Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Относительно совершенствования государственного управления в сфере пожарной безопасности, защиты населения и территорий от последствий чрезвычайных ситуаций

Комитет ВР Украины по вопросам экологической политики; природопользования и ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы
Решение от 22.02.2006 № 121/14

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

РІШЕННЯ

від 22 лютого 2006 року N 121/14

Заслухавши інформацію "Про виконання Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи норм діючого законодавства у сфері попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Перспективи розвитку державних аварійно-рятувальних служб" Комітет зазначає наступне.

З перших кроків свого існування Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС України) разом з профільним Комітетом Верховної Ради України відпрацьовувалась концепція створення Єдиної державної системи органів реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (далі - ЄДС). В руслі цієї концепції здійснювалось як організаційний розвиток сфери управління міністерства, в першу чергу - сил реагування, так і розроблення законодавчої і нормативно-правової бази із забезпечення безпеки життєдіяльності.

Реалізація усіх функціональних завдань МНС України вимагала більш розширеного діапазону сил реагування, були необхідні вузькопрофільні висококваліфікаційні рятувальні формування на ті види надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - НС), що не могли охопити сили Цивільної оборони (далі - ІДО).

Головною метою створення Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби (далі - ДВГРС МНС України) у 1998 році було забезпечення МНС України реальними силами реагування на техногенні небезпеки на загальнодержавному, регіональному, місцевому і об'єктовому рівнях. Окрім того, зберігався господарчий механізм взаємовідносин гірничорятувальних підрозділів з обслуговуваними потенційно небезпечними об'єктами - двосторонні госпрозрахункові договори, що дало можливість уникнути додаткових навантажень на державний бюджет при створенні та діяльності служби. П'ятирічний період діяльності ДВГРС МНС України підтвердив успішність обраного шляху.

З ініціативи керівництва ДВГРС МНС України і при підтримці Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи було віднайдено і впроваджено в життя в 2002 - 2003 роках нові організаційні форми діяльності аварійно-рятувальних служб, а саме - зведені аварійно-рятувальні загони постійної готовності області (міста). В цій організаційній формі поєднувались матеріальні і фінансові можливості місцевих комунальних і державної аварійно-рятувальних служб. Такі загони були структурами подвійного підпорядкування - місцевому органу влади і Головному штабу ДВГРС МНС України і створювались в основному там, де не було інших підрозділів. Діяльність забезпечувалась трьома джерелами: коштами державного бюджету - за виконання загальнодержавних функцій по договору з Головним штабом, коштами місцевого бюджету - у вигляді оснащення, устаткування і комунальних послуг, госпрозрахунковими коштами - за договорами з обслуговування місцевих потенційно небезпечних об'єктів.

За 1996 - 2002 роки було створено правове поле діяльності сил попередження і реагування на НС, основну законодавчу та нормативно-правову базу. В Україні було побудовано державну систему попередження і захисту від надзвичайних ситуацій, відбулось становлення її основного органу - МНС України. Було систематизовано завдання і функції від Уряду до робочого місця на підприємстві.

В цей період часу практичною діяльністю МНС України було поставлено крапки в дискусіях щодо доцільності зосередження в складі МНС України усіх наявних в державі аварійно-рятувальних служб.

Формально точкою відліку початку "великого реформування" сил МНС України є видання Президентом України Указів "Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" (від 27 січня 2003 року N 47/2003), "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 листопада 2002 року "Про стан техногенної та природної безпеки в Україні" (від 4 лютого 2003 року N 76/2003) і "Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року" (від 19 грудня 2003 року N 1467/2003), а також внесення додаткових змін до цієї програми у вересні та грудні 2005 року (N 1270/2005 та N 1810/2005).

Незважаючи на те, що після їх видання логічним було б розроблення концепції реформування Державної пожежної охорони (далі - ДПО) та ЦО і створення на їх базі пожежно-рятувальної служби, така концепція за ці більш ніж два роки так і не була розроблена. Окрім декларативних заяв чіткого плану перебудови ДПО і ЦО в єдину пожежно-рятувальну службу в міністерстві також не було, тому цілі і завдання реформування сил МНС України можна визначити лише по їх наслідкам.

Неполный текст документа!

ВНИМАНИЕ! Полный текст данного документа Вы сможете найти, зарегистрировавшись в новой Информационно-правовой и коммуникационной платформе для бизнеса LIGA:ZAKON!

Кроме того, в ней доступны:
  • все законодательство Украины
  • аналитика и отчетность
  • консультации и справочная информация
Опрос