Идет загрузка документа (20 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О Рекомендациях парламентских слушаний на тему: "О состоянии исполнения судебных решений в Украине"

Проект постановления Верховной Рады Украины от 19.06.2013 № 2356а
Дата рассмотрения: 18.06.2013 Карта проходжения проекта

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан виконання судових рішень в Україні"

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан виконання судових рішень в Україні", що додаються.

2. Кабінету Міністрів України до 1 лютого 2014 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації зазначених Рекомендацій парламентських слухань.

3. Апарату Верховної Ради України забезпечити у встановленому порядку видання збірки матеріалів за результатами цих парламентських слухань.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань правової політики.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

 

Голова Верховної Ради  України

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему: "Про стан виконання судових рішень в Україні"

Учасники парламентських слухань на тему: "Про стан виконання судових рішень в Україні", які відбулися 22 травня 2013 року, визнали порушену проблематику одним із визначальних завдань не тільки судової гілки влади, а й державної системи загалом. Виконання судових рішень - один з основних критеріїв, за яким громадяни оцінюють спроможність, ефективність і чесність влади. Це безумовне завдання держави, яке має виконуватися без будь-яких компромісів.

Учасники парламентських слухань наголошують, що виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження. Виконання судового рішення втілює норми законів у життя, сприяє зміцненню їх авторитету.

Зважаючи на суспільну чутливість тематики парламентських слухань, учасники негативно оцінили байдуже ставлення виконавчої гілки влади до порушеної проблематики. Так, у парламентських слуханнях не взяв участь жоден міністр, що свідчить про неналежну увагу Кабінету Міністрів України до порушених питань.

В Україні виконання рішень судів законом покладено на Державну виконавчу службу. Основним завданням Державної виконавчої служби України визначено своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання судових рішень, передбачених законом. Однак реалії сьогодення, зокрема статистичний аналіз поточної ситуації з примусовим виконання судових рішень Державною виконавчою службою, наводять на невтішні висновки. На цьому наголошували всі промовці, які взяли участь в обговоренні означеного питання.

Так, на актуальності проблеми виконання судових рішень в Україні акцентував увагу Голова Конституційного Суду України. З огляду на особливий вид судочинства Конституційного Суду України, його очільник зупинився також на проблематиці виконання рішень органу конституційної юрисдикції, відсутності належного нормативно унормованого механізму виконання актів Конституційного Суду України.

На думку Голови Верховного Суду України, невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в такому разі не досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав. Комітет поділяє таку думку керівника Верховного Суду України, оскільки без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс.

Наведена позиція знаходить своє підтвердження і в практиці Європейського суду з прав людини. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787 (2011) від 26 січня 2011 року "Виконання рішень Європейського суду з прав людини" відзначається існування основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права. Щодо України ці проблеми пов'язані, зокрема, із хронічним невиконанням рішень національних судів.

На необхідності забезпечення вчасного виконання судових рішень не раз наголошував Президент України.

Комплексне вивчення стану виконання судових рішень в Україні дало змогу учасникам парламентських слухань виокремити низку об'єктивних обставин, що стоять на заваді належному виконанню судових рішень Державною виконавчою службою. Серед таких чинників - непоодинокі випадки ухвалення незрозумілих судових рішень, недостатньо захищений статус державного виконавця, недосконала процедура реалізації майна боржників, арештованого під час здійснення виконавчого провадження.

З підпорядкуванням Державної виконавчої служби органам юстиції судова система не наділена функцією контролю за завершальною стадією судового процесу. Одним з негативних наслідків цього і є ухвалення рішень, що за своїм змістом не є однозначними для виконавчої служби або існування взаємовиключних рішень щодо одних і тих самих правовідносин. Ще одним негативним наслідком є те, що виконання судового рішення жодним чином не впливає на статистичні показники, які демонструють ефективність діяльності судів, що засвідчує розірваність єдиної ланки правосуддя.

Потребує збільшення відкритості процедура виконання судових рішень та система публічної реалізації конфіскованого і арештованого державними виконавцями майна. Задля досягнення цієї мети варто запровадити механізми соціального контролю за виконанням судових рішень через загальнодоступні інформаційні мережі.

Доцільно розглянути питання модернізації діяльності органів Державної виконавчої служби та їх співпраці з іншими органами державної влади. Зокрема, запровадження та забезпечення безперебійного функціонування електронного документування в усіх обліково-реєстраційних установах та створення реєстрів (баз даних) з обов'язковим наданням допуску до них державним виконавцям, що значно скоротить строки виконання судових рішень.

Реформування Державної виконавчої служби має відбуватися з урахуванням реалій сьогодення українського суспільства, помилок, які були допущені під час реформування інших галузей, а також має бути спрямоване на забезпечення якісно нового рівня захисту конституційних прав громадян.

Варта особливої уваги позиція Національної академії правових наук України, яка у пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, однією з першопричин неналежного виконання судових рішень визначила наділення компетенцією щодо їх виконання органів виконавчої влади і позбавлення суду контролю за процесом виконання судових рішень.

