Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О жилищно-коммунальных услугах" относительно совершенствования системы управления жилищным фондом и решения отдельных вопросов в сфере предоставления жилищно-коммунальных услуг

Предложения Президента Украины к проекту закона Украины от 14.04.2011 № 8391
Дата рассмотрения: 18.07.2012 Карта проходжения проекта

ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо вдосконалення системи управління житловим фондом та вирішення окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг"

Прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2012 року Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо вдосконалення системи управління житловим фондом та вирішення окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" не може бути підписаний з таких підстав.

1. Впроваджувана Законом концепція управління багатоквартирними будинками суперечить конституційним гарантіям права власності.

1.1. Законом, що розглядається, у випадку, коли співвласники багатоквартирного будинку не створили юридичну особу для належного утримання та використання майна, що належить їм на праві спільної власності, рішення щодо управління таким майном приймається ними спільно відповідно до закону (абзац десятий пункту 6 розділу I Закону).

Водночас запроваджується механізм визначення такого управителя багатоквартирним будинком органом місцевого самоврядування, якщо це не зроблено власником/співвласниками приміщень у багатоквартирному будинку (абзац двадцять другий пункту 6 розділу I Закону).

Таким чином, орган, що за Конституцією України здійснює управління щодо майна, яке перебуває в комунальній власності (стаття 143), наділяється повноваженнями вирішувати питання управління стосовно об'єктів приватної власності.

Запропонований механізм визначення управителя органом місцевого самоврядування, а не безпосередньо співвласниками багатоквартирного будинку порушує конституційне право особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не відповідає конституційним принципам непорушності права приватної власності, рівності перед законом усіх суб'єктів права власності (статті 13, 41 Конституції України).

Крім того, запропонований Законом порядок, за яким управителя багатоквартирним будинком визначатиме орган місцевого самоврядування, містить ризики антиконкурентних домовленостей потенційних управителів з органами місцевого самоврядування, що може призвести до монополізації ринку відповідних послуг у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Слід також зауважити, що Законом, який надійшов на підпис, не визначено строк, протягом якого співвласники повинні визначити управителя. Отже, із дня набрання чинності Законом (через шість місяців із дня його опублікування) органи місцевого самоврядування вправі проводити конкурси з визначення управителів будь-яким будинком, де не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або не обрано управителя (а це 90 відсотків багатоквартирних будинків в Україні, оскільки діяльністю об'єднань співвласників багатоквартирних будинків охоплено лише 10 відсотків таких будинків).

Ураховуючи низьку правову обізнаність мешканців багатоквартирних будинків зі своїми правами щодо управління спільним майном, а також відсутність поширеної традиції самоорганізації населення для управління багатоквартирним будинком, невизначення у Законі, що надійшов на підпис, необхідного перехідного періоду, наведене вище неминуче спричинить численні випадки порушень права власності власників, співвласників багатоквартирних будинків.

1.2. Законом на Кабінет Міністрів України покладається затвердження:

порядку проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, в якому не створено організацію співвласників, а також порядку прийняття рішень загальних зборів шляхом заочного голосування (абзац тринадцятий пункту 6 розділу I);

порядку визначення на конкурсних засадах органом місцевого самоврядування управителя багатоквартирним будинком (абзац двадцять другий пункту 6 розділу I);

порядку та строків оголошення і проведення конкурсу щодо визначення управителя органом місцевого самоврядування (абзац двадцять четвертий пункту 6 розділу I);

Правил управління багатоквартирним будинком (абзац восьмий пункту 7 розділу I).

Отже, Законом пропонується наділити Кабінет Міністрів України повноваженням урегульовувати підзаконним актом правовідносини, що безпосередньо пов'язані з реалізацією повноважень власника, режиму управління спільною власністю у багатоквартирному будинку, тобто врегульовувати питання правового режиму власності.

Це не відповідає нормі пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, за якою правовий режим власності визначається виключно законами України.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію, за якою правовий режим власності означає врегулювання нормами закону, зокрема, порядку набуття і здійснення права власності (Рішення від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005); правовий режим власності, права володіння, користування та розпорядження майном мають визначатися законами (Рішення від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000); правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України, виключно законами України (Рішення від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004);

Крім того, уповноваження парламентом Кабінету Міністрів України вирішувати питання, які належать до сфери виключного регулювання законами, є не чим іншим, як делегуванням Верховною Радою України своїх законодавчих повноважень Уряду держави.

