Идет загрузка документа (13 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Концепции государственной жилищной политики

ВР Украины
Постановление Верховной Рады от 30.06.1995 № 254/95-ВР

ПОСТАНОВА
Верховної Ради України 

Про Концепцію державної житлової політики

Верховна Рада України постановляє:

1.Схвалити Концепцію державної житлової політики (додається).

2. Кабінету Міністрів України до кінця 1995 року підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України проекти відповідних законодавчих актів, які випливають з цієї Концепції, та проект державної програми забезпечення громадян житлом.

3. Покласти Концепцію державної житлової політики в основу актів законодавства, що регулюють житлові відносини, державної, регіональних та галузевих програм забезпечення громадян житлом.

 

 

Голова Верховної Ради
України

 
О. МОРОЗ

м. Київ
30 червня 1995 року
N 254/95-ВР

 
 

 

 

 

 

 
 
 

СХВАЛЕНА
Постановою Верховної Ради України
від 30 червня 1995 року N 254/95-ВР

КОНЦЕПЦІЯ
ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Недосконалість фінансово-кредитної системи, централізація будівництва, реконструкції та утримання житлового фонду, обмеження у виділенні земельних ділянок і спорудженні індивідуального житла, відсутність стимулюючих факторів у вирішенні житлових питань значно загострили житлову проблему. Понад 2,6 млн. сімей (у тому числі сім'ї, що мають право на першочергове одержання квартир) тривалий час перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Водночас, незважаючи на низький рівень забезпеченості громадян житлом, обсяги житлового будівництва щорічно зменшуються. До того ж потребують докорінної зміни чинні законодавчі та інші нормативні акти, що регулюють відносини у житловій сфері.

Концепція державної житлової політики визначає основні напрями реалізації права громадян України на житло.

Метою державної житлової політики є створення умов для реалізації права громадян на житло, розширення житлового будівництва, поліпшення утримання та схоронності житлового фонду.

Спорудження, реконструкція та утримання житла є одним з пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку країни, важливим фактором зниження соціальної напруженості в суспільстві.

ФАКТОРИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ РЕФОРМУВАННЯ
ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Необхідність реформування державної житлової політики зумовлена:

невідповідністю житлових відносин змінам в економіці країни та необхідністю прискорення інтеграції житлової сфери у загальну систему ринкової економіки;

скороченням обсягів державного фінансування житлового будівництва у зв'язку із змінами у формуванні державного та місцевих бюджетів, падінням платіжної спроможності населення, інфляційними процесами в економіці;

недостатньою підтримкою з боку держави кооперативного та індивідуального житлового будівництва;

невідповідністю розмірів платежів за користування державним житлом фактичним витратам на його утримання, недосконалістю діючої системи фінансування робіт, пов'язаних з обслуговуванням державного житлового фонду, а також утриманським ставленням користувачів до житла, що призводить до його швидкого фізичного та морального зношення;

соціальною несправедливістю щодо громадян, які побудували і утримують житло за власні кошти і в той же час через діючу систему податків беруть участь у створенні та утриманні державного житлового фонду;

орієнтованістю державної житлової політики на пріоритетність будівництва житла у великих містах, що зумовило значні диспропорції щодо рівня забезпеченості та благоустрою житла в різних за розміром населених пунктах, а також призвело до занепаду сіл;

надмірною монополізацією будівництва, реконструкції та утримання житла;

недосконалістю системи розподілу та надання житла, обмеженістю можливостей вибору його за типами та місцем розташування;

відсутністю у молоді економічних можливостей для будівництва або придбання житла, що є однією з причин погіршення демографічної ситуації в державі;

недостатньою законодавчою врегульованістю відносин, що виникають у процесі приватизації державного житлового фонду.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Основними напрямами державної житлової політики є:

створення умов, за яких кожний громадянин вільно, на вибір, відповідно до своїх потреб і можливостей зміг би спорудити житло, придбати його у власність, взяти в оренду;

забезпечення житлом за рахунок держави у межах встановленої норми соціально незахищених громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема малозабезпечених, інвалідів, ветеранів війни, військовослужбовців, осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та деяких інших категорій громадян, які визначаються Житловим кодексом України та іншими актами законодавства;

надання житла з державного житлового фонду або субсидій, пільгових кредитів для придбання чи спорудження житла сім'ям, які тривалий час перебувають на квартирному обліку, з урахуванням строку перебування їх на черзі та матеріального стану. Сприяння молодим сім'ям у спорудженні або придбанні житла;

стимулювання державою будівництва, реконструкції та утримання житла через систему економічних і фінансових важелів;

