Идет загрузка документа (46 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об одобрении Концепции судебно-правовой реформы в Украине

Проект постановления Верховной Рады Украины от 13.05.2010 № 6391
Дата рассмотрения: 13.05.2010 Карта проходжения проекта

 

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про схвалення Концепції судово-правової реформи в Україні

З метою забезпечення реформування судоустрою, статусу суддів та суміжних інститутів Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Концепцію судово-правової реформи в Україні (додається).

2. Доручити Кабінету Міністрів України, Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету у взаємодії з Верховним Судом України, Робочою групою з питань судової реформи при Президенті України у строк до 1 вересня 2010 року підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про внесення змін до законодавства України про судоустрій та статус суддів, про Вищу раду юстиції, бюджетного законодавства України (в частині фінансування судової влади), які випливають з положень цієї Концепції. Продовжити роботу щодо підготовки і прийняття Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (в частині регулювання питань здійснення правосуддя), нових Кримінально-процесуального, Господарського процесуального кодексів України, Кодексу України про адміністративні проступки, узгодження та уніфікації законодавства, яке визначає порядок розгляду і вирішення цивільних, господарських та адміністративних справ.

3. Кабінету Міністрів України до 1 вересня 2010 року розробити і подати на затвердження Верховної Ради України проекти державних програм щодо забезпечення судів України приміщеннями, придатними для здійснення правосуддя, належної охорони цих приміщень, життя і здоров'я суддів, повного фіксування усіх судових процесів технічними засобами, підготовки кадрів для судів та підвищення їх кваліфікації, механізмів реалізації соціальних і житлових прав суддів та працівників апаратів судів.

 

Голова
Верховної Ради України 

 
В. Литвин
 

 

Концепція судово-правової реформи в Україні

Розділ I. Мета та основні завдання Концепції судово-правової реформи в Україні

Метою Концепції є визначення засад подальшого проведення судової реформи для завершення формування в Україні ефективного механізму неупередженого й об'єктивного судового захисту прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб на засадах верховенства права.

Завданнями Концепції, які випливають з її мети, є:

1) створення цілеспрямованої, науково обгрунтованої методологічної основи для забезпечення завершення судової реформи в Україні відповідно до потреб правової демократичної держави і громадянського суспільства;

2) визначення орієнтирів створення в Україні судової системи, яка б відповідала існуючим соціально-економічним умовам українського суспільства, потребам людей й суб'єктів господарювання, була економічно виправданою в умовах недостатності державних фінансових ресурсів, забезпечувала якісний розгляд судових справ;

3) оновлення основоположних принципів (засад) здійснення правосуддя в державі з урахуванням необхідності реалізації конституційних положень про дію в Україні принципу верховенства права, пріоритет прав і свобод людини і громадянина в діяльності держави, вищу соціальну цінність цих суб'єктивних правових можливостей, реформування на цій основі матеріального і процесуального законодавства, яке стосується судового вирішення правових спорів;

4) створення підґрунтя для подальшого утвердження самостійності судової влади і незалежності суддів в Україні відповідно до міжнародних стандартів, унеможливлення будь-якого політичного чи економічного впливу на діяльність із здійснення правосуддя, розвиток засад суддівського самоврядування;

5) забезпечення умов для здійснення доступного та справедливого судочинства в Україні протягом розумних строків, прозорості і відкритості в діяльності судової влади, відповідного удосконалення на цих засадах судових процедур;

6) започаткування невідкладного реформування інституту правової допомоги громадянам;

7) визначення необхідних змін до законодавства для запровадження гарантій юридичної визначеності і єдності практики судового правозастосування, ефективних механізмів протидії корупції в судах, унеможливлення фактів прийняття "замовних" судових рішень;

8) ініціювання законодавчого запровадження прозорих конкурсних процедур призначення суддів на посади, удосконалення механізму притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посад, урегулювання такого, що відповідає Конституції України, порядку призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення з цих посад;

10) визначення етапів практичної реалізації передбачених заходів реформування.

Розділ II. Напрями і засади подальшого здійснення судової реформи в Україні

Одним із найважливіших кроків у справі подальшого здійснення судової реформи в Україні є і прийняття змін до Розділу VIII "Правосуддя" Конституції України стосовно удосконалення конституційних засад судоустрою, судочинства і статусу суддів відповідно до міжнародних стандартів та потреб удосконалення вітчизняної практики судового захисту прав і свобод людини і громадянина.

