Антимонопольний комітет України на захисті комерційної таємниці
Охорона відомостей, що становлять комерційну таємницю, є надчутливим аспектом діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. Особливо це стосується захисту комерційної таємниці від несанкціонованого доступу конкурентів до неї. Комерційна таємниця в руках конкурентів – це такий чарівний ключик, за допомогою якого можна отримати низку переваг у конкуренції на відповідному ринку, які неможливо було б отримати завдяки власним досягненням, або ж навіть витіснити законного власника таких відомостей із ринку. Чинне законодавство України спрямовано на запобігання виникненню таких ситуацій і передбачає цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за незаконне збирання, розголошення й використання відомостей, що становлять комерційну таємницю. Як особливий вид відповідальності за неправомірні дії щодо комерційної таємниці можна розглядати санкції, передбачені за порушення ст. ст. 16 – 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі – Закон), якими забороняється:
(і) неправомірне збирання комерційної таємниці (ст. 16);
(іі) розголошення комерційної таємниці (ст. 17);
(ііі) схилення до розголошення комерційної таємниці (ст. 18); та
(іv) неправомірне використання комерційної таємниці (ст. 19).
При цьому характерною особливістю притягнення до відповідальності за наведеними вище статтями Закону є наявність спеціального суб'єкта, а саме: суб'єкта господарювання, що є конкурентом законного власника комерційної таємниці.
Незважаючи на те що ст. ст. 16 – 19 Закону набули чинності ще з першою редакцією Закону в далекому 1996 році, на практиці їх майже не застосовував Антимонопольний комітет України, оскільки надзвичайно проблематичним видавалося доведення об'єктивної сторони правопорушення, тобто вчинення як самого факту забороненого діяння щодо комерційної таємниці (розголошення, неправомірне збирання, схилення до розголошення чи неправомірне використання), так і встановлення причинно-наслідкового зв'язку між такими незаконними діями та шкодою, яка виникла або, що ще складніше, могла виникнути у власника комерційної таємниці. Окремою проблемою було й залишається доведення як наявної шкоди