власності з російською та іншими мовами навчання національних меншин України.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується встановити заборону на закриття та будь-які форми реорганізації загальноосвітніх навчальних закладів державної та комунальної форм власності з російською та іншими мовами навчання національних меншин України.

4. Стан нормативно-правової бази у цій сфері правового регулювання

Сферу регулювання даного законопроекту становлять наступні нормативно-правові акти: Конституція України, Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин, Конвенція про боротьбу з дискримінацією, Європейська хартія регіональних мов та мов меншин, Декларація прав національностей, Закон України "Про мови в Україні", Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", Закон України "Про освіту" та іншими нормативно-правовими актами України.

Прийняття законопроекту не потребує внесення змін до законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування законопроекту та його місце у системі чинного законодавства

Прийняття законопроекту не вимагає додаткових видатків із державного бюджету.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Схвалення проекту закону дозволить зняти соціальну напругу довкола питання закриття та реорганізації загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською та іншими мовами національних меншин України, адже даний Закон реально гарантуватиме право громадян, які належать до національних меншин України, на здобуття освіти рідною мовою.

 

Народні депутати України 

В. Колесніченко  

 

І. Попеску 

Опрос