У процесі реформування судової влади у законодавстві необхідно реалізовувати такі засади судового захисту прав і свобод особи, властиві для демократичної правової держави:

- наближення правосуддя до населення, зручне розташування судів;

- єдність системи судів загальної юрисдикції;

- доступність процедур судового розгляду і вирішення спорів, перегляду рішень судів;

- оперативний судовий розгляд справ протягом розумного строку;

- швидке прийняття остаточного судового рішення у справі;

- юридична визначеність, однаковість практики судового правозастосування;

- вирішення судами справ на основі принципу верховенства права;

- незалежність, безсторонність і компетентність суддів;

- змагальність і рівність у праві на судовий захист;

- уніфікованість судових процедур;

- доступність правової допомоги і гарантування її безоплатності у передбачених законом випадках;

- оперативне і ефективне виконання рішень судів.

2.1. Реформування конституційних засад правосуддя в Україні

Остаточне завершення судової реформи в Україні є неможливим без внесення відповідних змін до Конституції України, яка визначає правові засади функціонування усієї державної влади, у тому числі судової. Ці зміни мають передбачати подальшу імплементацію в Основний Закон України міжнародних стандартів у сфері судового захисту прав і свобод особи, статусу судів і суддів, а також вирішення основних проблем, які заважають підвищенню якості і ефективності правосуддя, виявлених за роки застосування положень Розділу VIII "Правосуддя" Конституції України.

У процесі судової реформи в Основний Закон України мають бути внесені такі зміни щодо регулювання сфери судового захисту прав і свобод особи, засад судоустрою і статусу суддів:

- визначити право особи на справедливий суд протягом розумного строку незалежним і неупередженим судом (шляхом внесення відповідних доповнень до статті 55 Конституції України);

- VIII Конституції України назвати "Судова влада", передбачивши в ньому систему суб'єктів цієї гілки влади (до неї, крім судів, необхідно, зокрема, віднести Вищу раду юстиції, Кваліфікаційну комісію суддів України, Дисциплінарну палату суддів України, органи суддівського самоврядування, Державну судову адміністрацію);

- встановити верховенство права однією із засад судочинства, можливість постановляння суддями рішень на основі цього конституційного принципу;

- вилучити з Основного Закону України положення щодо інституту присяжних. Право народу на участь у здійсненні правосуддя забезпечувати за допомогою інституту народних засідателів та запровадженням діяльності мирових суддів для розгляду нескладних цивільних спорів і справ про малозначні адміністративні правопорушення;

- удосконалити засади формування та діяльності Вищої ради юстиції, якій слід надати повноваження щодо прийняття остаточних рішень про призначення осіб на посаду професійного судді уперше (строком на три роки) і безстроково. Просту більшість членів Вищої ради юстиції мають складати представники суддівського корпусу, обрані з'їздом суддів України з числа діючих суддів або суддів у відставці;

- надати Верховному Суду України право законодавчої ініціативи з питань судочинства та визначити його статус як суду касаційної інстанції;

- передбачити обов'язковість правових позицій, сформульованих в постановах Пленуму Верховного Суду України, для нижчестоящих судів при вирішенні судових справ, а також право Пленуму Верховного Суду України давати судам обов'язкові роз'яснення з питань застосування законодавства, визначати неврегульовані процедури розгляду судових справ до їх законодавчого врегулювання;

- встановити порядок призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України) та їх звільнення з цих посад органами суддівського самоврядування;

- встановити у частині першій статті 130 Конституції України положення, які б гарантували виділення коштів на потреби судів на рівні, не нижчому за фактичні потреби на процесуальну діяльність, передбачити необхідність узгодження проекту видатків на фінансування судової влади (при підготовці Державного бюджету України) з органами суддівського самоврядування;

- передбачити положення про можливість визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах і в порядку, визначених Римським Статутом цього суду.

У Конституції України має бути також закріплене право громадян на конституційну скаргу (безпосереднього звернення до Конституційного Суду України для ініціювання визнання неконституційними положень законів України, правових актів Президента і Кабінету Міністрів України, якщо відповідними нормами обмежуються основні права і свободи особи). У зв'язку з цим необхідно передбачити можливість розгляду ними справ конституційної юрисдикції у складі колегій суддів. Це має забезпечити більшу оперативність розгляду справ конституційної юрисдикції, захисту основних прав і свобод громадян.

