Идет загрузка документа (22 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений и дополнений в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Украины (относительно допроса несовершеннолетних пострадавших и свидетелей)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 05.11.2010 № 7340
Дата рассмотрения: 06.12.2011 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України" (щодо процедури допиту неповнолітніх потерпілих і свідків)

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Кожна дитина має право на фізичну та особисту недоторканість та захист від усіх форм насильства. Стаття 19 Конвенції ООН про права дитини вимагає від держав, які прийняли Конвенцію, вживати всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітницьких заходів із метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Стаття 34 зазначеної Конвенції вимагає, щоб Сторони захищали дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

Зростання кількості злочинів проти дітей, в тому числі і на сексуальній основі, на жаль, має стійку тенденцію. Злочини, пов'язані із сексуальним насильством і сексуальним розбещенням дітей, є особливо небезпечними з точки зору тривалості негативних наслідків на психіку дитини і непередбачуваних аспектів впливу на подальшу долю особи.

За оцінками ВООЗ, близько 150 мільйонів дівчаток і 73 мільйони хлопчиків у віці до 18 років вступали у примусовий статевий зв'язок або піддавалися іншим формам статевого насильства з фізичним контактом, хоча насправді ці цифри є заниженими. Варто відмітити складність в отриманні офіційної статистики в Україні, зокрема, щодо сексуального насилля над дітьми та сексуального розбещення дітей. У більшості випадків таке сексуальне насильство скоюють члени родини або інші особи, які мешкають у родині дитини або часто відвідують родину. Зазвичай ці люди користуються довірою дітей і нерідко виконують обов'язки піклувальників. Проведені окремими дослідниками дослідження доводять, що найбільш поширеним є насильство дорослого члена сім'ї або друга сім'ї над дитиною. У цілому на частку членів сім'ї (вітчимів, дядьків, братів, батьків та інших) припадає 35 - 40% зґвалтувань. Ще 40 - 50% випадків відбувається із вини вхожих у будинок друзів членів сім'ї. Тобто, в 85 - 90% випадків злочинець добре відомий дитині, і тільки 10 - 15% зґвалтувань здійснюється незнайомцями.

Водночас, слід констатувати, що не про всі злочини стає відомо правоохоронним органам і вони належно розслідуються. Більшість дітей не заявляють про факти сексуального насильства, якого вони зазнають від близьких людей, побоюючись розголосу таких діянь, насміханням однолітків чи друзів, того, що їм не повірять тощо. Наслідки сексуального насильства для дитини тяжкі завжди, вплив такого досвіду відчувається протягом усього подальшого життя. За окремими фактами: діти-жертви в 10 разів частіше роблять спроби суїциду, ніж інші діти тієї ж вікової групи. У 85 % дорослих пацієнтів психіатричних клінік виявляється історія сексуального насильства у дитинстві, і 90 % людей, які страждають від важких особистісних розладів, також мають історію сексуального насильства.

У зв'язку з викладеним особливого значення для нашої держави набувають положення Конвенції Ради Європи N 201 про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення, яку Україна має намір ратифікувати. На сьогодні обговорюваним питанням присвячений такий міжнародний документ як Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої порнографії та дитячої проституції, ратифікований Україною відповідно до Закону України від 3 квітня 2003 року.

Нинішній стан справ із злочинами проти дітей, зокрема, зі злочинами, пов'язаними із сексуальним насиллям та сексуальним розбещенням, та зазначені міжнародні документи вимагають від держави пом'якшення процедури опитувань, допитів дітей, які стали жертвами чи свідками злочинів у найкращих інтересах постраждалої дитини, особливо у тому випадку, коли дитина наважилася повідомити відповідні органи про скоєний проти неї злочин.