Це не відповідає:

статті 75 Конституції України, за якою єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України;

пункту 3 частини першої статті 85, статті 91 Основного Закону держави, які відносять прийняття законів до виключних повноважень парламенту;

низці рішень Конституційного Суду України, зокрема Рішенням від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000, від 9 жовтня 2008 року N 22-рп/2008, від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009, які за статтею 150 Конституції України є обов'язковими до виконання і в яких чітко визначено, що делегування законодавчої функції парламентом іншому органу не відповідає Конституції України.

1.3. Закон обмежує право співвласників багатоквартирних будинків на самостійне управління такими будинками.

Ідеться про положення пункту 6 розділу I Закону, в якому визначається вичерпний перелік способів управління багатоквартирним будинком.

Зокрема, передбачається, що співвласники можуть прийняти лише два варіанти рішень про способи управління багатоквартирним будинком: або через створену співвласниками юридичну особу (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку тощо), або шляхом визначення управителя (абзаци вісімнадцятий - двадцятий пункту 6 розділу I).

Таким чином, Закон не допускає можливості управління багатоквартирним будинком без створення юридичної особи або без вибору управителя. Водночас існують будинки з малою кількістю квартир, де створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або обирати окремого управителя економічно невиправдано. Управління таким будинком може здійснюватися власними силами співвласників (шляхом самозабезпечення). У цих випадках зазначені вимоги Закону змушують співвласників до необґрунтованих витрат та зайвих організаційних дій.

Відтак, Закон, що надійшов на підпис, фактично звужує існуючі нині права власників щодо вільного визначення способу управління багатоквартирним будинком, чим порушуються конституційні права особи володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а також принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина перша статті 41, частина перша статті 21, частина третя статті 22 Конституції України).

Крім того, Законом передбачено, що управитель багатоквартирним будинком має відповідати вимогам, установленим законодавством (абзац десятий пункту 7 розділу I). Проте Законом, що надійшов на підпис, жодних вимог до управителя не визначено, чинне законодавство таких вимог також не містить.

За наведених обставин наявна прогалина у законодавстві фактично унеможливлює запровадження інституту управління багатоквартирним будинком на практиці.

2. Законом, що надійшов на підпис, власника/співвласників багатоквартирного будинку зобов'язано забезпечувати здійснення поточного та капітального ремонтів багатоквартирного будинку (абзац п'ятнадцятий пункту 6 розділу I). Для цього власники/співвласники визначають порядок та умови залучення, накопичення і використання коштів на проведення капітальних ремонтів та здійснення заходів з енергозбереження (абзац сьомий пункту 6 розділу I). За названим Законом управитель зобов'язаний також забезпечувати накопичення коштів власника/співвласників для здійснення витрат із проведення капітальних та аварійних ремонтів (абзац шостий пункту 7 розділу I).

Водночас за Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" колишні власники (їх правонаступники), які володіли багатоквартирними будинками до моменту приватизації (виконкоми місцевих Рад народних депутатів, місцеві державні адміністрації у містах Києві та Севастополі, підприємства, організації, установи, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебували будинки), зобов'язані брати участь у фінансуванні ремонту будинку та сприяти організації його проведення (частина сьома статті 10).

Таким чином, із запровадженням норм Закону щодо фінансування співвласниками капітального ремонту багатоквартирного будинку держава самоусувається від виконання своїх зобов'язань, узятих під час приватизації державного житлового фонду щодо співфінансування (фінансування) витрат на капітальний ремонт житлових будинків.

Із цим не можна погодитись, беручи до уваги, що на сьогодні більша частина житлового фонду України є зношеною і протягом останніх щонайменше двадцяти років капітальний ремонт цього фонду фактично не здійснювався.

3. Недоліком Закону, що надійшов на підпис, є й відсутність чіткого регулювання питання щодо форми управління новозбудованим багатоквартирним будинком.

Наявність такої прогалини дає можливість органу місцевого самоврядування вирішувати питання щодо призначення управителя новозбудованим багатоквартирним будинком (в якому співвласники ще не актуалізувалися) на власний розсуд, нехтуючи правами співвласників.

Це також сприятиме продовженню нині існуючої практики утворення у новобудовах за сприяння компаній забудовників "кишенькових" об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, передачі такими об'єднаннями функцій з обслуговування будинків управляючій компанії, яка пов'язана із забудовником, що призводить до штучного збільшення у кілька разів тарифів на утримання будинків та прибудинкових територій, ущемлення прав співвласників, зловживань у питаннях управління спільною власністю.

З огляду на викладене, не можу підтримати Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо вдосконалення системи управління житловим фондом та вирішення окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", основні положення якого порушують конституційні права власників житла, є недосконалими і невиваженими, не сприятимуть вирішенню нагальних питань управління багатоквартирними будинками. За таких обставин пропоную цей Закон відхилити. 

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

Опрос