Идет загрузка документа (8 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Относительно определения состава валовых расходов

Государственная налоговая администрация
Письмо от 31.03.2006 № 1931/Х/15-0314

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 31.03.2006 р. N 1931/Х/15-0314

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 27.03.2006 р. N 12270/1/1-06 Державна податкова адміністрація України розглянула листи і в межах своєї компетенції повідомляє.

1. Зважаючи на те, що чинним законодавством не визначено термін "кошторис" для будівництва, яке здійснюється як підрядним, так і господарським або змішаним способами, з метою оподаткування використовується аналогічний термін, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. N 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві".

Так, відповідно до загальної частини цієї постанови кошторисом є зведені витрати, зведені кошторисні розрахунки, об'єктні та локальні кошторисні розрахунки, об'єктні та локальні кошториси, кошториси на окремі види робіт, кошториси на проектні та пошукові роботи, інші розрахунки витрат на будівництво, складені за встановленою формою, на основі яких визначаються кошторисна вартість будівництва і договірна ціна.

Витрати підприємства-будівельника вказуються в кошторисній документації (кошторисних нормативах), яка складається відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 (Правила визначення вартості будівництва, затверджені наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 27.08.2000 р. N 174). При визначенні вартості будівель (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності, ДБН Д.1.1-1-2000 носять обов'язковий характер, при будівництві за рахунок інших джерел фінансування - рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Відповідно до пп. 1.3.1 п. 1.3 розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000 кошторисні нормативи повинні забезпечувати достовірне визначення вартості будівництва.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону зазначені витрати повинні мати безпосередній зв'язок із господарською діяльністю платника податку.

Отже, якщо витрати підприємства-будівельника, що пов'язані із будівництвом об'єкту, передбачено кошторисом (який забезпечує достовірне визначення вартості будівництва) і вони пов'язані із веденням господарської діяльності підприємства, зазначені витрати належать до складу валових на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені вище розрахункові, платіжні та інші документи належать до первинної документації, на основі якої ведеться бухгалтерський облік, - тобто для підтвердження господарських операцій складаються відповідні первинні документи.

Таким чином, платник податку має право включати до складу валових витрат лише витрати, які підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими (первинними) документами.

2. Відповідно до пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону до валових витрат включаються: будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та щодо яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Слід зауважити, що витрати, зазначені у цьому підпункті, відносяться до витрат подвійного призначення, тобто такі витрати включаються до валових тільки за певних умов. Ці умови визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. N 506 "Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів" (далі - Порядок N 506), яка визначає відносини між споживачами, що придбавають технічно складні побутові товари для власних побутових потреб, та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) чи гарантійної заміни товарів.

Враховуючи те, що відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" під терміном "споживач" слід розуміти фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, Порядок N 506 регулює відносини лише між юридичними та фізичними особами.

Отже, оскільки дія пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону поширюється лише на технічно складні побутові товари, наведені в додатку 1 до Порядку N 506, які продаються фізичним особам, то витрати, понесені платником податку у зв'язку із виконанням гарантійних зобов'язань по об'єктах, які відсутні в цьому переліку (тобто будівлях), чи об'єктах, реалізованих юридичним особам, не включаються до складу валових витрат такого платника відповідно до пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону.

 

Перший заступник Голови 

Г. Оперенко 

 

Надруковано:
"Бухгалтерія",
N 23, 5 червня 2006 р.

Опрос