Идет загрузка документа (12 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О морских портах Украины

Предложения Президента Украины к проекту закона Украины от 23.11.2007 № 881
Дата рассмотрения: 30.11.2011 Карта проходжения проекта

ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України "Про морські порти України"

Прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року Закон України "Про морські порти України" не може бути підписаний, виходячи з такого.

Законом акваторія морського порту визначається як відведена адміністрації морських портів України поза межами суднового ходу частина водного об'єкта (водних об'єктів) у визначених межах, яка включає водну поверхню та розташовані під нею землі водного фонду, призначені для підходу, маневрування, стоянки та відходу суден (пункт 2 статті 1, а також абзац шостий підпункту 2 пункту 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" щодо доповнення Водного кодексу України визначенням терміна "акваторія морського порту (акваторія)").

Акваторія морського порту відводиться (надається в користування) адміністрації морських портів України на підставі рішення Кабінету Міністрів України, при цьому окреме рішення про відведення земель водного фонду не приймається. Межі земель водного фонду визначаються координатами меж відведеної акваторії (частина третя статті 9 Закону).

У зв'язку з цим слід наголосити, що за статтею 1 Водного кодексу України водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Таким чином, запропоноване у Законі, що надійшов на підпис, визначення терміна "акваторія морського порту (акваторія)" суперечитиме родовому стосовно нього визначенню терміна "водний об'єкт", створюючи внутрішню правову колізію у Водному кодексі України.

Слід також зауважити, що за частиною першою статті 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Водночас статтею 46 Кодексу визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Пропонованим у Законі, що надійшов на підпис, доповненням до статті 48 Водного кодексу України передбачається, що використання води водних об'єктів для потреб морських і річкових суден не належить до спеціального водокористування. Його не можна віднести і до такого виду водокористування, як загальне водокористування, що за статтею 47 Водного кодексу України здійснюється громадянами для задоволення їх потреб - купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, водопою тварин, забору води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць (частина перша).

Отже, відведення (надання у користування) акваторій морських портів не належатиме ні до загального, ні до спеціального водокористування.

Таким чином, Закон передбачає запровадження нового, відмінного від визначеного Водним кодексом України, виду водокористування - користування акваторіями морських портів. Однак при цьому Законом не встановлюється механізм здійснення такого водокористування (платність водокористування, правовий режим використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів у межах акваторії морських портів, вимоги до адміністрацій морських портів щодо здійснення водокористування тощо).

Зазначене призведе до правової колізії з нормами низки статей Водного кодексу України та спричинить прогалину у правовому регулюванні відносин у сфері користування акваторіями морських портів, що унеможливить реалізацію відповідних положень Закону.

Крім того, Земельним кодексом України визначено, що:

підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (а за пунктом 1 статті 1 Закону, що надійшов на підпис, адміністрація морських портів України - це державне підприємство) набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності (стаття 92);

право постійного користування земельною ділянкою посвідчується відповідним державним актом (частина третя статті 126);

земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79).

Водночас за Законом України "Про землеустрій" межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка, а межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям (стаття 55).

Отже, Земельний кодекс України пов'язує відведення земельних ділянок із встановленням їх меж в натурі на місцевості (на відміну від пропонованих Законом, що надійшов на підпис, координат меж відведеної акваторії морського порту), отриманням державного акта на землю, відповідним режимом землекористування тощо.

Однак у Законі, що надійшов на підпис, не враховано зазначені вимоги, визначені базовими законодавчими актами, та не передбачено реальні механізми реалізації пропонованих ним положень, що створюватиме численні проблеми, ризики зловживань у зв'язку з неоднозначним застосуванням Закону.

Законом, що надійшов на підпис, також передбачено, що приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюється в установленому порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, надаються адміністрацією морських портів (власником морського терміналу) на умовах оренди (частина третя статті 27).

Беручи до уваги, що названі види діяльності є видами державного контролю з охорони державного кордону України і наразі службові приміщення для відповідних підрозділів надаються на безоплатній основі, запровадження зазначеного положення Закону призведе до значних додаткових витрат з Державного бюджету України для забезпечення діяльності органів, які здійснюють контрольні функції на державному кордоні, з чим не можна погодитись.

За Законом, що надійшов на підпис, приватизація об'єктів портової інфраструктури в межах морських портів здійснюється відповідно до законодавства про приватизацію з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина перша статті 12). Водночас пропонована Законом, що надійшов на підпис, концепція приватизації таких об'єктів не є виваженою.

Слід також зазначити, що пунктом 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону Кабінету Міністрів України доручено протягом десяти місяців з дня опублікування Закону:

забезпечити проведення реорганізації державних підприємств - морських портів шляхом їх поділу;

за результатами реорганізації морських портів підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" в частині уточнення переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, у зв'язку з реорганізацією державних підприємств - морських портів.

Це може створити певні ризики зловживань та втрати об'єктів портової інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність держави в цілому, мають загальнодержавне значення (частина друга статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"), з чим не можна погодитись.

Закон викликає низку інших зауважень, у тому числі концептуального характеру, містить положення, що не узгоджуються з іншими базовими законодавчими актами, що може призвести до численних правових колізій, спричинити прогалини у правовому регулюванні відповідних відносин.

Ураховуючи наведене, пропоную Закон України "Про морські порти України" відхилити.

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

Опрос