Идет загрузка документа (31 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Рекомендациях парламентских слушаний на тему: "Современное состояние, пути и перспективы реформы в сфере здравоохранения Украины"

Проект постановления Верховной Рады Украины от 20.09.2013 № 3308
Дата рассмотрения: 07.04.2014 Карта проходжения проекта

 

ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров'я України"

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров'я України" (далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються.

2. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2015 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань.

3. Апарату Верховної Ради України у встановленому порядку забезпечити видання збірника матеріалів за результатами зазначених парламентських слухань.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

 

Голова Верховної Ради України

 

Рекомендації парламентських слухань на тему:
"Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров'я України"

Учасники парламентських слухань на тему: "Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров'я України", що відбулися 5 червня 2013 року, відзначають, що стан здоров'я населення в Україні залишається надзвичайно складним і таким, що загрожує національній безпеці держави.

За станом здоров'я громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових місць у Європейському регіоні.

Від 12 до 14 мільйонів жителів України хворіють на серцево-судинні хвороби, понад 1 мільйон українців страждають від онкологічних захворювань, більш як 1 мільйон 100 тисяч осіб хворіють на цукровий діабет, при цьому майже 200 тисяч з них є інсулінозалежними.

Україна продовжує вести сумне лідерство у Європі за рівнем захворюваності на ВІЛ-інфекцію та туберкульоз.

Смертність в Україні становить 15,2 випадку на 1 тисячу осіб проти 6,7 у країнах - членах Європейського Союзу (далі - ЄС).

Щороку в Україні помирають понад 700 тисяч громадян, третина з яких - люди працездатного і репродуктивного віку. При цьому смертність від серцево-судинних захворювань є однією з найвищих у світі та становить близько 64 відсотків у структурі загальної смертності, а смертність від онкологічних захворювань - 13 відсотків Фактично ці два класи хвороб визначають майже 80 відсотків щорічних втрат населення країни.

Такий стан справ визначається багатьма факторами:

усе ще складною економічною ситуацією у державі;

низьким порівняно з розвиненими країнами Європи рівнем добробуту населення;

значним поширенням серед українців шкідливих звичок та відсутністю в українському суспільстві культу здорового способу життя;

складною екологічною ситуацією;

низькою якістю медичного обслуговування та фактичною нерівністю громадян у доступі до послуг охорони здоров'я.

Учасники парламентських слухань відзначають, що одними з визначальних причин низької якості медичного обслуговування та нерівності громадян у доступі до послуг охорони здоров'я є застаріла, неефективна модель фінансування системи охорони здоров'я та постійний фінансовий дефіцит у галузі.

Держава протягом останніх років вживає заходів до поліпшення фінансування охорони здоров'я. При цьому найбільші позитивні зміни в цьому напрямі відбулися у 2010, 2011 та 2012 роках.

Так, частка державних витрат на охорону здоров'я у структурі валового внутрішнього продукту у 2012 році зросла до 4 відсотків порівняно з 2,9 відсотка у 2002 році.

У 2012 році порівняно з попереднім роком обсяг фінансування охорони здоров'я збільшився більш як на 9 мільярдів гривень, що становить майже 20 відсотків загальних бюджетних видатків на охорону здоров'я.

Однак цього недостатньо для того, щоб забезпечити прийнятний рівень фінансування потреб галузі, тож Україна продовжує значно поступатися за обсягом фінансування охорони здоров'я переважній більшості країн Європейського регіону Всесвітньої організації охорони здоров'я (далі - ВООЗ), у тому числі країнам - членам ЄС та країнам - членам Співдружності Незалежних Держав.

Так, частка державних витрат у структурі загальних витрат на охорону здоров'я, за оцінками ВООЗ, в Україні у 2010 році становила лише близько 56 відсотків, тоді як у сусідній Росії - більш як 62 відсотки, а в середньому в країнах - членах ЄС - близько 76 відсотків.

За оцінкою ВООЗ, у 2010 році рівень державних витрат на охорону здоров'я в Україні становив лише 294 долари США у розрахунку на одного жителя, тоді як у середньому в Європейському регіоні цей показник становив 1546 доларів США.

Особливо турбує низький рівень державних витрат на придбання лікарських засобів. Фактично усі необхідні для лікування лікарські засоби, у тому числі у лікарнях, громадяни України змушені купувати за власні кошти, що особливо важким тягарем лягає на бюджети малозабезпечених сімей та пенсіонерів.

За підсумками 2010 року частка видатків на медикаменти у структурі загальних бюджетних витрат на охорону здоров'я в Україні становила лише 11 відсотків. Державні видатки у розрахунку на одного жителя України становили лише близько 12 доларів США, що, за оцінками ВООЗ, приблизно у 40 разів менше, ніж у Німеччині, та майже у 12 разів менше, ніж в Естонії.

