Идет загрузка документа (34 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно применения соглашений о разделе продукции

Предложения Президента Украины к проекту закона Украины от 25.11.2009 № 5376
Дата рассмотрения: 30.07.2010 Карта проходжения проекта

ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування угод про розподіл продукції"

Верховною Радою України 8 липня 2010 року прийнято Закон України N 2470-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування угод про розподіл продукції". Цим Законом пропонується внести низку змін до Кодексу України про надра, Митного кодексу України, Законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про Єдиний митний тариф", "Про угоди про розподіл продукції", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про охорону праці".

Підтримуючи необхідність прийняття закону, спрямованого на вдосконалення правового регулювання та створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції, не можу підписати та взяти до виконання пропонований Закон через невідповідність окремих його положень Конституції та законам України.

1. Так, Законом пропонується доповнити статтю 3 Кодексу України про надра нормою, яка передбачає, що особливості користування надрами під час виконання угоди про розподіл продукції регулюються Законом України "Про угоди про розподіл продукції" та угодою про розподіл продукції (підпункт 1 пункту 1 розділу I).

Таким чином, наведеним положенням запроваджується регулювання зазначених відносин угодою про розподіл продукції нарівні із Законом. У зв'язку з цим слід зауважити, що сторонами угоди про розподіл продукції є держава в особі Кабінету Міністрів України та інвестор. Тим самим цим двом суб'єктам надається право вирішувати на власний розсуд питання, пов'язані з визначенням режиму використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, які Конституцією України віднесені до виключного регулювання законами України (частини перша і друга статті 13, пункт 5 частини першої статті 92).

Із тих же причин не відповідають Конституції України і посилання на регулювання тих чи інших питань, пов'язаних із використанням надр, угодами про розподіл продукції в абзаці четвертому підпункту 9, абзаці другому підпункту 10, абзаці другому підпункту 11, абзаці п'ятому підпункту 13, підпункті 15 пункту 1 розділу І Закону, що розглядається.

Ураховуючи викладене, пропоную в наведених положеннях Закону, що надійшов на підпис, виключити посилання на регулювання угодами про розподіл продукції особливостей користування надрами.

Тож, у пункті 1 розділу І Закону, що надійшов на підпис, пропоную виключити:

у абзаці другому підпункту 1 слова "та угодою про розподіл продукції";

у абзаці четвертому підпункту 9 слова "в порядку, передбаченому угодою про розподіл продукції";

у абзаці другому підпункту 10 слова "якщо інше не передбачено такою угодою";

у абзаці другому підпункту 11 слова "на умовах, передбачених в угоді про розподіл продукції";

у абзаці п'ятому підпункту 13 слова "такою угодою та";

підпункт 15.

2. Пунктом 3 розділу I Закону вносяться зміни до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". За цими змінами до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності (інвесторів), які є стороною угоди про розподіл продукції та здійснюють свою діяльність в Україні на умовах такої угоди відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", не можуть застосовуватися спеціальні санкції, передбачені статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (накладення штрафів, застосування індивідуального режиму ліцензування, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності).

Запровадження такого порядку створить нерівні (привілейовані) порівняно з іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності умови здійснення зовнішньоекономічної діяльності для названих суб'єктів. Навіть у випадку порушення такими суб'єктами відповідних законів до них неможливо буде застосувати передбачені Законом важелі впливу - спеціальні санкції.

Таким чином, наведене положення Закону не відповідає конституційним гарантіям забезпечення захисту державою прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, їх рівності перед законом, захисту конкуренції у підприємницькій діяльності (частина четверта статті 13, частина третя статті 42 Конституції України).

Пропонованими змінами порушуються також основоположні принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності, закріплені у статті 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", - принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та принцип рівного захисту інтересів зазначених суб'єктів.

За таких обставин пропозиція щодо незастосування до інвесторів - учасників угод про розподіл продукції спеціальних санкцій за порушення режиму зовнішньоекономічної діяльності не може бути підтримана. Тому пропоную пункт 3 розділу I Закону виключити.

