Идет загрузка документа (30 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об отчете Временной следственной комиссии Верховной Рады Украины по вопросам выяснения обстоятельств поставки в Грузию украинской военной техники с целью установления фактов нарушения законодательства Украины и норм международного права

Проект постановления Верховной Рады Украины от 08.12.2008 № 3451
Дата рассмотрения: 17.12.2008 Карта проходжения проекта

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань з'ясування обставин поставки до Грузії української військової техніки з метою встановлення фактів порушення законодавства України та норм міжнародного права

Заслухавши та обговоривши звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань з'ясування обставин поставки до Грузії української військової техніки з метою встановлення фактів порушення законодавства України та норм міжнародного права, Верховна Рада України постановляє:

1. Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань з'ясування обставин поставки до Грузії української військової техніки з метою встановлення фактів порушення законодавства України та норм міжнародного права (далі - Тимчасова слідча комісія) взяти до відома та направити його Президенту України і Прем'єр-міністру України.

Звернути увагу керівників державних органів на необхідність неухильного дотримання вимог законодавства України і забезпечення національних інтересів держави при вирішенні питань, пов'язаних з поставкою зброї до інших країн.

2. Тимчасовій слідчій комісії передати матеріали розслідування до Генеральної прокуратури України для їх вивчення та відповідного реагування.

3. Генеральній прокуратурі України дати правову оцінку діям Міністра оборони України Єханурова Ю. І., в.о. голови Служби безпеки України Наливайченка В. О., Секретаря РНБО Богатирьової Р. В. генерального директора "Укрспецекспорту" Бондарчука С. В. спрямованим на блокування та ігнорування роботи ТСК, перешкоджання здійсненню покладених на неї функцій.

4. Враховуючи, що ситуація в Кавказькому регіоні залишається напруженою і вибухонебезпечною, а також, у відповідності до вимог Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" вважати за необхідне тимчасово призупинити поставку військової техніки та озброєння до Грузії.

5. Роботу Тимчасової слідчої комісії продовжити до червня 2009 року.

Доручити Комісії розслідувати обставини, пов'язані з постачанням та транспортуванням військової техніки вантажним судном "Фаїна", захопленим сомалійськими піратами.

6. Висновки Тимчасової слідчої комісії опублікувати в газеті "Голос України".

7. Комісії про проведену роботу інформувати Верховну Раду України.

 

Голова Верховної Ради України

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
 
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань з'ясування обставин та встановлення фактів поставки до Грузії української військової
техніки з порушенням законодавства України та норм міжнародного права
01008, м. Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, т. (0 44)255-41-25, ф. (044) 255-41-05, e-mail:Konovaliuk.Valerii@rada.gov.ua

ЗВІТ
тимчасової слідчої Комісії щодо з'ясування обставин і встановлення фактів поставок до Грузії української військової техніки з порушенням законодавства України та норм міжнародного права

Створена Постановою Верховної Ради України від 2 вересня 2008 року Тимчасова слідча комісія (далі - ТСК) проаналізувала подані відповідними державними органами матеріали стосовно поставок до Грузії військової техніки і озброєнь.

Обставини, пов'язані з поставками, з'ясовувалися безпосередньо на деяких підприємствах і арсеналах озброєння. Члени Комісії виїжджали з цією метою до Південної Осетії. Здійснити таку поїздку до Грузії не вдалося через відмову керівництва Міністерства закордонних справ України сприяти її організації.

Подані до Комісії матеріали дають підставу зробити висновок, що поставки військової техніки до Грузії здійснювалися за укладеними угодами і договорами відповідно до програм військово-технічного співробітництва. Обмежень чи заборони з боку ООН експорту до цієї країни товарів військового призначення не встановлено. Але при здійсненні поставок не завжди враховувалась необхідність підтримання на належному рівні боєздатності і боєготовності вітчизняних Збройних Сил, а також політичні та економічні наслідки поставок зброї у конкретній військово-політичній обстановці.