2.2. Удосконалення системи судоустрою України

Правильно організована система судів та органів, які забезпечують функціонування судової влади, є однією з найважливіших гарантій справедливого і ефективного правосуддя.

Чинна система судового устрою України є роз'єднаною, відзначається різними підходами до побудови загальних та спеціалізованих судів, неоднаковими процедурами оскарження рішень судів різних юрисдикцій. Існують значні диспропорції у навантаженні на суддів судів різних юрисдикцій та рівнів.

У сферах господарського та адміністративного судочинства функціонує чотири ланки судів, в існуванні яких потреби немає. Наслідком цього є те, що розгляд судових справ суттєво затягується, судові рішення неодноразово скасовуються з направленням справи на новий судовий розгляд, створюються перешкоди для ухвалення остаточного судового рішення у справі у розумні строки.

Специфіка судів як органів державної влади полягає у тому, що в силу принципу незалежності суддів єдність системи судів може забезпечуватися лише процесуально - шляхом встановлення процедур оскарження судових рішень. Інстанційний взаємозв'язок судів - єдиний фактор, що характеризує судову систему як окрему гілку державної влади. Відсутність такої взаємодії неодмінно призведе до зниження рівня судового захисту прав і свобод людини і громадянина, прав та інтересів юридичних осіб у державі.

Єдність судової практики визначальним чином може забезпечуватися шляхом здійснення Верховним Судом України функцій касаційної інстанції.

На сьогодні перегляд судових справ в касаційному порядку в Україні є таким, що не відповідає світовим стандартам та рекомендаціям Ради Європи. Для вітчизняної судової системи характерним є "розщеплення" касації. Фактично існує подвійний касаційний перегляд судових рішень у господарському та адміністративному судочинстві. Верховний Суд України переглядає судові рішення Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України в порядку повторної касації. Таким чином, господарському та адміністративному судочинству безпідставно надається статус виняткового щодо інших видів судочинства.

Отже, в основу удосконалення системи судоустрою України повинен бути закладений організаційний механізм оперативного та ефективного розгляду справ. Причому основний акцент має бути зроблено на забезпеченні доступності і наближеності правосуддя до простих громадян. З огляду на приписи статей 125 і 129 Конституції України, згідно з якими найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень судів, у процесі подальшого проведення судової реформи слід законодавчо запровадити єдиний порядок розгляду справ загальними та спеціалізованими судами, який відповідав би основним способам забезпечення законності і обґрунтованості судових рішень - розгляд справи по суті, апеляція та касація.

Найоптимальнішою для України видаються "трьохланкова" система судів, яка включала б у себе:

- місцеві суди як суди першої інстанції;

- апеляційні загальні;

- Верховний Суд України як суд касаційної інстанції.

Зменшення навантаження на суд касаційної інстанції та забезпечення розгляду справ в касаційному порядку Верховним Судом України слід вирішити шляхом вдосконалення процесуального законодавства - встановлення обґрунтованих та вичерпних підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційному оскарженню мають підлягати судові рішення, які мають значення для формування єдиної практики правозастосування, прийняті з грубими порушеннями матеріального або процесуального законодавства внаслідок чого завдано суттєвої шкоди правам чи свободам людини і громадянина, правам чи законним інтересам юридичної особи.

У процесі реформування має бути підвищено роль судів апеляційної інстанції з перегляду усіх категорій справ. Апеляційні суди в Україні мають стати основною інстанцією щодо виправлення правових помилок, допущених судами першої інстанції. Це обумовлено повноваженнями цих судів - фактично здійснювати повторний розгляд справи - перевірку як юридичної, так і фактичної її сторони, можливістю дослідження нових доказів і встановлення нових обставин, правом ухвалення нового рішення.

2.3. Реформування статусу суддів

Передбачити законодавчі гарантії задля запобігання можливості втручання у здійснення суддею правосуддя з боку будь-яких суб'єктів, у тому числі посадових осіб інших гілок державної влади. Мають бути скасовані повноваження таких осіб щодо права ліквідовувати або призупиняти діяльність судів, здійснювати адміністративні функції у судовій сфері, вносити подання про порушення дисциплінарного провадження відносно судді під час розгляду ним конкретної справи, у тому числі і про звільнення з посади. Державна судова адміністрація, яка здійснює організаційне, матеріальне та інше забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та суддів цих судів, повинна бути організаційно віднесена до системи судової влади з підконтрольністю та підзвітністю з'їзду суддів України.