3. Змінами до статті 4 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" передбачається надання інвесторам необхідних документів дозвільного характеру та ліцензій, пов'язаних із користуванням надрами, виконанням робіт, будівництвом споруд, передбачених угодою про розподіл продукції, на підставі підписаної сторонами угоди про розподіл продукції (підпункт 2 пункту 5 розділу І Закону, що надійшов на підпис).

У зв'язку з цим слід наголосити, що у даному випадку йдеться про функціонування об'єктів і виконання робіт підвищеної небезпеки, які можуть створювати загрозу життю та здоров'ю людей та екологічній безпеці. Тому чинний порядок одержання дозвільних документів та ліцензій на здійснення зазначеної господарської діяльності і передбачає дотримання низки процедур, у тому числі здійснення певних експертиз.

Запропонованими ж змінами фактично встановлюється відмінний від загального, спрощений (лише на підставі факту укладення сторонами угоди про розподіл продукції) порядок надання дозвільних документів та ліцензій інвестору - учаснику угоди про розподіл продукції. Відсутність запобіжників на стадії надання дозвільних документів та ліцензій може обернутися аваріями, створенням загроз екологічній безпеці, здоров'ю та життю людей.

Тому такий підхід не може бути підтриманий у державі, обов'язком якої за Конституцією України є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги (стаття 16), де гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці (частина четверта статті 43).

Виходячи з наведеного, пропоную утриматись від запровадження надміру спрощеного підходу до надання дозвільних документів і ліцензій на здійснення господарської діяльності інвестором, виключивши останній абзац підпункту 2 пункту 5 розділу І Закону, що розглядається.

4. Змінами, що вносяться до статті 6 Закону України "Про угоди про розподіл продукції", пропонується встановити, що ділянки надр (родовищ корисних копалин) надаються разом із земельною ділянкою. У разі перебування земельних ділянок, необхідних для використання надр на умовах угод про розподіл продукції, у власності фізичних чи юридичних осіб або в комунальній власності набуття права власності на ці земельні ділянки здійснюється державою відповідно до законодавства (абзац третій підпункту 4 пункту 5 розділу І Закону, що розглядається).

Між тим, зазначені питання не можуть регулюватися в інший спосіб, ніж законами. Адже Конституцією України встановлено, що:

право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону (частина друга статті 14);

примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом (частина п'ята статті 41);

правовий режим власності визначається виключно законами (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України "правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування" (Рішення від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008).

З огляду на викладене вважаю за необхідне привести наведене положення підпункту 4 пункту 5 розділу І Закону у відповідність із Конституцією України, встановивши, що у разі перебування земельних ділянок, необхідних для використання надр на умовах угод про розподіл продукції, у власності фізичних чи юридичних осіб або в комунальній власності набуття права власності на ці земельні ділянки здійснюється державою відповідно до закону. Відтак, пропоную в абзаці третьому підпункту 4 пункту 5 розділу І Закону, що надійшов на підпис, слова "здійснюється державою відповідно до законодавства" замінити словами "здійснюється державою відповідно до закону".

5. Законом, що розглядається, пропонується внести низку змін до Закону України "Про угоди про розподіл продукції" з питань оподаткування. В цій частині Закон, який надійшов на підпис, потребує суттєвого доопрацювання з метою приведення його у відповідність із Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України "Про систему оподаткування".

Так, статтю 19 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" пропонується доповнити нормою про те, що витрати, які не підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією і які враховуються у зменшенні оподаткованого прибутку, визначаються угодою (підпункт 10 пункту 5 розділу І Закону, що розглядається). Змінами до частини п'ятої статті 25 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" встановлюється, що механізм, строки і облік сплати інвестором податку на прибуток, одержаний від виконання угод про розподіл продукції, визначаються в угоді про розподіл продукції.

Ці положення не відповідають Конституції України, за якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67), система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92).