Відповідно до міжнародних актів з метою пом'якшення впливу на психіку дитини під час провадження по кримінальній справі рекомендується введення до національного законодавства положень, які забезпечать:

· проведення опитувань дитини без необґрунтованої затримки відразу після повідомлення фактів компетентним органам;

· бути поінформованим про хід розслідування у відповідній до віку дитини формі;

· обмеження кількості допитів дитини;

· проведення опитувань дитини, якщо такі дії викликані необхідністю, у спеціально обладнаному або прилаштованому для цих цілей приміщенні;

· можливості супроводження дитини її законним представником або, де це доцільно дорослим, якого вона сама вибирає, якщо стосовно цієї особи не буде винесено мотивованого рішення;

· проведення всіх опитувань дитини одними й тими самими особами, якщо це можливо та де це доцільно;

· проведення опитувань дитини особою, спеціально підготовленою для цих цілей.

Крім того, необхідно відмітити, що чинне кримінально-процесуальне законодавство України не у повній мірі відповідає принципу гуманізму щодо процедури провадження у кримінальних справах, в яких потерпілими чи свідками є діти. У чинному законодавстві України основна увага приділяється захисту прав та інтересів не потерпілого, а підозрюваного, обвинуваченого, а також підсудного, якому може бути призначене покарання за вчинений злочин.

В Україні зберігається негативна тенденція стосовно злочинів, в яких потерпілими є неповнолітні. За даними Міністерства внутрішніх справ України в період з 1 січня по 1 липня 2011 року потерпілими від злочинів визнано 2043 дитини віком до 14 років (з них 492 від тяжких та особливо тяжких) та 5656 дітей віком від 14 до 18 років (в т. ч. 1581 від тяжких та особливо тяжких). Кількість потерпілих від зґвалтувань дітей за офіційною статистикою за цей же період склала 73 неповнолітні особи та 37 дітей до 14 років.

Поряд з цим при розгляді справ, в першу чергу, за насильницькими, та іншими злочинами, неповнолітні також виступають як свідки таких злочинів.

На сьогодні Кримінально-процесуальний кодекс України не містить норм, які були б спрямовані на те, що неповнолітній свідок має спілкуватися з особами, що ведуть слідство, у безпечній обстановці та у присутності психолога. Чинна редакція статті 168 КПК України передбачає лише обов'язкову присутність педагога, й то - така присутність є обов'язковою тільки для дітей молодше 14 років, діти від 14 до 16 років отримують таку можливість на розсуд слідчого. А для неповнолітніх віком від 16 до 18 років така можливість законодавчо взагалі не встановлена. Передбачений КПК України педагог є особою, яка професійно не підготовлена до роботи з неповнолітнім у стресовій ситуації під час допиту. Роль педагога, який залучається згідно кримінально-процесуального законодавства, лише статистична, у зв'язку з чим є необхідність використання професійних навичок психолога для пом'якшення стресу від допиту та розпізнавання правдивих свідчень.

Присутність лікаря, батьків чи інших законних представників дитини може бути забезпечена лише за необхідності, при цьому не вказані навіть орієнтовні критерії такої необхідності. Водночас, саме батьки чи інші законні представники найбільш зацікавлені в дотриманні прав своєї дитини і є найкращими захисниками її інтересів. Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Допуск їх до участі у допиті дитини є логічним і виправданим з точки зору забезпечення найкращих інтересів дитини, підтримки дитини у стресовій ситуації та недопущення порушення її прав. Виключенням із цього правила можуть бути лише обставини, коли батьки чи інші законні представники є підозрюваними, обвинуваченими тощо у скоєнні злочину проти своєї дитини.

Проблемним залишається також питання участі неповнолітнього в судовому засіданні. Кримінально-процесуальний кодекс не передбачає можливості оприлюднення у судовому процесі запису показань неповнолітнього, зробленого під час досудового слідства та звільнення дитини від необхідності приймати безпосередню участь у судовому розгляді справи, давати повторні свідчення у напруженій атмосфері судових дебатів. Такий стан справ негативно впливає як на психіку дитини, так і на якість її показань у суді.

Чинним КПК України не передбачається особливостей проведення допиту неповнолітнього потерпілого на стадії досудового слідства. Зокрема, стаття 171 Кримінально-процесуального кодексу України щодо виклику і допиту потерпілого взагалі не передбачає ніяких гарантій для неповнолітніх. Зазначена стаття Кодексу містить посилання на статті 166 та 167 щодо порядку виклику свідка для допиту та допит свідка, нічого не кажучи про необхідність дотримання гарантій для неповнолітніх, навіть передбачених статтею 168 для допиту неповнолітнього свідка.

