Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Руководитель предприятия за собственные средства приобрел материалы для предприятия. Правомерно ли такое действие руководителя и в какие сроки предприятие должно с ним рассчитаться?

АФ "Є.С.Аудит"
Вопросы-ответы от 09.09.2014
Утратил силу

Матеріал підготовлено спеціально для ЛІГА:ЗАКОН
Аудиторська фірма «Є.С.Аудит»
Е-mail: office@yefimov-partners.com
http://yefimov-partners.com
Тел.: (044) 278-58-81

? Керівник підприємства за власні кошти придбав матеріали для підприємства. Чи правомірна така дія керівника і в які строки підприємство має з ним розрахуватись?

 

Насамперед необхідно визначити статус керівника підприємства. Відповідно до ст. 65 ГКУ власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Якщо власник здійснює управління підприємством через уповноважені органи, то для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. При цьому в разі найму керівника підприємства, з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При цьому згідно з ч. 3 цієї ж статті особливою формою трудового договору є контракт.

Отже, керівник підприємства (директор, голова, керуючий тощо), з точки зору трудового законодавства, є найманим працівником. Між найманим працівником та його роботодавцем, зазвичай, виникають трудові відносини. Але це не виключає можливості виникнення між ними й відносин, що регулюються іншими нормами права, зокрема цивільно-правових.

Стаття 3 ЦКУ до загальних засад цивільного законодавства відносить свободу договору. При цьому відповідно до ст. 203 ЦКУ волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Учасниками цивільних правовідносин, згідно із ст. 2 ЦКУ, є фізичні особи та юридичні особи. Отже, як бачимо, керівник підприємства, як і звичайний найманий працівник, не обмежений у своєму праві вступити у цивільні правовідносини з іншим їх суб’єктом, незалежно від того, є такий інший суб’єкт його роботодавцем чи ні.

Відповідно до ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. А ст. 1007 ЦКУ передбачено обов’язок довірителя відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення. Або ж згідно із ст. 1011 ЦКУ комісіонер відповідно до договору комісії також вчиняє дії за рахунок комітента. А ст. 1024 ЦКУ передбачено право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії, навіть у випадку, якщо він вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Керівник підприємства вправі бути повіреним чи комісіонером для роботодавця, залишаючись при цьому у трудових відносинах з ним. Про правомірність цього висновку свідчить і те, що відповідно до п. 2 вже не чинного Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Мінфіну від 05.12.2012 р. № 1276, дія його поширювалася також на витрати, пов’язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів. Отже, керівник підприємства може не лише вступати у цивільні правовідносини з роботодавцем, а й нести витрати за рахунок такого роботодавця з подальшим відшкодуванням таких витрат.

Оскільки і трудове, і цивільне законодавство передбачають обов’язок роботодавця, комітента або довірителя відшкодувати витрати працівника (комісіонера, повіреного), то з цього логічно випливає висновок про те, що для реалізації такого права найманий працівник (комісіонер, повірений) повинен витратити власні кошти для потреб роботодавця (комітента, довірителя). А це, у свою чергу, означає, що такий працівник має право такі витрати нести. Для цього в межах трудового законодавства працівник має бути уповноважений зазначені витрати здійснювати: оплачувати готелі та проїзд у відрядженні, виплачувати кошти за закупівлю сільгосппродукції тощо. Таке повноваження найманого працівника виникає на підставі його трудових обов’язків, закріплених в трудовому договорі, посадовій інструкції, наказі по підприємству, включаючи наказ про відрядження працівника в іншу місцевість.

Опрос