Идет загрузка документа (11 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Физическое лицо получило от лизинговой компании по договору финансового лизинга автомобиль. До окончания срока действия договора физлицо-лизингополучатель заключает с другим физлицом соглашение, по которому уступает ему право по договору финансового лизинга в части права на использование объекта лизинга и переводит на него долг в части уплаты лизинговых платежей. То есть фактически произошла замена лизингополучателя по договору финансового лизинга. Лизинговая компания не возражает против такой замены. Нужно ли оформлять возврат лизингополучателем лизинговой компании объекта лизинга и не будет ли это считаться в целях налогообложения обратной продажей объекта лизинга лизингополучателем лизингодателю? Будут ли повторно возникать у лизинговой компании налоговые обязательства по НДС и валовый доход после заключения соглашения о замене стороны в обязательстве?

АФ "Є.С.Аудит"
Вопросы-ответы от 03.04.2009
Утратил силу

Матеріал підготовлено спеціально для ЛІГА:ЗАКОН
Аудиторська фірма «Є.С.Аудит»
Е-mail: office@yefimov-partners.com
Тел.: (044) 278-58-81

? Фізична особа отримала від лізингової компанії за договором фінансового лізингу автомобіль. До закінчення строку дії договору фізособа-лізингоодержувач укладає з іншою фізособою угоду, за якою поступається їй правом за договором фінансового лізингу в частині права на використання об'єкта лізингу та переводить на неї борг в частині сплати лізингових платежів. Тобто фактично відбулася заміна лізингоодержувача за договором фінансового лізингу. Лізингова компанія не заперечує проти такої заміни.
Чи потрібно оформлювати повернення лізингоодержувачем лізинговій компанії об'єкта лізингу та чи не вважитеметься це з метою оподаткування зворотним продажем об'єкта лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю? Чи виникатимуть повторно у лізингової компанії податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід після укладання угоди про заміну сторони в зобов'язанні?

 

Згідно з пп. 1.18.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток) фінансовий лізинг (оренда) – це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

– об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 % його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними ст. 8 Закону про прибуток, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

– сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

– якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 % амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 % від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки НБУ, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

– майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Відповідно до пп. 7.9.6 Закону про прибуток передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, яке на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, – змінює відповідну групу основних фондів за правилами, встановленими ст. 8 цього Закону для їх продажу.

Підпунктом 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Отже, при передачі майна у фінансовий лізинг у лізингодавця виникає валовий дохід або змінюється відповідна група основних фондів (залежно від статусу майна на момент передачі) та з'являються податкові зобов'язання з ПДВ.

Якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання його у власність, то відповідно до ч. 3 пп. 7.9.6 Закону про прибуток з метою оподаткування така операція прирівнюється до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, яка діє на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами ст. 8 цього Закону. Зауважимо, що повернення об'єкта фінансового лізингу орендодавцю можливе у випадку припинення дії договору або дострокового його розірвання, наслідком чого є припинення зобов'язання.

Згідно зі ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 510 ЦКУ сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97-ВР передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, за договором фінансового лізингу лізингоодержувач виступає по відношенню до лізингодавця кредитором у праві вимагати надання йому можливості користування об'єктом лізингу потягом строку договору фінансового лізингу та боржником у зобов'язанні сплати лізингових платежів.

Статтею 512 ЦКУ передбачена можливість та підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). А відповідно до ст. 520 ЦКУ за згодою кредитора боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу).

Отже, укладання між лізингоодержувачем з іншою особою (фізичною чи юридичною) угоди, за якою лізингоодержувач відступає іншій особі права на використання об'єкта лізингу та переводить на неї борг в частині сплати лізингових платежів, є правомірним. Усі інші права, у яких лізингоодержувач є кредитором, та борги, у яких він є боржником, теж можуть бути передані іншій особі. Але для переведення боргів необхідна згода кредитора (лізингодавця).

Зі змісту норм законодавства, які регулюють питання відступлення права вимоги та переведення боргу, випливає, що зобов'язання, за яким змінюється кредитор або боржник, не припиняється у зв'язку з такою заміною. Главою 50 ЦКУ, яка регулює питання припинення зобов'язань, також не передбачено, що заміна кредитора чи боржника у зобов'язанні припиняє саме зобов'язання.

Враховуючи, що у даному випадку зобов'язання не припиняється, договір фінансового лізингу продовжує діяти і об'єкт фінансового лізингу не повертається. Тому оформлювати факт повернення первісним лізингоодержувачем об'єкта лізингу лізинговій компанії не потрібно. З метою оподаткування заміна лізингоодержувача не призводить до зворотного продажу первісним лізингоодержувачем об'єкта лізингу лізингодавцю. Це означає, що оформлювати передачу об'єкта лізингу лізингодавцем наступному лізингоодержувачу теж не потрібно. За таких умов після укладання угоди про заміну сторони в зобов'язанні у лізингової компанії не виникатимуть податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід як від операцій з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу.

 

Сергій Єфімов 

Адвокат, АФ «Є.С.Аудит»

 

Дата підготовки 31.03.2009
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» 
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» 

____________

Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН
www.ligazakon.ua

Опрос