Відсутність дієвих механізмів контролю суду за виконанням судових рішень в силу природи суду, зокрема, його "безініціативність", тобто спроможність діяти лише за зверненням особи (наприклад, лише у разі надходження скарги на бездіяльність органу виконання судового рішення), значно знижує ефективність судової діяльності. Тому з метою забезпечення закінченості технологічного процесу захисту прав людини у судовому порядку, на думку Національної академії правових наук України, логічно і доцільно повернути службу виконання судових рішень до системи органів судової влади. Діяльність Державної виконавчої служби у структурі виконавчої влади становить загрозу ефективності виконання судових рішень з суто об'єктивних причин. Адже дуже часто судові рішення виносяться проти органів, що належать до системи органів виконавчої влади. Отже, Державна виконавча служба може навіть бути заінтересована у невиконанні судових рішень проти зазначених органів або виконувати латентні вказівки щодо пасивної участі у виконанні таких судових рішень.

Однак основними причинами невиконання судових рішень є недоліки в роботі та неналежно організована робота Державної виконавчої служби України. Про це свідчать численні скарги, що надходять і до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, і до суду, на рішення, дії або бездіяльність державних виконавців чи посадових осіб Державної виконавчої служби, а також статистичні показники.

Так, у 2012 році до судів надійшло майже 15 тисяч таких скарг, що на 28 % більше, ніж попереднього року. При цьому судами задоволено більше 50 % таких скарг, тоді як 2011 року цей показник становив 42 %. До адміністративних судів у 2012 році надійшло понад 25 тисяч скарг у порядку виконання судових рішень, що на 26 % порівняно з 2011 роком. Проте частка задоволених скарг зросла з 60 % у 2011 році до 65 % у 2012 році.

Упродовж останніх років річний показник виконання судових рішень коливається близько 30 %. Так, у 2006 році підлягало виконанню органами Державної виконавчої служби 7137858 рішень, з них фактично виконано 2406624 (33,7 %); у 2007 році з 7 316781 рішення виконано 2391201 (32,7 %); у 2008 році з 7982785 рішень виконано 2 760682 (34,6 %); у 2009 році з 8413201 рішення виконано 2671387 (31,8 %); у 2010 році з 9378377 рішень виконано 2982808 (31,8 %); у 2011 році з 9573395 рішень виконано 3193255 (33,4 %)

Протягом 2012 року підлягало виконанню органами Державної виконавчої служби 8069788 виконавчих документів на загальну суму 338328568710 грн. Порівняно з 2011 роком кількість документів зменшилася на 1,5 млн, а сума, яка підлягала стягненню за ними, збільшилася на 63,7 млрд грн, або 23,2 %.

Тенденція до збільшення сум за виконавчими документами протягом останніх років залишається стійкою. Вже протягом першого кварталу 2013 року виконанню підлягало 4109202 виконавчі документи на суму 262452474583 грн, що на 569874 документи менше, але при цьому загальна сума, яка підлягала стягненню, майже на 41 млрд грн збільшилася порівняно з аналогічним періодом 2012 року.

Аналізуючи статистичні показники, учасники парламентських слухань звернули увагу на певну диспропорцію. Так, Голова Вищого господарського суду України зауважив, що, як свідчить аналіз статистичної інформації, наведеної у звітах Державної виконавчої служби України про роботу її органів у 2011 - 2012 роках, кількість завершених виконавчих проваджень становить приблизно дві третини з тих, що підлягали примусовому виконанню. Проте якщо аналізувати розмір сум, стягнутих органами Державної виконавчої служби за виконавчими документами, бачимо цілком протилежну ситуацію: менше третини вимог кредиторів задоволено шляхом примусового виконання судових рішень органами Державної виконавчої служби. Таке статистична диспропорція дала підстави учасникам парламентських слухань припустити існування вибіркового виконання судових рішень Державною виконавчою службою та поставити під сумнів критерії такої вибірковості.

За даними Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, останнім часом спостерігається істотне збільшення кількості справ, що розглядаються судами у порядку цивільної юрисдикції, щодо виконання судових рішень у цивільних справах.

Так, у 2012 році порівняно з 2011 роком збільшилася кількість клопотань, заяв, подань у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Якщо у 2011 році кількість заяв, що перебували у провадженні, становила 94,6 тис., то у 2012 році - 102,1 тис., або на 8 % більше. Збільшилася також кількість скарг на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби з 13,2 тис. у 2011 році до 16,8 тис. у 2012 році, тобто на 27 %.

У 2012 році Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ як судом касаційної інстанції у цивільних справах переглянуто 65 справ за скаргами на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби, при цьому скасовано 76 % судових рішень нижчого рівня у справах цієї категорії.

Найпоширенішими підставами для звернення сторін виконавчого провадження до суду є відмова у відкритті виконавчого провадження, необґрунтоване зупинення виконавчого провадження та інші дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, які, на думку сторін виконавчого провадження, порушують їхні права та свободи.

