Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Правовое регулирование режима рабочего времени

Журнал "Справочник кадровика"
Статьи от 18.04.2006

Матеріал надано редакцією журналу «Справочник кадровика»
e-mail: kadrovik@mediapro.com.ua,
http://mediapro.com.ua/kadrovik/new_issue.php,
тел.: (044) 568-51-38 (багатоканальний), 551-15-82
Передплатний індекс 01158

Правове регулювання режиму робочого часу

 

Нормативні акти, що регулюють режим робочого часу

Законодавство про працю не лише встановлює чи визначає порядок встановлення тривалості робочого часу, а й передбачає чергування робочого часу і часу відпочинку. Таке чергування і виражає сутність режиму робочого часу як правової конструкції і відповідної їй наукової категорії.

Частина друга статті 13 КЗпП передбачає, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання його сторін щодо режиму роботи. Таке саме правило сформульовано в статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356-XII. Це означає, що колективним договором режим робочого часу працівників безпосередньо не встановлюється. Умови колективного договору передбачають лише зобов’язання його сторін щодо встановлення певного режиму робочого часу. Цей режим встановлюється власником або уповноваженим ним органом разом з виборним органом первинної профспілкової організації (п. 4 частини першої ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV, далі – Закон № 1045-XIV). При цьому слід дотримувати встановлені законодавством про працю вимоги, що стосуються режиму роботи. 

Оскільки законодавчими актами України визначено порядок встановлення режиму роботи працівників, місцевими (такими, що затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації) правилами внутрішнього трудового розпорядку мають визначатися лише:

• тривалість щоденної роботи при п’ятиденному робочому тижні (відповідно до частини першої ст. 52 КЗпП вона може визначатися також графіками змінності);

• час початку і закінчення працівниками роботи (відповідно до ст. 57 КЗпП він може визначатися також графіками змінності);

• порядок чергування працівників у змінах (ст. 58 КЗпП).

Інші питання режиму роботи працівників вирішуються шляхом прийняття спільних локальних нормативних актів власником або уповноваженим ним органом та виборним органом первинної профспілкової організації. Це стосується графіків змінності, графіків виходу на роботу, рішень про встановлення п’яти- чи шестиденного робочого тижня (при прийнятті такого рішення має враховуватися думка трудового колективу, а саме рішення повинно бути погоджене з місцевою радою), поділ робочого дня на частини, застосування підсумованого обліку робочого часу, гнучкого режиму роботи тощо.

Режим робочого часу визнається істотною умовою праці (частина третя ст. 32 КЗпП). Як істотні умови праці мають кваліфікуватися й окремі елементи режиму робочого часу. Тому в разі змін режиму роботи, які є обов’язковими для працівників, останніх слід попереджати про такі зміни не пізніше ніж за два місяці, а працівники, які відмовляються від продовження роботи через зміну режиму роботи, підлягають звільненню на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП.

Неполный текст документа!

ВНИМАНИЕ! Полный текст данного документа Вы сможете найти, зарегистрировавшись в новой Информационно-правовой и коммуникационной платформе для бизнеса LIGA:ZAKON!

Кроме того, в ней доступны:
  • все законодательство Украины
  • аналитика и отчетность
  • консультации и справочная информация
Опрос