В Україні є високим рівень готівкових виплат сімей за послуги охорони здоров'я. За оцінками ВООЗ, у 2010 році він перевищував 40 відсотків загальних витрат на охорону здоров'я, що у 2,5 разу вище, ніж у середньому в країнах - членах ЄС (16,5 відсотка) та в 1,3 разу вище, ніж у сусідній Російській Федерації (31,4 відсотка).

Безумовно, все це вкрай негативно впливає на доступність, якість та повноту медичної допомоги, що надається населенню України, робить громадян України значно менш захищеними від фінансових ризиків та ризику зубожіння порівняно з громадянами інших європейських держав.

Негативний вплив дефіциту фінансування системи охорони здоров'я на стан справ у зазначеній сфері значно посилюється вкрай неефективним використанням наявних у галузі коштів, значною диспропорцією у розподілі фінансів між первинною та спеціалізованою медичною допомогою.

Якщо в більшості європейських країн на потреби сектору первинної медичної допомоги (на рівні якого починається і закінчується до 75 - 80 відсотків усіх контактів пацієнтів з системою медичного обслуговування) виділяється 25 - 30 відсотків загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються у сферу охорони здоров'я, то в Україні ця частка становить менше 15 відсотків загального обсягу фінансових ресурсів охорони здоров'я.

Водночас в Україні до 60 відсотків випадків госпіталізації, особливо на рівні районних та міських лікарень, є необґрунтованими, оскільки адекватна допомога пацієнтам у таких випадках може і повинна надаватися на рівні первинної допомоги або в закладах соціального забезпечення та догляду.

Враховуючи викладене, держава має забезпечити проведення всеосяжної комплексної реформи системи охорони здоров'я загалом та медичного обслуговування населення як її найважливішої складової зокрема.

Запровадження такої реформи потребує комплексу заходів, спрямованих водночас на поліпшення якості і доступності медичного обслуговування та підвищення ефективності державного фінансування охорони здоров'я, створення стимулів для формування здорового способу життя населення та здорових умов праці громадян України.

Учасники парламентських слухань наголосили, що підґрунтям для реалізації реформи у системі охорони здоров'я України стало прийняття низки важливих законів, серед яких - закони України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ", "Про протидію захворюванню на туберкульоз", "Про державно-приватне партнерство" та інші законодавчі акти, що передбачають удосконалення механізмів регулювання обігу лікарських засобів, контрою якості та безпечності харчових продуктів, запобігання шкідливому впливу тютюну та алкоголю на здоров'я людини.

Особливе значення для реалізації реформи медичного обслуговування мають прийняті Верховною Радою України протягом 2010 - 2012 років Бюджетний кодекс України, закони України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги", "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві", "Про екстрену медичну допомогу".

Зокрема, Закон України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" надає можливість в умовах відповідного пілотного проекту провести апробацію нової, розробленої з урахуванням досвіду інших європейських країн моделі організації медичного обслуговування населення, яка водночас передбачає застосування механізмів поліпшення доступу населення до якісної медичної допомоги різних видів і механізмів підвищення ефективності та раціональності використання наявних у галузі охорони здоров'я різних типів ресурсів.

Учасники парламентських слухань та представники пілотних регіонів зазначають, що перехід до передбаченої пілотним проектом моделі організації медичного обслуговування населення на сьогодні дав змогу отримати позитивні результати щодо поліпшення якості медичної допомоги та підвищення ефективності використання ресурсів. Це підтверджено наданими Кабінетом Міністрів України інформаційно-аналітичними матеріалами.

Разом з тим, до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, до народних депутатів України надходить досить велика кількість звернень громадян щодо прийняття у процесі реформування медичного обслуговування необґрунтованих з організаційної точки зору рішень, які погіршують умови одержання громадянами медичної допомоги, особливо в сільській місцевості.

Передовсім це стосується порушення вимог статті 49 Конституції України щодо закриття комунальних закладів охорони здоров'я та пов'язаного з цим вивільнення значної кількості їх працівників. Такі "заходи" підміняють системну роботу, що має бути спрямована на організаційно-структурну перебудову діяльності наявної мережі медичних закладів з урахуванням реальних потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці у конкретних видах медичної допомоги та медичних послуг, зумовлених статевою та віковою структурою населення, характером його захворюваності, смертності, станом дорожньо-транспортної інфраструктури та інших чинників.

Результати парламентського контролю за ходом впровадження спрямованих на реформування охорони здоров'я законів України свідчать про те, що Міністерство охорони здоров'я України не в повному обсязі забезпечує своєчасну та якісну підготовку і прийняття відповідних підзаконних нормативно-правових актів. Затримується розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України відповідних законопроектів, подальше прийняття яких Верховною Радою України має сприяти впровадженню ефективної моделі медичного обслуговування населення, спрямованої на забезпечення належних умов реалізації конституційного права громадян на охорону здоров'я та медичну допомогу, рівний та справедливий доступ кожної людини до медичних послуг.