У судах голови судів мають бути позбавлені процесуальних повноважень, які передбачають втручання у розгляд суддями судових справ (вирішення питань відводів, подовження строків судового розгляду, передачі справи на розгляд до іншого суду), а також права розподіляти справи між суддями. Справи мають розподілятися в автоматизованому порядку (на випадковій основі). Черговість розподілу має визначатися програмою комп'ютерного діловодства з урахуванням часу надходження справи до суду, списку працюючих суддів, складеного в алфавітному порядку тощо. При цьому може враховуватися також спеціалізація суддів (якщо така запроваджена), обставини перебування суддів у відпустках, на лікуванні, у відрядженні, а також передбачені процесуальним законом перешкоди можливості конкретному судді розглядати справу (участь в попередньому у судовому розгляді цієї справи в іншій судовій інстанції, в якості особи, яка сприяє правосуддю, подання заяви про відвід чи самовідвід тощо). Інформація про порядок розподілу справ між суддями в суді повинна бути доступною для громадськості.

З метою унеможливлення зловживання правовими засобами кримінального переслідування суддів за ухвалені ними рішення чи тиску на них необхідно законодавчо передбачити порядок порушення кримінальної справи відносно судді тільки Генеральним прокурором України або його заступниками. У цілому з урахуванням зарубіжної практики інститут недоторканості суддів може бути певною мірою звужений, зокрема шляхом запровадження допустимості затримання судді безпосередньо на місці вчинення насильницького злочину. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Основного Закону України.

Для гарантування незалежності суддів мають бути також запроваджені законодавчі гарантії відповідного їх матеріального забезпечення. Сьогодні система і порядок оплати праці професійних суддів в Україні визначається підзаконними нормативно-правовими актами (указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України), а її фактична виплата здійснюється Державною судовою адміністрацією України - органом виконавчої влади, від керівництва якої залежить також преміювання суддів. Це ставить суддів у залежність від адміністративних органів, а значить і створює передумови для впливу на їх діяльність по здійсненню правосуддя. У зв'язку з цим, необхідно безпосередньо у законі визначити гарантовано високий рівень оплати праці суддів залежно від рівня суду, щоб особи, наділені адміністративними повноваженнями, не могли впливати на характер рішень, які приймаються суддями, шляхом регулювання її розміру. Слід чітко законодавчо визначити складові заробітної плати судді: посадовий оклад, надбавку за вислугу років, доплату за кваліфікаційний клас, надбавку за особливі умови праці у випадках, передбачених законом (за роботу у вихідні дні, виконання функцій іншого судді, розгляд судових справ понад встановлені нормативи навантаження), за виконання адміністративної роботи в суді.

Одночасно потребує перегляду існуюча система преміювання суддів та забезпечення їх житлом. Премії мають виплачуватися тільки виходячи з об'єктивних критеріїв (наприклад, оптимальне співвідношення вирішених справ і скасованих чи змінених рішень). На забезпечення житлових прав держава має гарантовано виділяти судді необхідну суму коштів на придбання житла у відповідній місцевості протягом шести місяців з дня виникнення потреби у цьому. Мають бути також посилені гарантії пенсійного забезпечення та довічного грошового утримання суддів, удосконалено систему їх соціального страхування.

З метою запобігання корупційним діянням необхідно законодавчо передбачити обов'язок кожного судді щорічно подавати до Державної судової адміністрації України декларацію про свої та членів сім'ї доходи та про майновий стан.

2.4. Удосконалення системи добору і кваліфікаційної атестації суддів

У законодавстві про судоустрій і статус суддів необхідно запровадити діяльність єдиного органу (Кваліфікаційна комісія суддів України), який має функціонувати на постійній основі і бути відповідальним за визначення кваліфікації і професійного рівня кандидатів на посади суддів і надання їм рекомендацій для призначення на посаду судді вперше та обрання безстроково, проведення кваліфікаційної атестації усіх суддів судів загальної юрисдикції. Склад цього органу має бути змінюваним, а його члени призначатися з числа високоморальних і досвідчених фахівців у галузі права. При цьому представників від суддівського корпусу України в Кваліфікаційній комісії суддів України відповідно до міжнародних стандартів незалежності судових органів має бути не менше половини.

Зайняття посади судді має здійснюватися шляхом проведення відкритого публічного конкурсу серед претендентів.