В основоположних правових документах, які регулюють діяльність у сфері міжнародних передач (експорту) озброєнь (Закон України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", закони України "Про службу безпеки України", "Про розвідувальні органи України", затверджена Указом Президента України Концепція військово-технічного співробітництва з іншими державами на період до 2010 року, Указ Президента України "Про розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері військового співробітництва з іноземними державами", "Про додаткові заходи щодо вдосконалення контролю у сфері міжнародного співробітництва", "Питання Державної служби експортного контролю України" та ін.) наголошується на необхідності як дотримання міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, заборони або обмеження поставок товарів військового призначення в окремі держави відповідно до рішень Ради Безпеки ООН, так і врахування національних інтересів України - політичних, економічних, військових, захист яких визначено пріоритетним при здійсненні державної політики в галузі військово-технічного співробітництва з іншими країнами та державного експортного контролю.

Крім обмежень, які застосовуються у галузі військово-технічного співробітництва з окремими державами відповідно до резолюцій Ради Безпеки ООН, певні вимоги встановлені також Принципами, що регулюють передачі звичайних озброєнь (прийняті в рамках ОБСЄ у листопаді 1993 року). Згідно з цим документом, держави - учасники ОБСЄ мають утримуватися від передачі звичайних озброєнь та пов'язаних з ними технологій, якщо така передача може загрожувати національній безпеці інших держав, вести до затягування чи загострення збройних конфліктів. Україна підписала у 1999 році Угоду до адоптації ДОВСЄ та повинна виконувати взяті на себе зобов'язання.

У цьому контексті в одному з документів Міністерства закордонних справ України серед держав, з якими Україні варто утримуватися від військово-технічного співробітництва, - була названа Грузія.

Загострення відносин між Грузією і Російською Федерацією - державами, що є стратегічними партнерами України, вимагало особливо зваженого підходу до питань військово-технічного співробітництва і співпраці у військовій сфері, стриманості, сприяння недопущенню збройного конфлікту в України був унікальний шанс виступити посередником у врегулюванні конфліктної ситуації і відвернути застосування зброї, який не тільки не був використаний, а, навпаки, саме в період, що безпосередньо передував конфлікту, здійснювалися особливо інтенсивні і масштабні поставки української зброї, яка була використана грузинською стороною під час нападу на м. Цхінвал та інші населені пункти Південної Осетії. Що саме Грузія першою розпочала воєнні дії, визнав нещодавно Президент цієї країни.

Так, з 27 травня по 8 серпня 2008 року до Грузії було поставлено: 25 корабельних систем залпового вогню "Град М", зенітно-ракетний комплекс "Бук-М1", який перебував у Збройних Силах України на бойовому чергуванні, 4 станції радіотехнічної розвідки "Кольчуга", 15 бойових модулів "Шквал", 16 бронетранспортерів, комплекс радіоперешкод "Мандат", 1, 8 млн. набоїв великого калібру та багато іншого озброєння.

Раніше у великих масштабах поставлялися танки, літаки, вертольоти, бойові катери, артилерійські системи, кулемети, гранатомети, автомати та інше (див. Додаток).

Крім того, до Комісії надійшли дані, які свідчать про те, що Україна надавала допомогу Грузії в підготовці військових фахівців:

- у 2005 - 2006 рр. на базі Львівського танкоремонтного заводу навчались водінню та правилам експлуатації бойової техніки до 30 грузинських водіїв танків Т-72 і бойових машин піхоти БМП-2;

- з вересня 2007 р. по травень 2008 р. в Україні 25 курсантів батумської авіаційної школи навчалися управлінню вертольотами (Мі-8, Мі-24) та літаками (АН-2);

- з середині січня по квітень 2008 р. на грузинській авіабазі "Новоалексіїївка" група українських військових інструкторів (6 чоловік, старший - майор І. Никоненко) проводила підготовку екіпажів вертольотів Мі-24 і Мі-8 грузинських ВВС. З квітня по червень 2008 року там же проведена перепідготовка пілотів вертольотів Мі-8 на управління Мі-24.

У другій половині 2008 р. в Україні планувалось здійснити підготовку офіцерського складу для комплектування підрозділів, оснащених ЗРК "Бук".

