Идет загрузка документа (12 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О государственной финансовой поддержке экспортной деятельности

Предложения Президента Украины к проекту закона Украины от 01.11.2011 № 9373
Дата рассмотрения: 07.06.2012 Карта проходжения проекта

ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України "Про державну фінансову підтримку експортної діяльності"

Прийнятий Верховною Радою України 17 травня 2012 року Закон України "Про державну фінансову підтримку експортної діяльності" не може бути підписаний з таких підстав.

1. Як зазначено у преамбулі Закону, він визначає засади державної фінансової підтримки експортної діяльності та спрямований на створення сприятливих умов для розширення експортного потенціалу вітчизняних суб'єктів господарювання, забезпечення захисту українських експортерів від ризику неплатежів та фінансових втрат, підвищення конкурентоспроможності товарів (робіт, послуг) українського походження на світових ринках.

Однак Закон не запроваджує структурно виважену систему фінансової підтримки експорту, його положення мають надто загальний характер, щоб забезпечити створення ефективного механізму кредитування експортної діяльності. Зокрема, інституційна структура представлена в Законі лише одним елементом - державною фінансовою установою. Практично не врегульовано механізм діяльності інших суб'єктів - отримувачів фінансової підтримки - українських експортерів та банків-кредиторів. Відсутні також чіткі критерії відбору контрактів та суб'єктів господарювання, страхування, перестрахування ризиків та гарантування виконання зобов'язань яких здійснюється державною фінансовою установою, а перелік послуг, які надаються такою установою, не є вичерпним.

2. Як уже зазначалося, Закон для реалізації державної фінансової підтримки експортної діяльності передбачає утворення державної фінансової установи. Основними видами її діяльності визначаються, зокрема, страхування та перестрахування експортних кредитів, страхування та перестрахування зовнішньоекономічних договорів (контрактів), страхування інвестицій та фінансових ризиків, яке здійснюється на добровільній основі. Крім того, до видів діяльності зазначеної установи віднесені повноваження з надання державних гарантій виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Законом, що розглядається, також визначено, що державна фінансова установа утворюється та провадить свою діяльність відповідно до законів України "Про акціонерні товариства", "Про страхування" та інших законодавчих актів України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (частина перша статті 4 Закону).

У зв'язку з цим слід наголосити, що за Законом України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (стаття 2). Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Проте Законом, що надійшов на підпис, запроваджується спеціальне або "паралельне" внормування відносин, які є відмінними від закладених у базових законодавчих актах концептуальних засад правового регулювання у сфері страхування та діяльності фінансових установ, зокрема в частині створення державної фінансової установи та здійснення нею добровільного страхування за визначеними видами, встановлення граничного розміру.

Зазначене суперечить частині четвертій статті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання перед законом.

Крім того, пропонований підхід створить додаткові перепони для діяльності суб'єктів господарювання, перешкоджатиме розвитку добросовісної конкуренції та може призвести до обмеження конкуренції у сфері надання зазначених послуг. За таких обставин Закон не відповідає конституційним засадам забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності (стаття 42 Конституції України).

Наведене не узгоджується також зі статтею 42 Закону України "Про страхування", яка встановлює гарантії прав та законних інтересів страховиків і визначає, що держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності.

3. За Законом, що надійшов на підпис, наглядова рада державної фінансової установи, зокрема, затверджуватиме критерії та порядок відбору контрактів та суб'єктів господарювання, страхування, перестрахування ризиків та гарантування виконання зобов'язань яких здійснюватиметься державною фінансовою установою, серед яких необхідність стимулювання виробництва та експорту високотехнологічної продукції та/або продукції галузей, визнаних пріоритетними відповідно до законодавства (частина дев'ята статті 4).

Водночас стаття 2 Угоди про субсидії і компенсаційні заходи, до якої Україна приєдналася шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (Закон України від 10 квітня 2008 року N 250-VI), розглядає як субсидію адресність її надання, зокрема надання субсидій обмеженим колам певних підприємств, переважне використання програми певними підприємствами, надання субсидій у непропорційно великих обсягах певним підприємствам, а також спосіб, в який було реалізовано упереджений підхід органу, що надає субсидію, при прийнятті рішення про її надання тощо.

Оскільки у Законі, що надійшов на підпис, не визначено чітких критеріїв і механізму відбору контрактів та суб'єктів господарювання, яким надаватиметься державна фінансова підтримка експортної діяльності, та відсутній прозорий механізм, за яким наглядова рада визначатиме вищезгадане (адже відповідні критерії та порядок відбору контрактів та суб'єктів будуть затверджені наглядовою радою), це може призвести до порушення зобов'язань, узятих Україною за Угодою про субсидії і компенсаційні заходи, порушення принципів прозорості і неспотвореної конкуренції між підприємствами на внутрішньому ринку.

Крім того, це несе ризик підриву засад вільної конкуренції, а відтак, суперечить конституційному обов'язку держави щодо захисту державою конкуренції у підприємницькій діяльності (частина третя статті 42 Конституції України).

Зазначене спричинятиме і корупційні ризики.

Слід також наголосити, що надання таких широких повноважень органу управління державної фінансової установи суперечить меті діяльності самої установи - реалізації державної фінансової підтримки експортної діяльності (частина перша статті 4 Закону). Механізми та конкретні напрями відповідної державної підтримки мають визначатися законодавчими актами або нормативно-правовими актами державних органів, уповноважених на проведення державної політики у відповідній сфері.

4. За Законом, що надійшов на підпис, товаром (роботами, послугами) українського походження визначається товар (роботи, послуги), що експортується, мінімальна частка вітчизняної складової у собівартості кінцевого продукту якого становить не менше 50 відсотків (пункт 7 частини першої статті 1). Однак у Законі не врегульовується, яким суб'єктом і за якою методологією визначатиметься ця мінімальна частка вітчизняної складової для класифікації товарів (робіт, послуг) як таких, експорт яких фінансово підтримується державою.

Вадою Закону є також відсутність у ньому визначення або критеріїв віднесення продукції до високотехнологічної та продукції галузей, визнаних пріоритетними (є лише посилання на визнання галузей пріоритетними відповідно до законодавства), оскільки належність продукції саме до цих категорій є одним із визначальних критеріїв відбору контрактів та суб'єктів для надання державної фінансової підтримки (пункт 3 частини дев'ятої статті 4). Відтак, затвердження зазначених критеріїв та порядку відбору здійснюватиметься наглядовою радою державної фінансової установи на власний розсуд.

5. Законом, що надійшов на підпис, пропонується створення державної фінансової установи із статутним капіталом не менше 50 мільйонів гривень, що формується за рахунок коштів, передбачених, зокрема, Державним бюджетом України (частина перша статті 4). Однак у сучасних умовах суттєвого фінансового навантаження на Державний бюджет України така економічна модель державної фінансової підтримки експорту вбачається проблематичною.

6. Необхідно також зауважити, що положення Закону, який надійшов на підпис, мають неузгодженості змістового, техніко-юридичного (у тому числі термінологічного) характеру.

Ураховуючи викладене, не можу взяти до виконання Закон України "Про державну фінансову підтримку експортної діяльності" як концептуально невиважений і такий, що не відповідає Конституції України, базовому Закону України "Про страхування", тому пропоную його відхилити. 

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

Опрос