Значні недоліки мають місце і в забезпеченні інформаційно-роз'яснювальної та просвітницької роботи, в ході якої має доступно та обґрунтовано висвітлюватися зміст заходів щодо реалізації реформи у сфері охорони здоров'я та її очікувані результати.

Враховуючи викладене, учасники парламентських слухань рекомендують:

1. Верховній Раді України:

1) посилити парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині забезпечення конституційних гарантій охорони здоров'я населення та права особи на медичну допомогу та медичне обслуговування;

2) прискорити розгляд законопроектів, спрямованих на запровадження в Україні системи загальнообов'язкового державного медичного страхування.

2. Кабінету Міністрів України:

1) посилити контроль за реалізацією Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" і забезпечити систематичне узагальнення набутого під час його виконання досвіду;

2) забезпечити постійне проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань реформування системи охорони здоров'я, у тому числі його мети, змісту, очікуваних результатів та відповідних заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

3) при підготовці змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та розробленні проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки розглянути можливість збільшення видатків на охорону здоров'я, зокрема для забезпечення реалізації положень пунктів "ж" та "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, а також на закупівлю:

лікарських засобів та виробів медичного призначення, необхідних для забезпечення профілактики і лікування хвороб, що є визначальними у формуванні загальної структури захворюваності та смертності населення України;

медичного обладнання та устаткування, необхідних для належного забезпечення населення первинною медичною допомогою і підвищення рівня її якості та доступності;

медичного обладнання та устаткування, спеціальних транспортних засобів, необхідних для належного забезпечення населення екстреною медичною допомогою;

4) підготувати та до 1 червня 2014 року подати в установленому порядку Верховній Раді України законодавчі пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві", спрямованих на усунення виявлених під час реалізації пілотного проекту недоліків в організації медичного обслуговування населення пілотних регіонів, а саме:

щодо порядку організації медичного обслуговування населення пілотних регіонів у спосіб, визначений частинами десятою та одинадцятою статті 352 і частинами сьомою та восьмою статті 353 Основ законодавства України про охорону здоров'я в редакції Закону України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" від 7 липня 2011 року N 3611-VI;

щодо порядку проведення моніторингу реформування системи охорони здоров'я у пілотних регіонах та залучення до нього громадськості, систематичного оприлюднення результатів;

5) підготувати та до 1 вересня 2014 року подати в установленому порядку Верховній Раді України опрацьовані за участю Національної академії медичних наук України, всеукраїнських громадських організацій медичних працівників та пацієнтів законодавчі пропозиції щодо регулювання професійної діяльності медичних працівників та закладів охорони здоров'я, зокрема передбачивши:

порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, їх класифікацію та особливості діяльності, у тому числі щодо надання населенню медичних послуг;

особливості статусу та діяльності закладів охорони здоров'я різних видів, у тому числі клінік вищих медичних навчальних закладів (університетських клінік);

організаційно-правові механізми управління якістю медичного обслуговування населення, що здійснюється закладами охорони здоров'я різних форм власності та медичними працівниками, у тому числі тими, які провадять приватну медичну практику;

організаційно-правові механізми використання фінансових, кадрових і матеріально-технічних ресурсів закладів охорони здоров'я;

правовий статус, відповідальність медичних (фармацевтичних) працівників, кваліфікаційні вимоги до них, засади професійного саморегулювання та соціальні гарантії здійснення їх діяльності;

організаційно-правові механізми реалізації прав та обов'язків пацієнтів, здійснення громадського контролю діяльності закладів охорони здоров'я та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

6) посилити контроль за належним виконанням постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку створення госпітальних округів у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві" від 24 жовтня 2012 року N 1113, зокрема, щодо врахування реальних потреб населення в якісній медичній допомозі відповідного виду та забезпечення її доступності, у тому числі територіальної (з урахуванням стану дорожньої інфраструктури і транспортного сполучення в кожній адміністративно-територіальній одиниці), постійного інформування населення про структурну реорганізацію мережі закладів охорони здоров'я та її оптимізацію;

7) забезпечити виконання:

положень абзацу другого частини другої статті 3 Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" щодо посад лікарів, які можуть включатися до штатного розпису центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги;

вимог частини другої статті 9 Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві", згідно з якими для закладів охорони здоров'я, що є учасниками пілотного проекту, дія існуючих штатних нормативів, установлених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, не застосовується;

вимог статті 10 Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" щодо запровадження нових умов оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров'я вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що є учасниками зазначеного пілотного проекту;

положень статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров'я приватної форми власності, а також лікарями, які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи-підприємці;

положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" в частині надання первинної медичної допомоги дільничними лікарями-терапевтами, дільничними лікарями-педіатрами та іншими медичними працівниками, які працюють під їх керівництвом;