Напередодні конфлікту в у червні-липні 2008 р. значна група українських фахівців з танкоремонтних заводів (Житомирський-з ремонту БМП, Львівський - танки Т-72, Миколаївський - БТР) здійснювали відновлення бронетанкової техніки, зосередженої в районі м. Горі. В результаті виконаної ними роботи бронетанковий парк сухопутних військ Грузії до початку воєнних дій істотно підвищив свою боєготовність. Зараз ця інформація перевіряється.

Керівники Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, РНБОУ, Служби безпеки України, ДП "Укрспецекспорт" наголошують на тому, що зброя, яка поставлялася до Грузії, не є наступальною і що українські громадяни не брали участі у воєнних діях у Південній Осетії, що Грузія не є "проблемною" країною, а експортовані до цієї держави товари військового призначення, не є наступальною зброєю.

Такі твердження викликають подив. Грузинська армія була оснащена за рахунок поставок з України величезною кількістю саме наступальної зброї (танки, БМП, БТР, артилерійська система "Піон", корабельні установки залпового вогню "Град", вертольоти та інше), яка була використана під час нападу на Південну Осетію. Застосування цієї зброї призвело до знищення багатьох цивільних об'єктів і систем життєзабезпечення, викликало численні жертви серед мирного населення, в чому члени ТСК мали можливість переконатися під час перебування в м. Цхінвал. Про неправомірні дії грузинської сторони повідомлялося у кореспонденції журналістів Британської компанії BBC, яка викликала широкий резонанс у світі.

Щодо участі українських фахівців, у тому числі військових, які нібито навчали грузинських військовослужбовців, як користуватися поставленою зброєю, то керівники МОУ, СБУ, Секретаріату РНБОУ стверджують, що всі вони були відкликані одразу, як вибухнув збройний конфлікт між Грузією і Південною Осетією. Між тим членам Комісії осетинськими властями були названі прізвища українських громадян, які, за інформацією Південно-Осетинської сторони їх інформацією, брали участь у воєнних діях (Пилипчук Д. Г., Меновщик О. І., Понаморенко В. В., Гопций В. П., Кабанец В. І., Вербицький В. Т., Паниматка О. С., Коптєв М. М., Вербицький Ю. І., Тихонов Р. Г. та інші), пред'явлені відповідні документи.

Ці повідомлення також перевіряються.

В окремих випадках в Грузію поставлялись найсучасніші зразки озброєнь, якими оснащена українська армія, причому вони знімалися з бойового чергування. За вказівкою Президента України від 3 жовтня 2005 року здійснена поставка зенітно-ракетного дивізіону "Бук-М1". У листі на ім'я Президента з цього приводу, поданому керівником ДК "Укрспецекспорт" Бондарчуком С. В. і погодженому з Міністром оборони України Гриценком А.С., зазначалося, що поставка згаданого комплексу відповідатиме чинному законодавству України і міжнародному праву, але "прийняття остаточного рішення з цього питання потребує врахування наступних обставин і можливих негативних наслідків", оскільки дивізіони "Бук-М1", які є у бойовому складі Збройних Сил України, мають забезпечувати прикриття визначеного переліку важливих державних об'єктів. "Виведення із бойового складу дивізіону "Бук-М1", - говорилося у листі, - знизить можливості Повітряних Сил по прикриттю цих об'єктів. Крім того, негативне ставлення до такого рішення з боку Росії може ускладнити реалізацію заходів по відновленню небоєздатних комплектів та продовженню їх ресурсу із залученням підприємств РФ". Для того, щоб поставити дивізіон "БУК М-1", з бойового чергування були зняті два дивізіони 223 зенітно-ракетного полка, розташованого у м. Стрій Львівської області та направлені на Балакліївський ремонтний завод. Схема продажу була реалізована з значними фінансовими зловживаннями. Міністерство оборони України втратило понад 80 млн. грн. (див. Додаток)

На засіданні ТСК перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковник Цицюрський М. М. підтвердив, що згаданий комплекс був поставлений до Грузії за прямою вказівкою Президента України.

Застереження фахівців були ігноровані.

