Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Плата за землю – 2014. Как рассчитывать, уплачивать, отчитываться

Журнал "Справочник экономиста"
Статьи от 25.02.2014
Утратил силу

Журнал «Справочник экономиста»
Передплатний індекс – 08058
Е-mail: economist@mediapro.com.ua
Тел.: (044) 568-51-38
http://www.economist.net.ua

Плата за землю – 2014
Як розраховувати, сплачувати, звітувати

 

Земельні відносини в нашій державі регулюють Конституція України, Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III (ЗКУ), а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Стаття 206 ЗКУ встановлює норму, згідно з якою використання землі в Україні є платним.

Відповідно до пп. 14.1.147 ПКУ, плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком вважається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Щодо орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності то це – обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Хто платить

Платниками податку є власники земельних ділянок (земельних часток, паїв) та землекористувачі.

Власниками земельних ділянок вважаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14.1.34 ПКУ). В свою чергу, відповідно до ст. 78 ЗКУ, право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 ЗКУ). До цього означення ПКУ додає ще одну характеристику: земельна ділянка повинна мати певне цільове (господарське) призначення. Під цільовим призначення ПКУ розуміє використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою. Забігаючи наперед, зазначимо, що наведене уточнення зовсім невипадкове, адже саме від цільового призначення землі залежить порядок визначення та остаточний розмір плати за землю.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній розташовані, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Крім того, право власності на земельну ділянку поширюється на простір над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, що необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи, територіальні громади і держава (ст. 80 ЗКУ).

Землекористувачами вважаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, в тому числі на умовах оренди. Відповідно до ст. 92 ЗКУ, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV. Звертаємо увагу, що, відповідно до ст. 4 цього Закону, право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Опрос