8) з метою реалізації реформи у сфері охорони здоров'я забезпечити своєчасний перегляд, розроблення та прийняття відповідних нормативно-правових актів та галузевих стандартів;

9) вжити заходів до підготовки та перепідготовки необхідної для забезпечення належного проведення реформи медичного обслуговування кількості лікарів загальної практики - сімейних лікарів, лікарів із спеціальності "медицина невідкладних станів", а також фахівців з управління та фінансування у сфері охорони здоров'я;

10) забезпечити розроблення та затвердження:

уніфікованих показників вартості медичних послуг вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у розрізі груп захворювань;

критеріїв розрахунку обсягу бюджетних видатків для первинної та екстреної медичної допомоги;

11) з метою підвищення доступності знеболення для пацієнтів, які потребують паліативної допомоги, забезпечити перегляд та внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, що визначають правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби, порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків, а також вимог-замовлень і порядок відпуску лікарських засобів з аптек та їх структурних підрозділів;

12) з метою забезпечення наукового супроводу подальшого розвитку вітчизняної системи охорони здоров'я розглянути питання щодо створення державної наукової установи - Національного інституту громадського здоров'я;

13) прискорити подання до Верховної Ради України проекту Закону України "Про затвердження Загальнодержавної програми "Здоров'я - 2020: український вимір", концепцію якої схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року N 1164-р;

14) розглянути питання про необхідність розроблення та затвердження державної програми інформатизації системи охорони здоров'я;

15) з метою належного задоволення потреб громадян у медичному обслуговуванні та лікарських засобах, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів у системі охорони здоров'я та запобігання проявам корупції у сфері державних закупівель товарів, робіт і послуг подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавчих актів, що регулюють відносини у цих сферах;

16) розглянути питання про необхідність підготовки законодавчих пропозицій, спрямованих на формування засад державної політики у сфері охорони здоров'я.

3. Міністерству охорони здоров'я України внести відповідні зміни до:

1) Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України щодо реалізації Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" від 5 жовтня 2011 року N 646, узгодивши його зміст з положеннями частин десятої та одинадцятої статті 352 та частин сьомої та восьмої статті 353 Основ законодавства України про охорону здоров'я в редакції Закону України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" від 7 липня 2011 року N 3611-VI;

2) штатних нормативів та типових штатів закладів охорони здоров'я, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" від 23 лютого 2000 року N 33, узгодивши зазначені нормативи з вимогами Закону України "Про екстрену медичну допомогу".

4. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:

1) звернути увагу на неприпустимість необґрунтованого закриття фельдшерських і фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарських амбулаторій у сільській місцевості та необґрунтованої концентрації професійної діяльності медичних працівників первинної медичної допомоги виключно в районних (міських) центрах первинної медико-санітарної допомоги, що призводить до погіршення доступності первинної медичної допомоги для мешканців сільських населених пунктів;

2) вжити заходів до активізації застосування стимулів та заохочень, спрямованих на підвищення престижності медичної і фармацевтичної діяльності у сільській місцевості, та належного забезпечення кадровими ресурсами системи охорони здоров'я у сільських населених пунктах;

3) з метою запобігання необґрунтованому обмеженню працівниками, які надають первинну медичну допомогу, доступу пацієнтів до послуг вторинної медичної допомоги посилити контроль за об'єктивністю застосування підвищувальних коефіцієнтів, включених до формули розрахунку надбавки за якість виконаної роботи відповідним категоріям медичних працівників згідно з Порядком встановлення надбавок за обсяг та якість виконаної роботи медичним працівникам, що надають первинну медичну допомогу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу" від 30 грудня 2013 року N 977, у тому числі за рахунок прискорення комп'ютеризації комунальних закладів охорони здоров'я та забезпечення їх відповідними програмними продуктами;

4) при плануванні та прогнозуванні розвитку відповідної мережі закладів охорони здоров'я і прийнятті рішень щодо їх оптимізації, реорганізації, у тому числі перепрофілювання, забезпечити максимальну територіальну доступність для населення первинної медичної допомоги з урахуванням стану дорожньо-транспортної інфраструктури адміністративно-територіальних одиниць та реальних потреб населення в інших видах медичної допомоги;

5) вжити заходів до пріоритетного фінансування робіт, пов'язаних із забезпеченням та підтриманням у належному стані дорожньо-транспортної інфраструктури, необхідної для організації своєчасного доступу населення до відповідних закладів охорони здоров'я, насамперед тих, що надають первинну медичну допомогу та забезпечують надання екстреної медичної допомоги;

6) забезпечити постійне проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо мети, змісту та очікуваних результатів реформування системи охорони здоров'я, забезпечити прозорість прийняття пов'язаних з реформою рішень та залучення громадськості до їх обговорення.

____________

Опрос