Розслідуванням встановлено, що поставки військової техніки і озброєнь здійснювались за цінами значно нижчими ніж ті, що існують на світовому ринку озброєнь та які пропонувались іншими контрагентами, а також в 3 - 5 разів дешевше, ніж визначалися ціна за контрактами.

Так, зенітно-ракетний комплекс "Бук-М1" був реалізований Грузії за 28 млн. доларів., тоді як Пакистан пропонував за такий комплекс 100 млн. доларів. На рахунок Міністерства оборони України за його реалізацію надійшло всього 37,7 млн. грн.

Все це не можна розглядати інакше, як свідоме оснащення грузинської армії сучасною зброєю для бойових дій, за рахунок Держбюджету та обороноздатності Збройних Сил України. Підстави для такого висновку дає також демонстративна підтримка Президентом України В. Ющенком грузинської агресії проти Південної Осетії.

Реалізацію Грузії військової техніки за "мінімальними" цінами керівництво "Укрспецекспорту" пояснює великими обсягами поставок спецтехніки, а також перспективністю цього ринку для подальшого співробітництва. Члени Комісії вважають, ці пояснення є не обґрунтованими і такими, що не відповідають інтересам держави.

На порушення Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України не одержало належних коштів, які надійшли від реалізації військової техніки, що поставлялася до Грузії, і мали надійти до Державного бюджету України для використання в інтересах оборони держави. В цілому за останні 4 роки експорт зброї з України склав щонайменше 2,5 млрд. доларів, а до Державного бюджету було зараховано всього близько 200 млн. доларі. (див. Додаток).

Потребують додаткового з'ясування обставини, пов'язані з пожежею на складі боєприпасів в районі м. Лозова Харківської області. За твердженнями Генерального директора "Укрспецекспорту" Бондарчука С. В., що були опубліковані у пресі, безпосередньо перед виникненням пожежі із зазначеної бази були здійсненні значні поставки боєприпасів. Це дало привід для припущень, які висловлювались у ЗМІ, нібито пожежа була організована свідомо з метою приховати, які боєприпаси і до яких країн поставлялися. Не виключалась можливість поставки їх до Грузії. Керівництво "Укрспецекспорту" відмовилось надати необхідну інформацію з цього питання. З'ясувати ці обставини має Генеральна прокуратура України під час розслідування.

Як керівництво "Укрспецекспорту", так і відповідальні працівники РНБОУ підтверджують, що поставки військової зброї й зараз не припиняються. Це мотивується відсутністю заборони з боку ООН і наявністю відповідних контрактів. Впродовж жовтня місяця цього року з військового аеродрому "Гостомель" Київської області, військово-транспортними літаками США відвантажувались танки та ракетні установки.

Здійснення ТСК покладених на неї функцій утруднюється тим, що керівники деяких державних органів не тільки не сприяють діяльності Комісії, а й відмовляються надавати їй відповідні документи і пояснення. Формальні відписки на запити ТСК надійшли від Секретаріату РНБОУ (заступник Секретаря РНБОУ Гавриш С. Б.), Міністерства оборони України (Єхануров Ю. І.), Служби безпеки України (Наливайченко В. О.), "Укрспецекспорту" (Бондарчук С. В.), що є прямим порушенням положень Конституції України щодо статусу народного депутата України та вимог Закону "Про комітети Верховної Ради України". Комісією було направлено 34 запити на які було отримано тільки 12 відповідей.

Міністр оборони України Єхануров Ю. І., в. о. голови Служби безпеки України Наливайченко В. О. демонстративно відмовляються з'являтися на засідання Комісії. Посадовці ДК "Укрспецекспорт", які за дорученням керівництва цієї організації брали участь у засіданні ТСК 26 вересня 2008 року, відмовилися надати інформацію з питань, віднесених до повноважень Комісії. У відповідь на звернення ТСК з цього приводу до Кабінету Міністрів України перший віце-прем'єр-міністр України Турчинов О. В. послався на те, що ДК "Укрспецекспорт" підпорядкована безпосередньо Президенту України, а тому Кабінет Міністрів не має можливості вплинути на його працівників.

