Идет загрузка документа (12 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Должны ли предприятия выполнять требования Генерального соглашения в части начисления и выплаты заработной платы работникам, если они не подписывали его и не были представлены при подписании данного соглашения: Pro et Contra

Аналитические материалы ЛІГА:ЗАКОН
Статьи от 12.09.2013

  


06.09.2013 – 12.09.2013, № 56

ГЛАВНАЯ СТАТЬЯ

Компетентное мнение
Изменения в порядке регистрации коллективных договоров

Официальная позиция
Госорганы об обязательности применения норм Генерального соглашения

Судебный взгляд
О правилах исполнения коллективных договоров в части выплат работникам

Документальное обеспечение
Введение размера оплаты труда ниже установленного Генеральным, отраслевым или территориальным соглашением

Чи повинні підприємства виконувати вимоги Генеральної угоди в частині нарахування та виплати заробітної плати працівникам, якщо вони не підписували її та не були представлені при підписанні цих угод: Pro et Contra

В практиці часто-густо постає питання, а чи повинні підприємства виконувати вимоги Генеральної (галузевої, регіональної) угоди в частині нарахування та виплати заробітної плати працівникам, якщо вони (підприємства) не підписували її та/або не були представлені уповноваженими представниками при підписанні цих угод? Думки з цього приводу серед експертів різняться, але ми спробуємо проаналізувати цю проблему та запропонувати аргументи «за» та «проти» щодо її вирішення виходячи з наявного в нашій країні законодавства.

Перш за все слід зазначити, що законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про колективні договори і угоди» та інших актів законодавства України. При цьому до «законодавства» віднесено не лише закони та кодекси, але й підзаконні нормативно-правові акти та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На жаль, переговори щодо укладення Генеральної угоди на 2013 – 2015 роки ще не отримали завершення через наявність декількох принципових розбіжностей, які не дозволяють підписати цей документ. Найбільш гостре і дискусійне питання – це рівень заробітної плати у бюджетній сфері. Наразі тривають примирні процедури з метою врегулювання наявних суперечностей. З огляду на це спиратимемось на попередні угоди.

I. «Pro». Останню генеральну угоду на 2010 – 2012 рр. відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» було укладено між Стороною власників, в особі Кабінету Міністрів України та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні, з однієї сторони, та Стороною профспілок, в особі Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань, для ведення колективних переговорів та соціального діалогу на національному рівні, з другої сторони. У ній дуже розпливчасто зазначається, що ця Угода є основою для розроблення та укладення галузевих і регіональних угод, колективних договорів. Натомість у тій, що їй передувала, Генеральній угоді на 2008 – 2009 рр. в загальних положеннях чітко зазначалося: «Положення Угоди діють безпосередньо на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, є обов'язковими для застосування під час укладання угод іншого рівня та колективних договорів як мінімальні гарантії». Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод, які мають мету сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників, визначаються в Законі України «Про колективні договори і угоди», статтею 9 якого чітко встановлено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Законом України «Про оплату праці», яким власне і визначаються економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та спрямованим на забезпечення відтворювальної та стимулювальної функцій заробітної плати, в статті 11 визначено, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою!!! Відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди на 2010 – 2012 роки розмір заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери за повністю виконану норму часу в нормальних умовах праці повинен перевищувати фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахований спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики за попередній місяць відповідно до законодавства. Конкретний же розмір мінімальних ставок (окладів) заробітної плати, міжпосадові, міжрозрядні співвідношення встановлюються вже у галузевих угодах і колективних договорах. Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про оплату праці» та статті 96 Кодексу законів про працю України на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) формується уся тарифна сітка (схема посадових окладів).

Висновок 1. Положення генеральної (галузевої, регіональної) угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів (підприємств) (зокрема, в частині нарахування та виплати заробітної плати працівникам), що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду, навіть якщо вони (підприємства) безпосередньо не підписували її та/або не були представлені уповноваженими представниками при підписанні цих угод.

II. «Contra». Натомість у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 17.03.2011 р. № 2774/0/14-11/18 вказується на те, що власники підприємств і первинні профспілкові організації не є безпосередніми учасниками колективних переговорів щодо укладення зазначених угод, для тих підприємств, що не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки (об'єднання профспілок) при укладенні генеральної угоди, обов'язковими будуть норми, соціальні гарантії, пільги, компенсації, встановлені законодавчими та нормативно-правовими актами на державному рівні. Разом з тим слід зазначити, що законодавство не забороняє суб'єктам (підприємствам) різних форм власності застосовувати під час укладення колективного договору норми та положення чинної генеральної угоди.

Висновок 2. Враховуючи позицію Міністерства, можна дійти висновку, що підприємства не зобов'язані виконувати вимоги Генеральної (галузевої, регіональної) угоди в частині нарахування та виплати заробітної плати працівникам, якщо вони (підприємства) безпосередньо не підписували її та/або не були представлені уповноваженими представниками при підписанні цих угод.

Застереження! Не дивлячись на можливість дійти останнього висновку, слід пам'ятати, що з огляду на необхідність забезпечення відтворювальної та стимулювальної функцій заробітною платою мінімальні гарантії повинні забезпечуватися абсолютно всіма суб'єктами господарської діяльності, які використовують найману працю, оскільки це норма спеціального закону в сфері оплати праці. Всі без виключення підприємства повинні орієнтуватися на положення норм законодавства про працю та розробляти тарифні сітки (схеми посадових окладів), складати їх, спираючись на тарифну ставку робітника першого розряду. Розмір цієї ставки підприємство визначає самостійно (в колективному договорі або Положенні про оплату праці), але ця ставка у розрахунку на місяць за будь-яких умов повинна бути більша мінімальної заробітної плати.

 

Олена Бондарева,
керуючий партнер
консалтингової компанії «Прайм рейт»

  

Олексій Шевчук,
керуючий партнер
юридичного агентства «Шевчук та партнери»

  


  

Опрос