Идет загрузка документа (8 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Относительно налогообложения доходов физических лиц, полученных от ломбардов в виде ссуды под залог принадлежащего им движимого имущества (в том числе драгоценного металла), а также доходов от продажи драгоценных металлов в пунктах их скупки

Государственная налоговая администрация
Письмо от 16.01.2004 № 273/6/17-3116

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 16.01.2004 р. N 273/6/17-3116

ДПАУ розглянула лист щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ломбардів у вигляді позики під заставу належного їм рухомого майна (в тому числі дорогоцінного металу), а також доходів від продажу дорогоцінних металів у пунктах їх скупки та повідомляє.

Згідно із ст. 1 Закону України від 12.07.2001 р. N 2664 "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінустанов, видом діяльності яких є надання фінпослуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінкредиту. Згідно із новим Цивільним кодексом України (глава 71) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.

Тобто позика (фінкредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон)).

Разом з тим Законом України від 02.10.92 р. N 2654 "Про заставу" (ст. 19, 25) та ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики, кредитор, зокрема, ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.

Саме після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави у фізичної особи - позичальника, яка не виконала договірні обов'язки з викупу застави і в якої залишилась сума позики, виникає дохід у вигляді суми такої позики (п. 1.2 та п. 1.6 ст. 1 та ст. 12 Закону).

За позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при невикупі закладеної речі в момент закінчення договору у ломбарду немає в наявності коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Враховуючи зазначене, дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу закладених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку. Тобто такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї податок (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 та п. 18.1 ст. 18 Закону).

Якщо одержана від реалізації ломбардом предметів застави згідно із ст. 589 Цивільного кодексу України грошова сума перевищуватиме розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повинна повертатися заставодавцю. У такому випадку, при поверненні (виплаті) ломбардом фізичній особі надлишку суми, що залишилась після задоволення боргових вимог від реалізації заставленого майна, ломбард повинен виступати податковим агентом щодо таких виплат та, як передбачено п. 1.15 Закону, нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному ст. 8 Закону, та за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону.

Щодо доходів, одержаних фізичними особами від продажу через пункти скупки належних їм за правом власності виробів з дорогоцінних металів (або їх лому), то згідно із п. 1.3 ст. 1 та ст. 12 Закону це є доходи від продажу об'єктів рухомого майна, а зазначені пункти скупки є податковими агентами по таких виплачуваних доходах. Тобто такі доходи підлягають кінцевому оподаткуванню податковим агентом при їх виплаті та за їх рахунок відповідно до порядку, визначеному у ст. 8 Закону, та за ставками п. 7.1 ст. 7 Закону.

При цьому такі податкові агенти зобов'язані про виплачені громадянам доходи повідомити податковим органам за формою N 1ДФ згідно із вимогами наказу ДПА України від 29.09.2003 р. N 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", зареєстрованого в Мін'юсті України 22.10.2003 р. N 960/8281.

 

Заступник Голови 

С. Лекарь 

 

Надруковано:
"Бухгалтерія",
N 9, 27 лютого 2006 р.

Опрос