Керівництво Служби безпеки України (Наливайченко В. О.) вдалося до безпідставних звинувачень на адресу Комісії, її голови у "розголошені таємних документів", зміст яких був оприлюднений у ЗМІ ще до створення ТСК. З метою скомпрометувати ТСК в "Урядовому кур'єрі" була опублікована так звана "Заява Апарату РНБО", у якій Комісія була звинувачена в "некомпетентності" і "необґрунтованості" заяв, які нібито робляться від імені Комісії. Зміст заяв від ТСК перекручується. З боку СБУ вчиняться постійні провокації та противоправні дії з метою приховати порушення які нанесли величезні збитки державі та її національної безпеки.

За результатами проведеної ТСК роботи на сьогодні є підстави зробити такі попередні висновки. Зброя постачалась до Грузії відповідно до укладених угод, але поставки, в деяких випадках, здійснювалися на шкоду боєздатності і боєготовності Збройних Сил України і значними втратами для держави. Україна, як член ОБСЄ, повинна дотримуватись взяті на себе зобов'язання.

Грузинська армія оснащалася сучасною військовою технікою і озброєннями без урахування негативних політичних наслідків для України. Українська держава фактично була втягнута у збройний конфлікт на боці країни, яка здійснила агресію.

Поставки 28 червня цього року на судні "Євгенія Н" у порт м. Батумі величезного обсягу осколочно-фугасних боєприпасів для наступальної зброї, яку поставила Україна на протязі 2008 року, свідчить про те, що Президент України Ющенко знав про початок військової агресії Саакашвілі.

Позиція, зайнята політичним керівництвом України у конфлікті навколо Південної Осетії і яка знайшла своє втілення в інтенсивних поставках Грузії зброї, у тому числі наступальної, призвела до небезпечного погіршення відносин з стратегічним партнером - Російською Федерацією та ще більшого згортання військово-технічного співробітництва з Росією на шкоду національним інтересам України, її обороноздатності. Реальною є можливість відмови Росії в найближчі роки від поставок українських комплектуючих для виробництва продукції оборонного призначення. Як визнавав генеральний директор ДК "Укрспецекспорту" Бондарчук В.С, це "поставить підприємства вітчизняної оборонки на коліна".

За повідомленням представника Міністерства оборони України, Росія вже заморозила програму створення спільного підприємства з модернізації зенітно-ракетних комплексів ("ЗРК С-300" - один з найбільш ходових товарів, що користуються попитом за кордоном), а також відмовилась від поставок на українські підприємства комплектуючих, без яких модернізація даного виду озброєння неможлива. З величезними труднощами може зіткнутися виробниче об'єднання "Мотор - Січ", яке виробляє двигуни для російських вертольотів,оскільки Росія збирається розгорнути власне виробництво цієї продукції.

За словами Бондарчука В. С., через 2 - 3 роки Україні просто нічим буде торгувати. Втративши вітчизняний ВПК, без зброї залишаться і Збройні Сили України.

У цій ситуації дивує позиція керівників Міноборони, СБУ, Секретаріату РНБО, інших державних органів, які не ставлять принципово цих питань перед політичним керівництвом держави. Так, Служба безпеки України фактично усунулась від здійснення аналізу економічних і політичних наслідків військово-технічного співробітництва, хоча ця функція покладена на неї Указом Президента України "Про розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері військового співробітництва з іноземними державами". Військово-технічного співробітництва здійснюється на засадах пріоритетності національних інтересів України. Служба безпеки виявляє та визначає ступінь загрози національної безпеці, політичним та економічним інтересам України.

Позиція, зайнята Президентом України В. Ющенка у зв'язку з грузино-осетинським та грузино-російським конфліктами, що проявилася в інтенсифікації поставок української зброї в Грузію напередодні війни, не відповідає вимогам Конституції України і завдала серйозної шкоди економічним і політичним інтересам держави.