Як неодноразово наголошував Конституційний Суд України, "виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів. Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону" (Рішення від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005, від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009).

Наведені положення Закону суперечать і базовому Закону України "Про систему оподаткування", яким визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, одним із принципів системи оподаткування є рівність (забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання при визначенні обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (статті 1 і 3).

Викликає заперечення і положення Закону, що надійшов на підпис, яким пропонується встановити, що не є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств доходи інвестора, одержані від продажу (відчуження) продукції, отриманої інвестором у власність (підпункт 11 пункту 5 розділу І Закону).

Ураховуючи, що у даному випадку йдеться про доходи інвестора від діяльності, яка безпосередньо не пов'язана з видобуванням корисних копалин і відповідно до чинної статті 22 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" може навіть не регулюватися угодою про розподіл продукції, виключення таких доходів з об'єкта оподаткування податком на прибуток вбачається необгрунтованим. Адже згідно з чинним абзацом сьомим пункту 4 статті 25 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" податок на прибуток, одержаний від інших видів діяльності, не пов'язаних із виконанням угоди про розподіл продукції, сплачується інвестором відповідно до законодавства, яке діє на момент одержання такого прибутку, окремо від податку на прибуток, одержаного у вигляді прибуткової продукції.

До того ж, за відсутності законодавчо встановлених критеріїв визначення вартості виробленої (видобутої) продукції зазначена пільга стимулюватиме до заниження вартості прибуткової продукції, яка підлягає оподаткуванню, з метою мінімізації платежів до бюджету.

Змінами до частини сьомої статті 25 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" пропонується, крім уже чинних податкових пільг, запровадити звільнення від сплати акцизного збору операцій з ввезення на митну територію України товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних цінностей, призначених для виконання угоди про розподіл продукції.

Беручи до уваги, що Закон не запроваджує дієвого механізму контролю за цільовим використанням товарів, увезених в Україну для виконання угоди про розподіл продукції, запропоноване розширення податкових пільг створить підгрунтя для зловживань з метою ухилення від оподаткування під час імпорту підакцизних товарів, при розмитненні яких на загальних підставах мають бути сплачені значні обсяги платежів до бюджету.

Не може бути підтримано і розширення чинних пільг з податку на додану вартість. Зокрема, Законом, що надійшов на підпис, справляння зазначеного податку за нульовою ставкою поширюється на операції з вивезення з митної території України раніше ввезених в Україну для виконання угоди про розподіл продукції без справляння податку на додану вартість обладнання, матеріалів, устаткування та іншого майна і матеріальних цінностей, крім майна та матеріальних цінностей, вартість яких була відшкодована інвестору компенсаційною продукцією (підпункт 11 пункту 5 розділу І Закону). Надання такої пільги заохочуватиме інвесторів - учасників угод про розподіл продукції до формування фіктивного податкового кредиту у відповідних звітних податкових періодах з тим, щоб одержати відшкодування податку на додану вартість із бюджету.

Визначення Законом, що розглядається, поняття "ввезення робіт (послуг) на митну територію України" як поставки (надання) нерезидентами інвестору робіт (послуг), місцем поставки (надання) яких є митна територія України, суперечить визначенню місця поставки послуг, передбаченому пунктом 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість". Це також суперечить суті самої господарської операції, оскільки не може ввозитися робота (послуга), яка фактично здійснюється на митній території України та місцем поставки якої є митна територія України. Такий підхід до визначення поняття "ввезення робіт (послуг) на митну територію України" призведе до необгрунтованого звуження бази оподаткування податком на додану вартість та створить сприятливіші умови для залучення інвестором до виконання таких робіт (послуг) нерезидентів, ніж резидентів.

Законом, що надійшов на підпис, пропонується визначити механізм сплати інвестором податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у натуральній формі. Для цього до здійснення розрахунків інвестора з бюджетом залучається державний орган, який наділяється повноваженнями щодо отримання продукції від інвестора, її реалізації та сплати до бюджету податків. Податкові зобов'язання інвестора згідно з прийнятим Законом вважаються погашеними в момент підписання акта приймання-передачі продукції (абзаци двадцять перший - тридцятий підпункту 11 пункту 5 розділу І).