Законодавчо слід встановити, щоб при вирішенні питань внесення подання про рекомендування відповідної особи на призначення суддею вперше Вища рада юстиції не проводить повторного кваліфікаційного екзамену, а лише перевіряє дотримання Кваліфікаційною комісією суддів України відносно такого кандидата законодавчо встановленої процедури проведення відкритого публічного конкурсу на зайняття посади судді та відсутність перешкод для зайняття цієї посади, зокрема таких як досягнення необхідного віку, наявність відповідної освіти та стажу роботи, а також несумісність із зайняттям іншою діяльністю.

Потребує перегляду система та значимість кваліфікаційних класів у питаннях кар'єри і стимулювання оплати праці суддів. Доплата за кваліфікаційний клас має стимулювати суддю до підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, а наявність найвищого кваліфікаційного класу, встановленого для відповідного рівня судів, стати пріоритетної обставиною визнання судді переможцем при проведенні конкурсу на заміщення суддівської посади у суді вищої інстанції. Можливість отримання суддею більш високого кваліфікаційного класу не повинна пов'язуватися із строком його роботи на відповідній посаді судді, а залежати виключно від виявленого суддею професійного рівня під час незалежного комп'ютерного тестування в Кваліфікаційній комісії суддів України.

Передбачити існування інституту відкомандирування суддів до Кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Дисциплінарної палати суддів України, а також можливість виконання суддею повноважень у сфері правосуддя у разі досягнення шістдесяти п'яти років, спливу строку призначення на посаду судді вперше, до прийняття рішення про звільнення з посади уповноваженим органом (крім випадків початку процедур звільнення за порушення присяги, у зв'язку із вчиненням злочину чи грубого дисциплінарного проступку, несумісністю посади судді з іншою діяльністю або стану здоров'я, який перешкоджає виконанню функцій судді).

2.5. Удосконалення інституту дисциплінарної відповідальності суддів

Необхідно вдосконалити систему дисциплінарної відповідальності суддів. Дисциплінарні повноваження мають бути виведені з компетенції кваліфікаційних комісій суддів, оскільки питання суддівської дисципліни прямо не пов'язані з кваліфікацією. З огляду на це, є доцільним створення в системі судоустрою постійно діючого органу з питань дисциплінарної відповідальності суддів місцевих та апеляційних судів - Дисциплінарної палати суддів України.

Члени Дисциплінарної палати суддів України повинні призначатися з числа високопрофесійних юристів з бездоганною репутацією по квотному принципу Верховною Радою України, Президентом України, Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної ради України з прав людини та з'їздом суддів України на відповідний термін повноважень. Слід забезпечити, щоб більшість складу Дисциплінарної палати суддів України становили судді та судді у відставці.

Процедури розгляду Дисциплінарною палатою суддів України питань дисциплінарної відповідальності суддів мають наближатися до судових, ґрунтуватися на засадах змагальності (у судді повинна бути можливість захисту від висунутого обвинувачення, в тому числі за допомогою адвоката, у скаржника - висловити свої міркування під час розгляду справи, має існувати інститут відводів і самовідводів членів цього органу, можливість оскарження його рішень заінтересованими особами до Вищої ради юстиції).

Для перевірок скарг та заяв громадян, посадових осіб щодо вчинення суддями місцевих та апеляційних судів дисциплінарних правопорушень під час здійснення судочинства має бути запроваджено функціонування окремого органу, незалежного від органу, який розглядає і вирішує дисциплінарні справи відносно таких суддів.

Отже, для вирішення питань наявності підстав для дисциплінарної відповідальності суддів місцевих та апеляційних судів, порушення відносно таких суддів дисциплінарного провадження в системі судоустрою необхідно утворити незалежну Службу судових інспекторів, яка має формуватися з'їздом суддів України.

Судовий інспектор, який здійснюватиме перевірку наявності підстав для притягнення судді місцевого або апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності, за умови затвердження відповідного висновку комісією судових інспекторів, відстоюватиме обвинувачення у вчиненні суддею дисциплінарного проступку на засіданні Дисциплінарної палати суддів України.

У законодавстві про статус суддів мають бути також чітко визначені підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та звільнення їх з посад. Ці підстави повинні бути вичерпними і не давати можливості для розширеного тлумачення. При цьому серед цих підстав необхідно виокремлювати факти систематичного та грубого порушення суддею законодавства, правил суддівської етики і незначні дії, які не повинні обумовлювати застосування суворих дисциплінарних санкцій, звільнення судді з посади.