Комісія вважає за необхідне:

- звернути увагу Президента України, керівників державних органів, причетних до вирішення питань, пов'язаних з поставкою зброї до Грузії, на необхідність забезпечення передусім національних інтересів нашої держави;

- Генеральній прокуратурі України надати юридичну оцінку подіям та фактам та вирішити питання про порушення кримінальної справи щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, з вини яких при поставках зброї до Грузії завдано шкоди інтересам України. Надати відповідь у строк, встановлений процесуальним законодавством;

- звернути увагу Міністра оборони України Єханурова Ю. І., в. о. голови Служби безпеки України Наливайченка В. О., генерального директора "Укрспецекспорту" Бондарчука С. В. Секретаря РНБО Богатирьової Р. В. на неприпустимість ігнорування роботи ТСК, перешкоджання здійсненню покладених на неї функцій;

- роботу ТСК продовжити.

Комісія очікує відповіді на наступні питання:

1. Чи були дотримані усі передбачені внутрішньовідомчі процедури і отримані усі погодження при підготовці вказаного переліку озброєння?

2. Чи є копія рішення про відчуження? Який орган затверджував переліки? Чи інформували уповноважені підприємства Міноборони про прогнози обсяг коштів? Чи робився аналіз кон'юнктури ринку при визначенні цін реалізації? Чи є копії щоквартальних звітів Міноборони до Мінфіну та Мінекономіки?

3. Чи були Кабінетом Міністрів України при здійснені даного напрямку ВТС забезпечено пріоритетність національних інтересів? Чи проводився державними органами якийсь попередній аналіз? Яким чином забезпечувалось проведення цінової політики?

4. Які заходи із цього напрямку ВТС здійснювалися СБУ та СЗР? Чи були виявлені загрози національним інтересам (національній безпеці і обороні) України? Кому про це доповідалося, які були рішення?

5. Чи подавалися відповідні звіти до СБУ та СЗР? Які заходи з інформаційно-аналітичного забезпечення та оперативного супроводження здійснила СБУ? Якою розвідувальною інформацією забезпечила спецекспортера СЗР?

6. Чи існують повідомлення до ДК "Державний експортний контроль" та СБУ про порушення умов доставки? Чи приймалось рішення про супроводження вантажу? Чи мали місце прохання експортера про залучення до цього СБУ, СЗР?

7. Які центральні органи виконавчої влади залучалися ДК "Державним експортним контролем" до проведення експертизи, як на етапі видачі висновку на переговори, так і на етапі видачі дозволу на здійснення експорту? Які були дані гарантії доставки товарів кінцевому споживачу?

Вважаємо також за необхідне окремо розслідувати ситуацію з транспортуванням військової техніки вантажним судном "Фаїна", захопленим сомалійськими піратами, оскільки є сигнали, що фактично зброя (33 танки, 12 бронетранспортерів, 150 гранатометів, 6 зенітних установок "ZU-23", 6 систем залпового вогню "Град" на інше озброєння, яке перебуває на борту судна) призначалася не Кенії (за повідомленнями ЗМІ, про це керівництво Кенії заявило офіційно), а іншій країні, поставки зброї до якої заборонені рішенням Ради безпеки ООН. Керівництво ДК "Укрспецекспорту" відмовилося надати ТСК відповідну інформацію. Тому потрібно, щоб відповідне доручення з цього приводу було дано Комісії Верховною Радою України.

Враховуючи, що ООН надає особливого значення підвищенню відкритості (транспарентності) у військових справах, зокрема, в тому, що стосується зброї масового знищення, стрілецької зброї, оперативному повідомленню відповідних даних до Реєстру звичайних озброєнь ООН (цим питанням присвячена спеціальна Резолюція "Транспарентність в озброєннях", ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН на пленарному засіданні 6 грудня 2006 року), слід доручити РНБОУ розглянути питання про забезпечення максимально можливої відкритості у цих питаннях для громадськості при збереженні комерційної таємниці і забезпечені захисту державних інтересів України.

Враховуючи, що ситуація в Закавказькому регіоні залишається напруженою і вибухонебезпечною, вважаємо за необхідне тимчасово призупинити поставку зброї до Грузії.

15 грудня 2008 року

 

Члени Комісії: 

В. І. Коновалюк 

  

І. В. Алексєєв 

  

С. Р. Гриневецький 

  

В. А. Бондик 

  

С. Г. Осика 

  

М. М. Петрук 

Опрос