Зазначені положення суперечать статті 50 Бюджетного кодексу України, яка передбачає зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів державного бюджету безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України.

Крім того, проведення розрахунків у натуральній формі має деякі інші недоліки, а саме: додаткові витрати як з боку інвестора, так і з боку держави (транспортування, збут), відстрочення в часі отримання грошових коштів державою, необхідність створення державного органу, що виконуватиме відповідні функції, ризик недоотримання внаслідок коливання цін на продукцію необхідної суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України.

З огляду на викладене вважаю за неможливе запровадження зазначених механізмів. Тому пропоную у Законі, що надійшов на підпис, виключити:

а) абзац третій підпункту 10 пункту 5 розділу І;

б) у підпункті 11 пункту 5 розділу І Закону:

абзаци сьомий - десятий, п'ятнадцятий, двадцять перший - тридцятий;

у абзаці чотирнадцятому слова "акцизний збір";

у абзаці сімнадцятому слова "а також раніше ввезених в Україну для виконання угоди обладнання, матеріалів, устаткування та іншого майна і матеріальних цінностей, крім майна та матеріальних цінностей, вартість яких була відшкодована інвестору компенсаційною продукцією і які перейшли у власність держави";

у абзаці двадцятому слова "або ввезені раніше на митну територію України для виконання угоди про розподіл продукції".

6. Запропоноване у новій редакції частини сьомої статті 25 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" звільнення від митного оформлення (декларування) ввезення на митну територію України вуглеводневої сировини (нафти і газу), видобутої у виключній (морській) економічній зоні України, порушує принцип єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, встановлений статтею 4 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, що переміщуються через митний кордон України, а відповідно до статті 70 Кодексу засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю, здійснюється шляхом митного оформлення.

З огляду на це пропоную утриматися від запровадження звільнення від митного оформлення (декларування) ввезення на митну територію України вуглеводневої сировини (нафти і газу), видобутої у виключній (морській) економічній зоні України.

У зв'язку із зазначеним пропоную в абзаці шістнадцятому підпункту 11 пункту 5 розділу I Закону слова "митного оформлення (декларування)" виключити.

7. Змінами до частини четвертої статті 25 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" передбачається, що податок на прибуток підприємств вноситься інвестором у порядку та розмірах, встановлених законом, що є чинним на день підписання угоди, з урахуванням певних особливостей (абзац четвертий підпункту 11 пункту 5 розділу І Закону, що розглядається). Крім того, Законом, що надійшов на підпис, частину першу статті 27 викладено в новій редакції, за якою держава гарантує, що до прав і обов'язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції, протягом строку її дії застосовуватиметься законодавство України, чинне на момент її укладення (крім законодавства, що зменшує розмір податків та зборів чи скасовує їх або пом'якшує відповідальність інвестора, яке повинно застосуватися з дати набрання чинності таким законодавством) (абзаци третій і четвертий підпункту 12 пункту 5).

Таким чином, Законом встановлюється можливість застосування до зазначених відносин актів законодавства і після втрати ними чинності (нечинних актів).

Це не відповідає визначеним статтями 58 і 94 Конституції України принципам дії закону в часі. Так, статтею 94 Конституції України визначено, що закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (частина п'ята). Крім того, згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у низці його Рішень, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, від 27 травня 2008 року N 11-рп/2008).

У зв'язку з цим вважаю за необхідне виключити із Закону, який надійшов на підпис, положення, що передбачає можливість застосування до зазначених відносин нечинного законодавства, і пропоную:

абзац четвертий підпункту 11 пункту 5 розділу I виключити;

абзаци другий - четвертий підпункту 12 пункту 5 розділу I замінити абзацом такого змісту:

"частину першу виключити".

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

Опрос