Учасники парламентських слухань привернули особливу увагу до питання виконання рішень про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, пов'язаних з трудовими правовідносинами, як до найгострішої соціально-економічної проблеми. Так, у 2012 році підлягало виконанню органами Державної виконавчої служби 115309 виконавчих документів про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, пов'язаних із трудовими правовідносинами, на загальну суму 939650505 грн стосовно:

підприємств державної власності (48402 документи на суму 398503385 грн);

підприємств вугільної промисловості (9769 документів на суму 71358597 грн);

підприємств агропромислового комплексу (3754 документи на суму 16202225 грн);

бюджетних установ (7011 документів на суму 122004288 грн);

установ, організацій сфери охорони здоров'я (388 документів на суму 1898 56 грн);

військових частин (1239 документів на суму 22006402 грн);

установ системи освіти (102 документи на суму 709111 грн).

Неефективність існуючої системи примусового виконання судових рішень підтверджується аналізом статистичних даних та прокурорської практики. Зокрема, прокуратурою виявляються непоодинокі випадки порушення державними виконавцями термінів проведення опису та арешту майна, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій, що призводить до псування конфіскованих товарів, сприяє їх розкраданню, внаслідок чого бюджет зазнає значних втрат.

За реагування органів прокуратури у 2010 році притягнуто до відповідальності 553 посадові особи органів Державної виконавчої служби, у 2011 році - 701, у 2012 році - 956 державних виконавців.

Вже за три місяці 2013 року за результатами розгляду подань прокурорів до відповідальності притягнуто 321 службову особу органів Державної виконавчої служби (проти 252 державних виконавців за аналогічний період 2012 року), до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено 45 відомостей про кримінальні правопорушення, вчинені державними виконавцями.

На думку Генеральної прокуратури України, органами Державної виконавчої служби не забезпечено належний контроль за здійсненням спеціалізованими торговельними організаціями реалізації арештованого майна та перерахуванням коштів. У 2010 - 2012 роках у торговельних організаціях перебувало на реалізації арештоване державними виконавцями майно на загальну суму майже 18 млрд грн, від реалізації якого до бюджету надійшло менше 2 млрд грн.

Все вищенаведене свідчить про потребу вжиття невідкладних заходів до покращення стану виконання судових рішень в Україні.

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики вважає першочергових завданням запровадження якісно нових підходів до виконання судових рішень у державі. Передовсім необхідно визначити найбільш ефективне та раціональне місце Державної виконавчої служби в системі органів влади. Згідно із світовими стандартами процес здійснення правосуддя розпочинається з моменту звернення до суду і закінчується виконанням судового рішення. Тобто технологія судового провадження повинна мати логічно завершену структуру:

1) звернення до суду;

2) судовий розгляд;

3) виконання судового рішення.

Саме на такому підході до розуміння змісту права людини на справедливий суд наполягає Європейський суд з прав людини, підкреслюючи, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконано судове рішення.

Обмеження функцій суду лише стадіями звернення до суду і судового розгляду значно звужує ефективність діяльності суду, оскільки провадження у судовій справі фактично поділено між двома суб'єктами, які організаційно належать до різних гілок влади - судової та виконавчої. Відсутність дієвих механізмів контролю суду за виконанням судових рішень в силу природи суду значно знижує ефективність та соціальну цінність судової діяльності.

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики, поділяючи зазначені твердження, виходить із норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Так, виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя. У статті 124 Конституції України імперативно визначено компетенційність щодо здійснення правосуддя. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами Конституцією не допускаються. Відтак, виконання судових рішень має бути віднесено до компетенції судової гілки влади.

Отже, з метою забезпечення закінченості технологічного процесу захисту прав людини у судовому порядку логічною і доцільною видається пропозиція про повернення служби виконання судових рішень в систему органів судової влади. Відсутність справжньої незалежності служби виконання судових рішень підриває довіру громадян до державної влади, ставить під загрозу утвердження і забезпечення захисту прав і свобод людини.

Зважаючи на викладене, учасники парламентських слухань рекомендують:

1. Кабінету Міністрів України:

провести аналіз діяльності Державної виконавчої служби України та вжити заходів до усунення причин, що негативно впливають на стан виконання судових рішень в Україні;

опрацювати питання щодо реформування системи Державної виконавчої служби та внести на розгляд Верховної Ради України відповідні законопроекти;

розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів щодо забезпечення належного соціального статусу та правового захисту працівників Державної виконавчої служби.

2. Генеральній прокуратурі України

посилити нагляд за законністю діяльності посадових осіб Державної виконавчої служби.

3. Комітету Верховної Ради України з питань правової політики:

опрацювати питання щодо доцільності підпорядкування Державної виконавчої служби України судовій гілці влади;

за наслідками вивчення питання розробити законопроект про внесення змін до законодавства щодо визначення місця Державної виконавчої служби України у системі органів влади.

____________

Опрос