Не урегульованим Кримінально-процесуальним кодексом України залишається також питання тривалості та кількості допитів неповнолітніх потерпілих та свідків злочинів. Невизначеність у цьому питані є причиною можливих зловживань з боку осіб, які їх проводять, призводить до негативного впливу на здоров'я та психіку дітей. Слід відмітити, що експериментальними дослідженнями доведено: діти 5 - 7 років можуть уважними біля 15 хвилин, 7 - 10 років біля 20 хвилин, 10 - 12 років - біля 21 хвилини, старші 12 років - біля 30 хвилин. Вивчення зарубіжного досвіду у питаннях методики проведення опитувань дітей теж дає підстави наполягати на унормуванні питання тривалості їх допитів. Зокрема, в Сполучених Штатах Америки тривалість опитування дітей, що стали жертвами та свідками злочинів, визначається таким чином: вік дитини помножений на 5 хвилин. Отримана у результаті множення сума дорівнює часу опитування дитини. Наприклад, дитині 7 років: 7 x 5 = 35 (хвилин).

Важливим також є питання встановлення часового проміжку доби, у який може здійснюватися допит неповнолітнього: з 9.00 до 18.00. Проведення допитів в іншу частину доби становить загрозу фізичному розвитку дитини та її здоров'ю, оскільки у протилежному випадку не дотримуватиметься добова норма сну дитини, рекомендована компетентними органами і організаціями охорони здоров'я для різних вікових категорій дітей (ВООЗ, Міністерство охорони здоров'я України). У комплексі із травмуванням від злочину проведення допитів у неприйнятний для дитини час призводитиме до серйозних проблем з психічним розвитком неповнолітнього.

Недосконале у питаннях забезпечення найкращих інтересів дитини кримінально-процесуальне законодавство України має наслідком повторну віктимізацію дитини-жертви злочину, відмови свідка від надання органам слідства і суду відомих йому відомостей тощо.

Тому не дивлячись на розпочатий процес розробки нового кримінально-процесуального законодавства України, питання удосконалення процедури опитувань, допитів дітей, які є жертвами та свідками злочинів, потребують найшвидшого врегулювання на належному рівні саме у чинному КПК України, що відповідатиме нагальним потребам суспільства та буде узгоджуватися із міжнародними стандартами у галузі захисту прав дитини.

Кримінальним кодексом України визначається порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а також містяться умови, коли перебіг строків давності зупиняється. Зокрема, це стосується випадків, коли особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. В той же час, чинне кримінальне законодавство України не включає умови щодо зупинення давності у випадку, коли неповнолітній потерпілий від злочину, зокрема, у злочинах проти статевої свободи та статевої недоторканності неповнолітніх, в силу тяжкого психологічного стану чи недостатнього розумового розвитку, обумовленого малолітством, не може дати показання у справі, а без таких показань об'єктивно неможливо всебічно розслідувати справу. Однак, саме через зазначені обставини діти не завжди можуть правильно оцінити здійснювані щодо них злочинні дії. З плином часу вже повнолітня особа, на долю якої наклав відбиток вчинений щодо її статевої свободи та статевої недоторканності злочин, може адекватно визнати здійснені у минулому щодо неї дії і стати належним учасником при розгляді кримінальної справи. Включення до кримінального законодавства України умови щодо розслідування кримінального злочину після досягнення особою повноліття забезпечить притягнення до відповідальності особи, яка вчинила злочин щодо дитини, та надасть можливість розкрити та попередити інші подібні злочини щодо інших дітей, особливо, якщо така особа продовжує скоювати злочини, які стосуються сексуальної експлуатації та сексуального розбещення дітей. Крім того, реалізація такої пропозиції зробить можливим стягнення з кривдника компенсації за всі страждання, яких зазнала дитина, а потім вже повнолітня особа через наслідки скоєного щодо неї злочину. Реалізація зазначених положень також сприятиме позитивному психологічному налаштуванню здоров'я потерпілих від злочинів осіб.

