Идет загрузка документа (14 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О медиации

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 21.02.2011 № 8137
Дата рассмотрения: 21.02.2011 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про медіацію"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Спори та конфлікти є невід'ємною частиною існування соціуму та взаємодії між людьми. Від ефективності їх врегулювання залежить збереження зв'язків між діловими партнерами у цивільно-господарських, працівником та роботодавцем у трудових, чоловіком та дружиною у сімейних правовідносинах та між людьми в цілому. За допомогою неформальних підходів, що базуються на взаємній зацікавленості сторін, можливе ефективне вирішення їхніх спорів і конфліктів без доведення до судового розгляду, тобто шляхом досудового врегулювання.

Натомість, на сьогодні вирішення переважної більшості спорів здійснюється саме шляхом застосування формальної процедури судочинства, де сторони можуть посилатися лише на задокументовані докази як на вмотивовану підставу вимог та заперечень. Але судовий розгляд призводить до вирішення справи на користь однієї із сторін, при цьому інтереси іншої сторони, як правило, залишаються незадоволеними. Такий підхід не може бути справедливим завжди та має застосовуватися лише у виключних випадках. Основою для вирішення більшості конфліктів має бути спільний інтерес та повною мірою використання можливості сторін самостійного врегулювання конфлікту (спору).

Медіація є гідною альтернативою судовому врегулюванню спорів, де пошук взаємоприйнятного рішення відбувається не на основі формальних документів, а зважаючи виключно на пошук балансу інтересів сторін шляхом проведення низки переговорів, висловлення думок та пропозицій за участю незалежної особи (медіатора), який діє на засадах незалежності та неупередженості, сприяє підтримці та розвитку між сторонами культури їхніх відносин, досягненню позитивного результату і взаємопорозуміння у конфлікті (спорі), що між ними виник.

Саме завдяки перевагам медіації, а саме таким як економія часу, взаємоприйнятне рішення, добровільність, гнучкість процедури, можливе швидке та ефективне вирішення спорів. Це підтверджується яскравими прикладами. Наприклад, у Великобританії 80 % комерційних конфліктів і спорів вирішуються за допомогою медіації на користь обох сторін протягом одного дня. У Китаї Народний комітет медіації щорічно вирішує більше ніж 7,2 мільйонів спорів як у містах, так і в сільській місцевості; за три перших роки запровадження медіації у Боснії, у цій державі було вивільнено та реінвестовано у бізнес заблокованих активів на суму, що перевищує 13,5 млн. доларів США. І таких фактів можна наводити безліч.

Позитивні наслідки медіації мають також і фінансово-економічний характер, оскільки сторонам при застосуванні цього способу не потрібно витрачати кошти на послуги юристів для підготовки позовних документів, на організацію та проведення судових процесів, а також на представництво інтересів сторін у суді.

Крім того, застосування медіації у разі прийняття такого Закону дозволить зменшити професійне навантаження на суддів і судові органи, оскільки більшість спорів, до яких застосовуватиметься медіація, матимуть позитивне вирішення без доведення справи до судового провадження.

Перевага вирішення спорів перед їх судовим розглядом у разі застосування медіації також полягає у наступному:

а) суддя не має можливостей щодо застосування правил врегулювання спору, які не передбачені конкретними нормами Закону, навіть якщо ці правила взаємовигідні для обох сторін, адже суддя діє лише у межах, передбачених Законом;

б) при здійсненні судочинства суддя керується законом та наявними доказами у відповідній справі. Останні він може трактувати лише як достовірні та недостовірні і оцінювати їх на власний розсуд. У медіації будь-яка із сторін може визнати, що претензії іншої сторони є певною мірою обґрунтованими і погодитися на компромісне рішення;

в) після винесення судового рішення, відкривається виконавче провадження лише у передбачених ним межах. У випадку медіації можливості та шляхи виконання зобов'язань визначаються безпосередньо сторонами.

Слід нагадати також, що через звичайну для сьогодення формальну процедуру судочинства розгляд справ затягується на місяці та роки і при цьому інтереси сторін не задовольняються, тобто не забезпечуються їхні права. Непоодинокими є випадки, коли через довготривалість судового процесу питання, з яких подавалися судові позови, втрачають свою актуальність, а сторони несуть суттєві матеріальні та моральні збитки і величезні втрати часу. Навіть у випадку прийняття довгоочікуваного сторонами судового рішення, його виконання теж затягується на роки, а в більшості випадків не виконується. В Україні рівень виконання судових рішень сягає 25 - 30 %. У Нідерландах 70 % всіх домовленостей внаслідок застосування медіації виконуються протягом 2 місяців.

У Сполучених Штатах Америки, країнах Середньої та Центральної Європи, Східної Азії, тощо. З метою відновлення ефективності судочинства, поряд з іншими заходами, було розроблено і запроваджено низку альтернативних позасудових способів врегулювання конфліктів і спорів, основою яких стало делегування сторонам права на самостійний пошук взаємоприйнятного для них рішення щодо розв'язання їх проблеми, мало б у подальшому добровільно виконувалось сторонами.

Застосувати медіацію сторони можуть на будь-якому етапі їхніх відносин, навіть в тому випадку, коли спір, що виник між ними, розглядається компетентним органом (судом, третейським чи арбітражним судом, тощо).

За допомогою медіації спори, як свідчить практика демократичних країн світу, вирішуються ефективно та швидко, оскільки така процедура передбачає мінімум формальних чинників і відбувається за взаємоприйнятними для сторін правилами, що встановлюються фізичними та юридичними особами, які надають послуги з медіації.