Доцільним є запровадження можливості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за очевидно некваліфіковане вирішення справ, систематичне свідоме зволікання з розглядом судових справ, грубе порушення правил суддівської етики і дисципліни праці, розголошення таємниці, яка стала відомою під час закритого розгляду справи.

2.6. Визначення порядку призначення суддів на адміністративні посади в судах та їх звільнення з цих посад

При законодавчому врегулюванні порядку призначення суддів на адміністративні посади в судах (крім Верховного Суду України) та їх звільнення з цих посад відповідно до чинної Конституції України вирішення цих питань має бути віднесено до компетенції органів суддівського самоврядування в особі вищого органу у цій сфері у період між з'їздами суддів України - Ради суддів України. Повинен існувати єдиний порядок ініціювання призначення суддів на адміністративні посади та звільнення їх з цих посад у загальних та спеціалізованих судах (наприклад, за відповідною рекомендацією на підставі подання Голови Верховного Суду України). Слід також обмежити можливість перебування суддів на адміністративних посадах в судах двома строками підряд із скороченням одного такого строку до трьох років, а також передбачити демократичну вимогу щодо входження до складу Ради суддів України (на момент її обрання) переважно суддів, які не обіймають адміністративних посад в судах.

2.7. Удосконалення порядку формування складу Вищої ради юстиції

До внесення відповідних змін до Конституції України слід уточнити чинні положення Закону України "Про Вищу раду юстиції" щодо порядку формування Вищої ради юстиції. Зокрема, необхідно встановити, що Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України призначають до Вищої ради юстиції по три члени із числа суддів або суддів у відставці, а з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ - по три члени відповідно з числа адвокатів та представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ, всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів з числа працівників прокуратури.

Для підвищення рівня відповідальності і професіоналізму членів Вищої ради юстиції у Закон України "Про Вищу раду юстиції" слід внести зміни стосовно скорочення строку їх повноважень до трьох років (крім тих членів, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою), збільшення вікового цензу, встановлення вимоги щодо наявності більшого досвіду практичної роботи в галузі права, а також обмеження можливості перебування у складі Вищої ради юстиції двома строками повноважень підряд.

2.8. Удосконалення системи органів суддівського самоврядування

Систему органів суддівського самоврядування необхідно оптимізувати шляхом скорочення суб'єктів з подібними повноваженнями. Врешті мають залишитися і складати цю систему: з'їзд суддів України, Рада суддів України, ради суддів областей, збори суддів конкретного суду загальної юрисдикції.

До складу Ради суддів України мають входити представники судів різних рівнів, регіонів та юрисдикцій відповідно до квоти, визначеної законом. Такий підхід дозволить більш ефективно розв'язувати проблеми організаційного та матеріального забезпечення діяльності судів і суддів, їх та членів сімей соціального захисту, а також вирішення інших питань, які безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя, але є спільними для всіх судів в Україні.

Слід передбачити можливості для більш активної реалізації суддівського самоврядування на рівні окремого суду. Збори суддів суду повинні отримати право вирішувати питання, пов'язані з запровадженням спеціалізації суддів, заміщенням суддів у разі їх відсутності, затверджувати порядок розподілу заяв і судових справ між суддями, утворювати колегії суддів тощо. У такий спосіб буде забезпечено дотримання положення щодо функціональної незалежності суддів в судовій системі і в окремому суді, згідно з яким ніхто не повинен втручатися у процес розгляду і вирішення суддею судових справ. Крім того, саме зазначені органи суддівського самоврядування повинні висувати (рекомендувати) кандидатури суддів на адміністративні посади в суді та ініціювати їх затвердження самоврядним суддівським органом загальнодержавного рівня.

2.9. Удосконалення забезпечення діяльності судів та суддів

Для покращення фінансування судової влади доцільно прийняти спеціальний Закон "Про фінансування судової влади", в якому визначити нормативи фінансового забезпечення кожного рівня судів незалежно від спеціалізації, органів кваліфікаційної атестації та дисциплінарної відповідальності суддів, органів суддівського самоврядування. Слід передбачити фінансування судової влади у відсотковому відношенні до дохідної частини Державного бюджету України, вирішити питання про своєчасне рівномірне фінансування судів протягом бюджетного року, погодження проекту основного фінансового документу держави на наступний рік (у частині видатків на судову владу) з органами суддівського самоврядування. З метою забезпечення цільового витрачання коштів перелік бюджетних програм, за якими фінансується судова влада, у додатках до Державного бюджету України потребує деталізації.

