Идет загрузка документа (15 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об обязательстве привести постановление Кабинета Министров Украины N 268 от 9 марта 2006 года в соответствие с частью 1 статьи 144 Закона Украины "О судоустройстве и статусе судей" N 2453-VI, осуществить перерасчет и выплату заработной платы

Высший административный суд
Определение от 16.11.2016 № К/800/43643/15, К/800/43720/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.11.2016 р.

N К/800/43643/15

 

N К/800/43720/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Рецебуринського Ю. Й., суддів: Олексієнка М. М., Штульман І. В., секретаря судового засідання - Ковтонюка С. Д., за участю: позивача - ОСОБА_2, представника Кабінету Міністрів України - П. А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - ТУ ДСА в м. Києві), Кабінету Міністрів України, третя особа - Оболонський районний суд м. Києва, про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в подальшому зміненим, про: визнання неправомірною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" N 268 від 9 березня 2006 року (далі - постанова Кабінету Міністрів України N 268) у відповідність до частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" N 2453-VI (далі - Закон N 2453-VI), у редакції станом на 1 січня 2015 року, та у відповідність до частини 1 статті 147 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 28 березня 2015 року; зобов'язання Кабінету Міністрів України привести постанову N 268 у відповідність до частини 1 статті 144 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 1 січня 2015 року, та у відповідність до частини 1 статті 147 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 28 березня 2015 року; зобов'язання ТУ ДСА в м. Києві здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до вимог частини 1 статті 144 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 1 січня 2015 року; зобов'язання ТУ ДСА в м. Києві здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 28 березня 2015 року відповідно до вимог частини 1 статті 147 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 28 березня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення постанови N 268 у відповідність до частини 1 статті 144 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 1 січня 2015 року, та у відповідність до частини 1 статті 147 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 28 березня 2015 року. Зобов'язано Кабінет Міністрів України привести постанову N 268 у відповідність до частини 1 статті 144 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 1 січня 2015 року, та у відповідність до частини 1 статті 147 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 28 березня 2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Кабінет Міністрів України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 23 квітня 2007 року працює в Оболонському районному суді міста Києва на посаді помічника судді, має 5 категорію та 9 ранг державного службовця.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон N 1697-VII), яким внесено зміни до статті 144 Закону N 2453-VI, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону N 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом N 2453-VI.

З 28 березня 2015 року Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII (далі - Закон N 192-VIII) затверджено нову редакцію Закону N 2453-VI, у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону N 192-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Кабінетом Міністрів України допущено протиправну бездіяльність в частині приведення постанови Уряду N 268 у відповідність до вимог частини 1 статті 144 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 1 січня 2015 року, а з 28 березня 2015 року відповідно до частини 1 статті 147 Закону N 2453-VI, у редакції станом на 28 березня 2015 року, а тому невідповідність цієї постанови має бути усунута шляхом приведення її у відповідність до вказаних правових норм.

Разом з тим, визнаючи бездіяльність Кабінету Міністрів України протиправною, суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не звернули увагу та не надали оцінку доводам відповідача, викладеним, зокрема, в запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, про те, що Урядом вчинялися певні дії на виконання пункту 13 розділу XIII Закону N 1697-VII та пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 192-VIII.

Колегія суддів зазначає, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

До аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду України у постанові від 20 вересня 2016 року (справа N 800/195/16).

Враховуючи викладене, рішення судів не можна визнати обґрунтованими та такими, що постановлені з врахуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 цього Кодексу прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційні скарги Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Ю. Й. Рецебуринський

Судді:

М. М. Олексієнко

 

І. В. Штульман

Опрос