Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Какие проблемы могут возникнуть у предприятия с отнесением в состав расходов сумм на проведение маркетинговых мероприятий с использованием товарного знака, зарегистрированного за контрагентом?

АФ "Норма"
Вопросы-ответы от 01.11.2012
Утратил силу

Матеріал підготовлено спеціально для ЛІГА:ЗАКОН
Аудиторська фірма «НОРМА»
Е-mail: norma@norma.ua
http://norma.ua
Тел./факс: (044) 331-17-40; 221-13-27

? Чи потрібно українській компанії мати ліцензійний договір на використання знака для товарів та послуг, зареєстрованого за компанією-контрагентом, а також документ про реєстрацію такого знака при проведенні маркетингових заходів із його використанням (рекламна кампанія, роздача канцелярських товарів, використання на вивісках тощо)?
Чи виникнуть у такому випадку проблеми із віднесенням до складу витрат сум коштів, витрачених на такі кампанії?

 

На даний момент значна кількість українських компаній займається реалізацією товарів іноземних виробників, що виготовляються під певним брендом, торговим знаком. Часто іноземний виробник працює лише через одну компанію – або ексклюзивного дистриб’ютора, або ж свою дочірню компанію. Зазвичай на такі компанії покладаються обов’язки щодо проведення рекламних, маркетингових, промоційних заходів для стимулювання продажів товарів із товарним знаком іноземного виробника. При цьому сторони укладають відповідний ліцензійний договір, згідно з яким українській компанії надається право на використання знака для товарів та послуг, що включає і право на проведення рекламних заходів. Зрозуміло, що статус такого договору більше формальний, він націлений виключно на стимулювання продажів товару виробника, а не на отримання прибутку від користування знаком. Простіше кажучи, такий договір є в першу чергу документальною підставою для використання знака у контексті його рекламування та промоції.

Здавалося б, усе зрозуміло, економічно виправдано та вигідно для усіх сторін. Але це лише на перший погляд.

У подібній ситуації митники застосовують приписи ст. 58 МКУ, ч. 10 якої встановлено перелік витрат (складових митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до такої ціни. Серед цих витрат – роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Фактично сума роялті та ліцензійних платежів розглядається як додаткова складова вартості брендових товарів, що постачаються.

Опрос