Слід констатувати, що на сьогодні вже відбувається розвиток медіації в Україні, але поки що стихійно, без правової основи.

При Києво-Могилянській Бізнес Школі у 2008 році було створено Український центр медіації, також діють Український Центр Порозуміння, Одеська група медіації та інші. Дані організації займаються напрацюванням знань у цій галузі, підготовкою медіаторів. Провідних спеціалістів цих громадських утворень було залучено до розробки даного Закону (див. документ про Авторський колектив).

2. Завдання проекту Закону

Завданням проекту Закону "Про медіацію" є:

- створення правових умов та законодавче закріплення загальних засад здійснення медіації в Україні;

- запровадження культури альтернативного вирішення спорів без звернення до формальної системи судочинства шляхом ведення між сторонами толерантних ділових переговорів за допомогою третьої нейтральної сторони - медіатора і напрацювання рішення, яке має виконуватися сторонами добровільно;

- суттєве зменшення завантаженості органів судової влади;

- економія державних коштів та коштів фізичних і юридичних осіб, які є сторонами спору на момент вирішення конфліктів і спорів.

3. Загальна характеристика й основні положення проекту Закону

Автори, розробляючи проект Закону, мали на меті запровадити основні положення для впровадження та подальшого розвитку медіації у суспільних відносинах.

Проект Закону передбачає:

1) медіацію як позасудовий, швидкий та ефективний спосіб вирішення спорів;

2) допустимість та принципи проведення медіації;

3) вимоги до осіб-медіаторів, порядок їх сертифікації, права та обов'язки сторін медіації, особливості залучення інших учасників медіації;

4) початок, порядок проведення медіації та її припинення;

5) повноваження та відповідальність організацій, що забезпечують проведення медіації;

6) правовий статус об'єднання медіаторів та їх повноваження.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень цього проекту Закону особливості застосування медіації державними органами (судами, прокуратурою, органами кримінальної юстиції, іншими державними органами) розроблятимуться Кабінетом Міністрів України.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання медіації

Нормативно-правових актів, які б створювали умови для здійснення медіації в Україні, на сьогодні не існує.

У прикінцевих та перехідних положеннях проекту Закону зазначено, що Кабінет Міністрів України розроблятиме пропозиції щодо внесення змін до законів України, про що йдеться у цьому Законі, та пов'язані з реалізацією права на застосування медіації у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних, трудових, сімейних та інших правовідносинах. Змін до інших нормативно-правових актів не потребує.

5. Громадське обговорення

В розробці проекту Закону "Про медіацію" брали участь Єрьоменко Галина Вікторівна, Каневська Владислава Дмитрівна, Кисельова Тетяна Сергіївна, Дядя Володимир Анатолійович, Кликова Крістіна Ігорівна, Коваль Роман Георгійович, Комбікова Анна Миколаївна, Павленко Олександра Сергіївна, Проценко Діана Василівна, Усатий Григорій Олександрович, Худякова Тетяна Михайлівна, які є представниками низки громадських організацій, що займаються впровадженням та практичним застосуванням медіації в Україні та обговорювали цей законопроект з представниками відповідних організацій, в тому числі за допомогою інтернет технологій.

6. Антикорупційні заходи

У проекті Закону закладена норма, що попереджає розвиток корупції та зловживання службовим становищем посадовими особами, в тому числі передбачено, що особи, які планують практикувати медіацією, проходять в недержавних організаціях (організаціях, що забезпечують проведення медіації) підготовку осіб, які бажають отримати фах медіатора.

Зазначене положення дозволить на об'єктивній основі проводити професійний відбір медіаторів, оскільки недержавні організації зацікавлені в підтримці своєї ділової репутації для подальшої повноцінної конкуренції у сфері послуг з медіації, що значно знижує ризики корупції.

Обсяг сплати за надання таких послуг регулюватиметься ринком і тому конкурентне середовище заважатиме корупції. Ці ж організації видаватимуть медіаторам підтверджувальний документ, який надає право здійснювати медіацію на професійній основі.

Також дозволяється сторонам конфлікту звернутися за послугами медіації до будь-якої фізичної чи юридичної особи, що наділена правом здійснення медіації незалежно від їх місця проживання чи перебування, що посилює фактор конкуренції, а отже і мотивації щодо збереження ділової репутації.

7. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребуватиме витрат з державного бюджету України та місцевих бюджетів. Натомість забезпечить економію бюджетних ресурсів за рахунок вирішення значної кількості конфліктів і спорів у позасудовий спосіб, тобто шляхом медіації, яка не потребує витрат державного і місцевих бюджетів.

8. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття проекту Закону

Правове врегулювання процедури медіації надасть можливість сторонам за добровільною згодою, на основі спільних інтересів, не звертаючись до формальної системи судочинства, швидко та ефективно вирішувати спори шляхом проведення переговорів та досягнення взаємопорозуміння.

Медіація надасть можливість сторонам заощадити кошти, пов'язані з оплатою послуг юристів, та дозволить зменшити обсяг роботи для суддів, які зокрема через надмірну навантаженість судовими справами не завжди вирішують їх швидко, ефективно та справедливо.

Вищезазначені положення сприятимуть розвитку громадянського суспільства та формуванню культури цивілізованого вирішення спорів на засадах взаємних інтересів та згоди.

 

Народний депутат України

О. І. Тищенко 

Опрос