зміна стратегії містобудування в напрямі розширення обсягів спорудження більш комфортного житла, малоповерхових будинків садибного типу, розвитку малих і середніх населених пунктів. Створення сприятливого життєвого середовища з необхідною інфраструктурою соціально-побутового та культурного обслуговування населення;

ліквідація ветхого і аварійного державного житлового фонду, розширення реконструкції і модернізації житлового фонду старої забудови, розселення квартир, в яких мешкають двоє або більше наймачів;

сприяння збільшенню обсягів будівництва, поліпшенню якості та підвищенню рівня благоустрою житла в сільських населених пунктах, невідкладне створення житлово-комунальної служби села;

подальший, у міру реформування заробітної плати, перехід на самоокупну систему плати за користування житлом і за комунальні послуги та до адресних субсидій цих витрат малозабезпеченим та соціально незахищеним сім'ям;

поступовий, у міру проведення економічних реформ, перерозподіл функцій між органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями у сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з метою їх децентралізації.

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Державна житлова політика передбачає:

розширення житлового будівництва за рахунок різних джерел фінансування. Сприяння залученню позабюджетних джерел фінансування, зокрема коштів населення, підприємств, установ, організацій, фондів, кредитів банків тощо;

удосконалення системи інвестування житлового будівництва, у тому числі, шляхом залучення приватизаційних паперів громадян у житлове будівництво, створення умов для надання громадянам пільгових кредитів на будівництво або купівлю житла;

стимулювання підприємств, установ і організацій, що займаються проектуванням, спорудженням і реконструкцією житла, виробництвом екологічно безпечних будівельних матеріалів та устаткування для житлового будівництва, утриманням житлового фонду, а також підприємств, установ і організацій, що будують житло для своїх працівників;

створення умов для розвитку бірж, інвестиційних фондів, іпотечних і житлових банків, страхових компаній, інших ринкових структур для забезпечення фінансування житлового будівництва;

регулювання розмірів плати за користування житлом та за комунальні послуги з урахуванням показників їх споживчої якості;

забезпечення соціального захисту населення у зв'язку з переходом до самоокупної системи експлуатації житла і наданням житлово-комунальних послуг за їх собівартістю;

перегляд генеральних планів та формування комплексних програм забудови міст та інших населених пунктів з урахуванням нових видів і методів спорудження житла, в тому числі малоповерхового, індивідуального (садибного). Визначення перспективних зон обов'язкового резервування земель в приміських зонах для житлового будівництва;

безумовне забезпечення земельними ділянками під індивідуальну забудову громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

надання згідно з чинним законодавством земельних ділянок для будівництва житла іншим фізичним і юридичним особам; облаштування виділених під спорудження житла територій під'їзними шляхами, інженерними мережами та соціальною інфраструктурою із залученням коштів відповідних бюджетів, забудовників та інвесторів;

розширення мережі спеціалізованих будинків для тимчасового проживання громадян (гуртожитків, будинків-інтернатів, готелів-притулків);

переорієнтування будівельних організацій та підприємств будівельних матеріалів на нові методи спорудження житла, випуск сучасних екологічно безпечних та енергозберігаючих конструкцій, виробів та устаткування в необхідних обсягах, розширення використання місцевих будівельних матеріалів;

створення ринку будівельних послуг, будівельних матеріалів, виробів, технологій, проектної документації, а також першочергове спрямування недержавних інвестицій на будівництво і реконструкцію житла та інших об'єктів соціальної сфери;

залучення підприємств машинобудування, оборонної промисловості до випуску машин, механізмів, устаткування та засобів малої механізації для будівельних організацій, промисловості будівельних матеріалів;

продовження приватизації державного житлового фонду, створення ринку житла та ринкових структур у житловому господарстві;

підвищення відповідальності власників і користувачів квартир (будинків) за їх належну експлуатацію та утримання, недопущення використання житла не за призначенням;

обов'язкове об'єднання власників квартир багатоквартирних будинків в товариства (об'єднання) з метою забезпечення належного утримання будинків та прибудинкових територій;

запровадження державної підтримки молоді щодо забезпечення житлом.

УЧАСТЬ ГРОМАДЯН (ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН) В УПРАВЛІННІ ЖИТЛОВИМ
ФОНДОМ

Громадяни (об'єднання громадян) можуть брати участь:

в управлінні житловим фондом з метою захисту своїх економічних і соціальних прав та інтересів;

у виборі на конкурсній основі організацій для будівництва, обслуговування і ремонту житла;

у контролі за витратами і формуванні цін на житло та комунальні послуги.

ххх

Положення Концепції державної житлової політики є основою для розробки нового Житлового кодексу України, інших законодавчих актів, які регулюють житлові відносини в сучасних соціально-економічних умовах, і враховуються при розробці регіональних та галузевих програм забезпечення громадян житлом.

_____________ 
 

Опрос