2. Цілі і завдання проекту Закону

Законопроект розроблено з метою удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України щодо врегулювання процесуальних особливостей розслідування справ за участю дітей, які стали жертвами чи свідками злочинів. Основним завданням є покращення законодавства, що має стати сприятливим до дитини та забезпечить найменше психологічне травмування дитини при проведенні досудового слідства та дізнання, а також при розгляді справи у суді. Законопроектом також впроваджуються у національне законодавство загальновизнані стандарти, встановлені міжнародними документами у сфері захисту дитини від будь-яких проявів насильства.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Проектом запропоновані зміни до статті 49 Кримінального кодексу України, статей 85-1, 85-2, 167 171, 172, 206, 308, нові редакції статей 168 та 307 Кримінально-процесуального кодексу України, а також пропонується доповнити цей кодекс новою статтею 167-1 щодо пом'якшення процедури допитів та опитувань неповнолітніх жертв та свідків злочинів у досудовому слідстві та при розгляді справи у суді з метою наближення її до європейських стандартів у сфері захисту прав дітей. Зазначені зміни передбачають: застосування особливого порядку провадження у кримінальних справах щодо неповнолітніх свідків і потерпілих до досягнення ними 18-річного віку; встановлення норми щодо використання відеозапису первинного допиту неповнолітнього потерпілого, а також свідка замість подальших його допитів та можливість долучати до судової справи матеріали кримінальної справи без безпосередньої участі неповнолітніх у суді; проведення опитувань дитини, якщо такі дії викликані необхідністю, особливо за сексуальними злочинами проти дітей, у спеціально обладнаному або прилаштованому для цих цілей приміщенні; можливості супроводження дитини її законним представником або, де це доцільно дорослим, якого вона сама вибирає, якщо стосовно цієї особи не буде винесено мотивованого рішення; забезпечення обов'язкової участі під час допиту неповнолітніх психолога, а не педагога, проведення всіх опитувань дитини одними й тими самими особами; проведення опитувань дитини особою, спеціально підготовленою для цих цілей; визначення кількості і тривалості допитів неповнолітніх потерпілих і свідків; встановлення норм відповідно до яких у випадку, якщо через тяжкий психологічний стан чи недостатній розумовий розвиток обумовлений малолітством, потерпілий неповнолітній від злочину не може дати показання у справі, зупиняються досудове слідство у кримінальній справі та строків давності за вчиненими злочинами тощо.

Авторським колективом при доопрацюванні законопроекту було враховано ряд зауважень та пропозицій Головного науково-експертного управління та профільного комітету ВРУ щодо допиту свідка чи потерпілого у нічний час в екстрених ситуаціях, проведення очної ставки за участю неповнолітнього потерпілого чи свідка злочину тощо, а також щодо уніфікації термінології та дотримання вимог законодавчої техніки.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основним законодавчими актами у зазначеній сфері відносин є Кримінально-процесуальний кодекс України та Кримінальний кодекс України. Крім того, питання забезпечення регулюються також Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". Прийняття законопроекту не потребує внесення змін до інших нормативно-правових актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Чинне кримінально-процесуальне законодавство України передбачає можливість здійснювати відеозапис слідчих дій та проводити допити у судовому слідстві свідків з використанням технічних засобів із іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, зі створенням при необхідності акустичних перешкод. Тому прийняття даного проекту Закону та його реалізація не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України. Створення спеціальних кімнат для опитувань дітей триває, за даними кримінальної міліції у справах дітей такі кімнати вже створено в 500 відділках міліції, що свідчить про фактично завершальний етап цього процесу.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття запропонованого проекту Закону надасть можливість провадити процедури допитів неповнолітніх жертв та свідків злочинів з урахуванням їх вікових та психологічних властивостей, особливої вразливості дітей молодшого віку. Впровадження таких норм зменшить можливості повторної віктимізації дитини-жертви злочину, мінімізує негативний вплив злочину та його наслідків, а також самої процедури допиту на психіку та здоров'я дітей, що потерпілих від злочину чи стали його свідками, та буде відповідати основному принципу покращення як національного, так і міжнародного законодавства - забезпечення найкращих інтересів дитини.

 

Народні депутати України

Опрос