Идет загрузка документа (20 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно урегулирования отношений между кредиторами и потребителями финансовых услуг

Предложения Президента Украины к проекту закона Украины от 10.11.2010 № 7351
Дата рассмотрения: 29.07.2011 Карта проходжения проекта

ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг"

Прийнятий Верховною Радою України 8 липня 2011 року Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", що надійшов на підпис Президентові України, не може бути підписаний, виходячи з такого.

1. Підпунктом 1 пункту 2 розділу I Закону передбачається внести зміну до статті 222 "Шахрайство з фінансовими ресурсами" Кримінального кодексу України, замінивши слова "громадянином-підприємцем або громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності" словами "будь-якою фізичною особою" з метою поширення дії цієї статті Кодексу на всіх осіб, які для одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг із податків надають завідомо неправдиву інформацію кредиторам.

Не заперечуючи доцільності встановлення загального суб'єкта злочину, передбаченого статтею 222 Кодексу, зазначаю, що пропонований Законом підхід до вирішення цього питання не узгоджується зі статтею 18 Кодексу, відповідно до якої суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність (частина перша), а не будь-яка фізична особа, як передбачається Законом, що надійшов на підпис.

Для усунення такої невідповідності пропоную скорегувати текст змін до статті 222 Кримінального кодексу України, зокрема викласти підпункт 1 пункту 2 розділу I Закону у такій редакції:

"1) у частині першій статті 222 слова "громадянином-підприємцем або громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності" виключити".

2. Підпунктом 3 пункту 4 розділу І Закону передбачається частину п'яту статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнити новим абзацом, за яким боржник за невиконання вимог щодо обов'язку звернутися у місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення визначених названим Законом обставин несе відповідальність згідно із законодавством.

Наведене положення Закону не відповідає Конституції України, за якою виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (пункт 22 частини першої статті 92).

Таким чином, у пропонованій новелі має йтися про те, що боржник у даному випадку нестиме відповідальність згідно із законом.

Тому пропоную у підпункті 3 пункту 4 розділу I Закону слово "законодавством" замінити словом "законом".

3. Підпунктами 4 і 5 пункту 4 розділу I Закону передбачається внести зміни до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спрямовані на відтермінування моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, на відміну від чинного порядку, відповідно до якого мораторій запроваджується з моменту прийняття рішення про порушення справи про банкрутство, Законом визначається, що мораторій на задоволення вимог кредиторів боржником, стосовно якого порушена справа про банкрутство, вводиться з моменту офіційного оприлюднення порушення справи про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. При цьому суддя після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніш, як на другий день з дня її винесення передає текст ухвали для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, за Законом, що надійшов на підпис, мораторій на задоволення вимог кредиторів боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, вводитиметься пізніше, ніж з моменту винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство. Це дасть змогу недобросовісним боржникам використати період часу від моменту порушення справи про банкрутство суб'єкта господарювання до моменту офіційного оприлюднення зазначеної ухвали для безперешкодного відчуження активів на користь інших осіб, для задоволення вимог кредиторів, обраних самим боржником. Як наслідок, це унеможливить здійснення заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, порушить права інших його кредиторів на задоволення вимог відповідно до черговості, визначеної Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин вважаю за доцільне утриматися від внесення запропонованих змін щодо відтермінування введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

У зв'язку з цим пропоную абзац третій підпункту 4 і підпункт 5 пункту 4 розділу I Закону виключити.

4. Підпунктом 6 пункту 4 розділу I Закону, що надійшов на підпис, стаття 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнюється новою нормою, за якою на етапі розпорядження майном не скасовується арешт, накладений на майно боржника, що є предметом застави, чи інші обмеження щодо розпорядження майном, що є предметом застави боржника.

У зв'язку з цим слід зазначити, що стаття 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає порядок призначення розпорядника майна боржника, його повноваження тощо, і запропоновані Законом, що надійшов на підпис, зміни в принципі не є предметом регулювання даної статті.

