Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О признании незаконным и отмене Постановления Верховной Рады Украины от 23 февраля 2014 года "О внесении изменений в Постановление Верховной Рады Украины "Об избрании судей" N 4048-VI от 17 ноября 2011 года"

Высший административный суд
Постановление от 11.04.2014 № 800/179/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.04.2014 р.

Справа N 800/179/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Єрьоміна А. В., суддів - Зайцева М. П., Кравцова О. В., Швеця В. В., Юрченко В. П., секретаря судового засідання - Щавінської С. В. (за участю представника відповідача - Лаптієва А. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2014 року "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" N 4048-VI від 17 листопада 2011 року", встановив:

19 березня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування Постанови від 23 лютого 2014 року "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" N 4048-VI від 17 листопада 2011 року". На обґрунтування позовних вимог зазначено, що Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року N 2759-VI "Про обрання суддів" його обрано на посаду судді безстроково, Постановою Верховної Ради України від 17 листопада 2011 року N 4048-VI "Про обрання суддів" - на посаду судді Вищого адміністративного суду України. Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2014 року "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" N 4048-VI від 17 листопада 2011 року" внесено зміни, а саме виключено слова "Вищого адміністративного суду України ОСОБА_5". Позивач зазначає, що в зв'язку з прийняттям цієї Постанови його фактично виключено із суддівського складу ВАС України так, ніби він взагалі не працював у цьому суді. Позивач вважає вказану Постанову незаконною, оскільки згідно з частиною першою статті 216 Регламенту Верховної Ради України звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних безстроково, здійснюється відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 Конституції України, статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" та Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до положень частини першої статті 52 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним 65-ти років, за винятком випадків звільнення з посади або відставки судді відповідно до цього Закону. Загальні умови звільнення судді з посади передбачено статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України за поданням Вищої ради юстиції. Позивач зазначає про відсутність такого подання, а також порушення відповідачем процедури розгляду питання, оскільки прийняттю Постанови повинна була передувати доповідь Голови або члена Вищої ради юстиції.

Крім того, позивач зазначає, що його права порушені шляхом не надання можливості бути присутнім при прийнятті рішення, надавати пояснення, ставити питання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання та відводи. ОСОБА_5 також зазначає, що Постанова Верховної Ради України "Про обрання суддів" N 4048-VI від 17 листопада 2011 року фактично виконана, а тому втратила свою дію після вступу на посаду судді ВАС України.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначивши, що за період перебування ОСОБА_5 на адміністративній посаді голови ВАС України не відбулись позитивні зміни у здійсненні адміністративного судочинства, не відбулось забезпечення повноцінного функціонування очолюваної ним судової установи, що обумовлено неналежним виконання своїх посадових обов'язків та адміністративних повноважень. Крім того, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. N 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб органів виконавчої влади), зазначено, що при прийнятті Верховною Радою України резолюції недовіри, відповідна оцінка діяльності певних посадових осіб може стосуватись як законності їх дій, так і мати політичний характер. Суб'єктами конституційної відповідальності можуть бути й інші учасники конституційно-правових відносин. Відповідач зазначає, що згідно цього рішення, не виключається можливість оскарження до судів загальної юрисдикції актів Президента України або Постанов Верховної Ради індивідуального характеру з питань призначення на посади чи звільнення з посад стосовно їх законності, за винятком положень тих актів, які є наслідком конституційно-політичної відповідальності (статті 115, 122 Конституції України). Відповідач наголошує на тому, що позивач має нести конституційно-правову відповідальність перед Верховною Радою України та народом України, а прийнята спірна Постанова є наслідком реалізації відповідачем законодавчої влади, а тому, є об'єктом судового конституційного контролю.

Відповідач просив відмовити у частині позовних вимог ОСОБА_5 до Верховної Ради України щодо визнання незаконною Постанови від 23 лютого 2014 р. N 768-VII "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" N 4048-VI від 17 листопада 2011 року", та закрити провадження у частині позовних вимог щодо конституційності Постанови N 768-VII у зв'язку з тим, що такі вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судове засідання позивач не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з таких підстав.

Опрос