Идет загрузка документа (17 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О признании недействительными налоговых уведомлений-решений

Высший административный суд
Определение от 04.05.2006

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 4 травня 2006 року

Ухвалу скасовано
постановою Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України
від 17 червня 2008 року

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Цуркана М. І., суддів: Амєліна С. Є., Юрченка В. В., Кобилянського М. Г., Ліпського Д. В., секретар П. О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмацької МДПІ на рішення господарського суду Чернігівської області від 23 серпня 2005 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2005 року по справі за позовом ДП "Шабалинівський спиртовий завод" до Бахмацької МДПІ про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, встановила:

В травні 2004 року ДП "Шабалинівський спиртовий завод" звернулось до суду з позовом до Бахмацької МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000422301/1/490 від 2 квітня 2004 року, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 91640,00 грн., N 0000042601/0/425 від 12 березня 2004 року, яким визначено податкове зобов'язання позивача з акцизного збору та штрафних санкцій в сумі 935280,00 грн. та N 0000032601/1/491 від 5 квітня 2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 249408,00 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23 серпня 2005 року позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року апеляційна скарга Бахмацької МДПІ задоволена частково, рішення суду першої інстанції змінено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі відповідач просить частково скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 23 серпня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року, прийняти по справі нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застав позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 вказаного вище Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Оскільки кошти, отримані позивачем від ДТГО "Південно-Західна залізниця" 24.10.2002 року, не є оплатою вартості одержаного останнім спирту, тобто, позивач не здійснював операції з продажу товару (спирту) ДТГО "Південно-Західна залізниця", то, відповідно, відсутній об'єкт та база оподаткування податком на додану вартість.

Тому судом першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість в жовтні 2002 року на суму 45820,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення N 0000422301/1/490 від 02.04.2004 року, яким позивачу визначена вказана сума податкового зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції за вказане порушення, підлягає визнанню недійсним.

Також відповідно до п. "а" ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів (послуг) на митній території України, в тому числі з давальницької сировини.

Пунктом "а" ст. 3 вищезазначеного Декрету передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем операцій, що були предметом перевірки) акцизний збір не справляється при реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту.

Виходячи з преамбули Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", даний нормативно-правовий акт є провідним у сфері зовнішньоекономічної діяльності та покликаний сформулювати основоположні принципи та засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарської діяльності України.

У відповідності до ст. 1 вищезазначеного Закону експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Таким чином, згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (в редакції, що діяла у період здійснення позивачем оспорюваних операцій) необхідною і достатньою умовою для звільнення від нарахування акцизного збору на обороти з реалізації підакцизних товарів був їх експорт за іноземну валюту, безвідносно від виду експорту (з вивезенням чи без вивезення експортованих товарів за межі митного кордону України).

Факт надходження валюти на розрахунковий рахунок Державного підприємства "Шабалинівський спиртовий завод" на виконання умов вищевказаних договорів за відвантажений фірмі "Corwin Management LLC" спирт підтверджується довідками установи банку та не заперечується відповідачем.

За таких обставин не вбачається порушення позивачем норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".

Судом апеляційної інстанції були проаналізовані норми чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про операції з давальницькою сировиною" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (у редакції, чинній на момент, коли мали місце коментовані правовідносини) колегія суддів прийшла до правильного висновку про помилковість кваліфікації відповідачем об'єкту договорів, укладених позивачем з фірмою "Corwin Management LLC" як давальницької сировини, оскільки у відповідності до визначення даного поняття, наведеного у ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", давальницька сировина - це сировина, яка є власністю одного суб'єкта підприємницької діяльності (замовника) і передається іншому суб'єкту підприємницької діяльності (виробнику) для виготовлення підакцизних товарів (продукції) без переходу права власності на таку сировину.

Встановлено, що у даному випадку базою для оподаткування є господарська операції купівлі-продажу підакцизного товару, що підтверджується умовами договорів, укладених позивачем з фірмою "Corwin Management LLC", де в якості предмету договору виступає з одного боку зобов'язання продавця поставити (передати у власність), а з іншого боку зобов'язання покупця купити обумовлену в договорі продукцію. Тобто, договорами, укладеними позивачем з фірмою "Corwin Management LLC", передбачено перехід права власності на товар, що є об'єктом зазначених договорів.

Визначення поняття давальницької сировини, що наведено вище, не передбачає переходу права власності на таку сировину від одного суб'єкта господарської діяльності до іншого. Та обставина, що реалізований позивачем нерезиденту спирт був використаний останнім як давальницька сировина, не змінює суті експортної операції купівлі-продажу спирту, що відбулась між позивачем та нерезидентом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності застосування ДП "Шабалинівський спиртовий завод" пільги по акцизному збору у березні 2003 року на обороти з реалізації фірмі "Corwin Management LLC" спирту етилового, а тому визначення позивачу податкового зобов'язання по акцизному збору та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення N 0000042601/0/425 від 12.03.2004 року підлягає визнання недійсним.

Відповідно до п. 3.1.3 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України.

Згідно п. 6.2 ст. 6 названого Закону податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Оскільки господарські операції по продажу позивачем нерезиденту товару (спирту) не супроводжувались вивезенням цього товару за межі митної території України (що підтверджується відсутністю у позивача належно оформлених вантажних митних декларацій), то, відповідно, у позивача не було підстав для застосування нульової експортної ставки по податку на додану вартість на кошти, отримані по оборотах з реалізації спирту етилового фірмі "Corwin Management LLC".

Як вбачається з матеріалів справи вартість спирту, реалізованого позивачем фірмі "Corwin Management LLC" у березні 2003 року, складає 15 200,00 дол. США або 81 084,30 грн.

Таким чином, податкове зобов'язання по податку на додану вартість (основний платіж), яке виникло у позивача за березень 2003 року у зв'язку з реалізацією спирту фірмі "Corwin Management LLC", становить 16217,00 грн. (81084,30 х 20 %).

За вказане порушення у відповідності до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до позивача підлягають застосуванню штрафні (фінансові) санкції у сумі 8108,50 грн. (50 % від суми недоплати).

Оскільки нарахування позивачу відповідачем податкового зобов'язання по акцизному збору суд вважає безпідставним, то нарахування податку на додану вартість на донараховану суму акцизного збору та застосування штрафних санкцій в цій частині також є безпідставним.

За таких обставин судова колегія суду апеляційної інстанції прийшла до правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення N 0000032601/1/491 від 05.04.2004 р. (яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 249408,00 грн., з яких 124704,00 грн. основного платежу та 124704,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) є підставним та обґрунтованим лише в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24325,50 грн. (з яких 16217,00 грн. основного платежу та 8108,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Рішення суду апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.

За таких обставин, коли суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Бахмацької МДПІ залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2005 року, якою змінено рішення господарського суду Чернігівської області від 23 серпня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

 

Головуючий 

М. І. Цуркан 

Судді: 

С. Є. Амєлін 

В. В. Юрченко 

М. Г. Кобилянський 

Д. В. Ліпський 

Опрос