Необхідно змінити державне мито за звернення до суду на єдиний судовий збір, частину надходжень від якого гарантовано спрямовувати на задоволення потреб судів. Розмір судового збору має залежати від складності судової справи, сторін правовідносин і виду судочинства (в адміністративному судочинстві він повинен бути меншим, ніж у цивільному, а в господарському найбільшим).

Одним із пріоритетних завдань діяльності Державної судової адміністрації України має стати здійснення комп'ютеризації в судах, забезпечення переходу від паперового до електронного судового діловодства. Має бути завершено процес обладнання судів технічними засобами фіксації процесу, створено єдину судову інформаційну мережу, яка повинна містити, зокрема, правову базу даних, бланки судової документації, базу даних судової практики (державний реєстр судових рішень), електронну юридичну бібліотеку.

Необхідно якісно удосконалити систему кадрового забезпечення судової влади. У зв'язку з цим, слід створити фінансові та інші умови для функціонування Академії суддів України, яка має забезпечувати підготовку кандидатів на посади суддів, підвищення кваліфікації суддів та працівників апаратів судів, організовувати науково-практичні та навчальні семінари, конференції для суддів, запозичення суддями України передового досвіду здійснення правосуддя у розвинутих іноземних демократичних країнах.

Для забезпечення охорони приміщень судів, підтримання порядку в них, безпеки учасників судового процесу судову міліцію доцільно підпорядкувати Державній судовій адміністрації України.

2.10. Удосконалення процесуальних засад здійснення правосуддя

Якнайшвидше прийняти нові Кримінально-процесуальний, Господарський процесуальний кодекси, Кодекс України про адміністративні проступки.

Разом з тим, удосконалення потребує щойно прийняте процесуальне законодавство у сфері цивільного та адміністративного судочинства. Досвід застосування Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності 1 вересня 2005 року, засвідчив вади цих процесуальних законів. Зокрема, у сфері регулювання цих видів судових процесів необхідно передбачити зміни щодо:

- спрощення та уніфікації судових процедур (запровадження єдиного процесуального порядку розгляду і вирішення цивільних та адміністративних справ, оскільки однією із сторін у них завжди виступає громадянин);

- чіткого розмежування судових юрисдикцій за суб'єктним і об'єктним складом правовідносин;

- визначення критеріїв допуску справ для перегляду в касаційному порядку;

- запровадження спрощеного порядку судових процедур, зокрема щодо спорів з безспірним правом, пов'язаних з позовами на невеликі суми, трудових спорів;

- усунення можливості скасування апеляційними судами судових рішень місцевих судів з необґрунтованим направленням справи на новий судовий розгляд тощо.

2.11. Реформування суміжних правових інститутів

Для забезпечення доступності і змагальності у сфері правосуддя має бути створено ефективну систему безоплатної правової допомоги особам, які з тих чи інших причин не можуть самостійно захищати свої права та законні інтереси в суді, органах дізнання і досудового слідства, інших юрисдикційних органах. Право на безоплатну правову допомогу має гарантуватися незахищеним верствам населення не тільки в кримінальному, а й цивільному та адміністративному видах судочинства, із відповідним фінансуванням послуг фахівців у галузі права за рахунок коштів державного бюджету. З цією метою доцільно посилити роль адвокатури в українському суспільстві, запровадити більш відчутний державний контроль за сферою надання юридичних послуг, зокрема шляхом запровадження її ліцензування та сертифікації, встановити відповідальність за шахрайські дії при наданні послуг правової допомоги. Загалом може бути втілена ідея створення муніципальної адвокатури для надання правової допомоги членам відповідної територіальної громади, за функціонування якої мають відповідати органи місцевого самоврядування.

Органи досудового слідства у кримінальних справах потребують негайного реформування. Прокуратуру слід позбавити повноважень здійснювати розслідування кримінальних справ, оскільки за Конституцією України вона функціонально зобов'язана наглядати за цією сферою, а також підтримувати державне обвинувачення в суді. Апарати усіх слідчих органів мають бути об'єднані в єдиний спеціалізований державний орган.

Доцільно вжити необхідних фінансових заходів для заохочення державних виконавців до примусового виконання судових рішень.