До того ж частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушене питання вже вирішено. Установлено, що арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника скасовуються з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, відповідний механізм передбачений і Законом України "Про виконавче провадження". Так, за цим Законом виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах (пункт 8 частини першої статті 37); протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається (частина четверта статті 39).

Нарешті, слід ураховувати, що відносини застави врегульовано спеціальним Законом України "Про заставу".

З огляду на наведене, а також на те, що механізм реалізації запропонованої Законом, що надійшов на підпис, зміни до статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадку, якщо не відкрите виконавче провадження, є незрозумілим, вважаю за доцільне утриматися від внесення зазначеної зміни.

Тому пропоную підпункт 6 пункту 4 розділу І Закону, що надійшов на підпис, виключити.

5. Підпунктом 7 пункту 4 розділу I Закону стаття 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнюється положенням, за яким у разі визнання кредитора конкурсним він має право отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та/або розпорядником майна. При цьому такий кредитор має право подати боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Таким чином, Закон надає право кредитору, якого визнано конкурсним, подати боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Слід відмітити, що надання такого права конкурсним кредиторам призведе до затягування строків (термінів) провадження процедур банкрутства на невизначений час.

До того ж убачається неприпустимим надання особі, яка не є стороною правовідносин (наприклад, не є стороною договору, укладеного між боржником та іншим кредитором), права подавати зазначені заперечення, оскільки така особа може бути у даному випадку упередженою.

Ураховуючи наведене, пропозиція щодо доповнення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положенням, за яким у разі визнання кредитора конкурсним він має право подати боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів, не може бути підтримана.

Тому пропоную друге речення абзацу другого підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону виключити.

6. Підпунктом 4 пункту 6 розділу I зазначеного Закону доповнено статтю 41 Закону України "Про іпотеку" новою частиною другою, за якою організація продажу предмета іпотеки покладається на організатора прилюдних торгів, який залучається на конкурсній основі органами державної виконавчої служби.

У зв'язку з цим слід зазначити, що реалізація майна боржника, на яке звернено стягнення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого реалізація арештованого майна органами державної виконавчої служби здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

За визначеним Міністерством юстиції України порядком щороку Міністерством юстиції України проводиться тендер (конкурс), за наслідками якого визначаються переможці по окремих областях України та Автономній Республіці Крим (відповідно до місцезнаходження переможців чи місцезнаходження їхніх філій). Отже, за результатами проведення тендера (конкурсу) визначається перелік організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна.

Реалізація ж запропонованої Законом, що надійшов на підпис, зміни пов'язана з певними ризиками, оскільки унеможливлюватиметься проведення процедури реалізації арештованого майна на конкурсній основі у разі, якщо є лише один такий організатор.

Слід також зазначити, що Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" положення, аналогічне пропонованому, було виключено зі статті 41 Закону України "Про іпотеку".

Тож, положення підпункту 4 пункту 6 розділу I, за яким організація продажу предмета іпотеки покладається на організатора прилюдних торгів, який залучається на конкурсній основі органами державної виконавчої служби, не підтримую.

Відтак, пропоную підпункт 4 пункту 6 розділу I Закону виключити.

7. Розділом II Закону, що надійшов на підпис, передбачено визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Проте, оскільки зазначений Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захист інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25 відсотків, втрата названим Законом чинності (без внесення змін до Законів України "Про виконавче провадження" та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо вдосконалення механізму примусової реалізації майна підприємств) призведе до втрати контролю держави за примусовою реалізацією такого майна.

Слід також зазначити, що у Верховній Раді України зареєстровано законопроект про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (реєстр. N 8531), яким передбачається, зокрема, врегулювати питання примусового відчуження майна підприємств у процедурі банкрутства шляхом проведення аукціону.

Ураховуючи наведене, пропоную утриматися наразі від визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Тому пропоную розділ II Закону виключити.

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

Опрос