Для підвищення ефективності виконання судових рішень у кримінальних справах необхідно вдосконалити організацію та матеріальне забезпечення пенітенціарних установ, привести їх діяльність у відповідність до світових стандартів, унеможливити у місцях позбавлення волі і тимчасового утримання затриманих (заарештованих) факти катувань та інших видів нелюдського або такого, що принижує честь й гідність людини, видів поводження.

Розвантаженню судів сприятиме розвиток альтернативних (позасудових) способів розв'язання спорів, запровадження процедур примирення (медіації) в цивільних, адміністративних, господарських та кримінальних справах. Необхідно інформувати громадськість про переваги цих способів захисту прав, а також посилити державний контроль за законністю діяльності посередницьких організацій з вирішення правових спорів (третейські суди, комерційні арбітражі тощо).

Необхідно прийняти новий Закон України "Про нотаріат", розширивши функції приватного нотаріату. Будь-який нотаріус повинен отримати можливість здійснювати весь комплекс необхідних громадянам нотаріальних дій, в тому числі оформлення заповітів та спадщини, у відповідному закріпленому за ним нотаріальному окрузі. Доцільно ширше використовувати нотаріальну форму захисту прав для забезпечення примусового стягнення за безспірними майновими зобов'язаннями (на альтернативу наказному провадженню в цивільному судочинстві). Водночас слід удосконалити порядок перевірки з боку органів юстиції якості надання нотаріусами послуг населенню, запровадити механізм забезпечення доступу до таких послуг для малозабезпечених громадян.

Розділ III. Етапи та шляхи реалізації Концепції судово-правової реформи в Україні

Заходи з реалізації цієї Концепції здійснюватимуться у три етапи.

1. Перший етап передбачає:

- прийняття змін до законів України "Про судоустрій України" та "Про статус суддів" щодо запровадження єдності судової влади, прозорих конкурсних процедур призначення кандидатів на посади суддів, удосконалення механізму дисциплінарної відповідальності суддів, порядку призначення на адміністративні посади в судах органами суддівського самоврядування, посилення гарантій самостійності судів і незалежності суддів, покращення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апаратів судів, віднесення Державної судової адміністрації України, судової міліції та державної виконавчої служби до системи судової влади;

- прийняття змін до Закону України "Про Вищу раду юстиції" щодо запровадження порядку формування складу Вищої ради юстиції відповідно до міжнародних стандартів гарантування незалежного і неупередженого правосуддя;

- прийняття Закону України "Про порядок фінансування судової влади";

- прийняття нових Кримінально-процесуального і Господарського процесуального кодексів України;

- прийняття змін до процесуального законодавства щодо уніфікації та спрощення процедур судового розгляду цивільних, адміністративних і господарських справ, розмежування повноважень між цими судовими юрисдикціями;

- прийняття змін до процесуального законодавства щодо запровадження належного виконання апеляційними судами функцій апеляційної інстанції, визначення чітких та обгрунтованих критеріїв допуску справ для касаційного перегляду, позбавлення судів обов'язку розгляду справ про малозначні адміністративні правопорушення;

- прийняття Закону України "Про судовий збір" з установленням порядку спрямування частини коштів з надходжень від цього збору для забезпечення потреб судової влади;

- прийняття нової редакції законів України "Про прокуратуру", "Про адвокатуру", "Про нотаріат" для підвищення ефективності діяльності цих правозабезпечувальних інститутів, прийняття законів України "Про правову допомогу", "Про органи досудового слідства";

- прийняття нового Кодексу України про адміністративні проступки, запровадження в Кримінальному кодексі України інституту кримінальних проступків;

- запровадження у законодавстві процедур медіації, пробації та відновного правосуддя;

- реорганізація системи і функцій кваліфікаційних комісій суддів, утворення Кваліфікаційної комісії судів України, Дисциплінарної палати суддів України, Служби судових інспекторів;

- вжиття правових та організаційних заходів для протидії корупції в судах.

2. Другий етап передбачає удосконалення конституційних засад організації та функціонування судової влади, статусу суддів, судового захисту прав і свобод громадян, прав та законних інтересів юридичних осіб.

3. Третій етап. Після внесення змін до Розділу VIII "Правосуддя" Конституції України необхідно буде привести у відповідність з оновленими конституційними положеннями і одночасно кодифікувати законодавство України про судоустрій і статус суддів. На цьому етапі раціональним є опрацювання і прийняття Кодексу судової влади України, що має ознаменувати завершення проведення судової реформи в Україні.

____________

Опрос